ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 р. Справа № 143255/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Левицької Н.Г.,

судді: Попка Я.С.,

судді:, Сапіги В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.11.2011р. по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії "дитині війни",-

ВСТАНОВИВ:

13.09.2011р. ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, яким просив поновити строк звернення до суду; визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області здійснити перерахунок та виплатити на його користь підвищення до пенсії "дитині війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2006р. по грудень 2011р. та по день винесення рішення і надалі, з урахуванням надбавки за проживання в гірському населеному пункті.

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.11.2011р. позовну заяву задоволено частково; визнано протиправними дії відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області здійснити нарахування та виплату позивачу за період з 13.03.2011р. по 22.07.2011р. відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням фактично проведених виплат та 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову звернено до негайного виконання

Відповідач: управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області з таким рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії "дітям війни".

Особи, які беруть участь у справі, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що в частині позовних вимог позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2006р. по 12.03.2011р. та зобов'язання провести нарахування та виплату такої пенсії за вказаний період - залишити без розгляду.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2011 рік, апеляційний суд вважає, що такі підлягають задоволенню, оскільки Законом України "Про Державний бюджет на 2011 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2011 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2011 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

При цьому, суд першої інстанції правильно задоволив позовні вимоги позивача тільки до 22.07.2011р., оскільки відповідно до постанови КМУ N 745 від 06.07.2011р. (набрала чинності з 23.07.2011р.), яка прийнята на виконання Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", підвищення до пенсії дітям війни виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії "дітям війни".

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Крім того, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що ч.2 ст.6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів" встановлено, що розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Отже, ОСОБА_2 має право на таке збільшення, оскільки це підтверджується відповідним посвідченням, серії НОМЕР_1

Вирішуючи даний публічно-правовий спір суд першої інстанції помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, хоча системний аналіз положень ч.1 та 2 ст.256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи наведені доводи та обставини по справі апеляційний суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати дії управління щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", протиправними; зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 13.03.2011р. по 22.07.2011р., із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", проведених виплат за вказаний період та 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті відповідно до вимог п.2 ст.6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів".

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову частково з вищевикладених мотивів.

Керуючись вимогами ст.100, ст.160, ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області задоволити частково.

2.Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.11.2011р. в адміністративній справі № 2-а-3646/11/0706 скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_2 задоволити частково.

3.Адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2006р. по 12.03.2011р. та зобов'язання провести нарахування та виплату такої пенсії за вказаний період - залишити без розгляду.

4.Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", протиправними.

5.Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області провести ОСОБА_2 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 13.03.2011р. по 22.07.2011р., із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", проведених виплат за вказаний період та 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті відповідно до вимог п.2 ст.6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів".

6.На підставі п.1 ч.1 ст.256 КАС України допустити зазначену постанову суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

7.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ч.10 ст.1832 КАС України постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н.Г. Левицька

Суддя: Я.С. Попко

Суддя: В.П. Сапіга