АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження: № 22-ц/2090/ 4864/ 2012 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа №2-2011/470/12 Головуючий 1 інстанції Григорьєва А.О

Категорія: кредитні правовідносини

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Каплоух Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УКСОЦБАНК»до ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Житлобуд-2» про розірвання договору кредиту та стягнення боргу з солідарних боржників та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УКСОЦБАНК»в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства «УКСОЦБАНК»про визнання кредитного договору недійсним

по апеляційним скаргам Публічного акціонерного товариства «УКСОЦБАНК»та ОСОБА_3

на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 11 травня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2009 року ПАТ «УКРАСОЦБАНК» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Житлобуд-2» про розірвання договору кредиту та стягнення боргу з позичальника та поручителя, як солідарних боржників . В обґрунтування зазначав , що між позивачем та ОСОБА_3 16 квітня 2008 року укладено договір кредиту на суму 128 890 дол.США зі строком повернення до 10 квітня 2018 року. На забезпечення виконання позичальником умов про повернення кредиту між ПАТ «УКРАСОЦБАНК» та АТ «Житлобуд-2» 16 квітня 2008 року укладено договір поруки. Позичальник з 11 грудня 2008 року повністю припинив виконувати обов'язок щодо повернення кредиту та відсотків за його користування. Не виконання умов кредитного договору про повернення грошових сум та сплату процентів за користування кредитом більш ніж 90 днів поспіль згідно до пункту 4.5 Договору кредиту строк користування кредитом вважається припиненим. Станом на 9 вересня 2009 року заборгованість за кредитом складала 121371,16 дол.США, відсотками за користування кредитними коштами - 14255,14 дол.США. Всього заборгованість разом із пенею та штрафом в сумі 1 483 956, 82 грн. просив стягти з відповідачів солідарно.

Відповідач АТ «Житлобуд -2»проти позову заперечував, зазначаючи, що в договорі строк дії поруки не встановлено. Строк дії договору кредиту сплив з 12.03.2009 року на підставі п.4.5 кредитного договору , через 90 днів після припинення позичальником виконання з 11 грудня 2008 року обов'язків по сплаті відсотків за користування кредитом та погашенню кредиту. Відповідно припинив дію і договір поруки, бо вимога кредитором до поручителя про виконання основного зобов'язання пред'явлена до суду в жовтні 2009 року з перебігом шестимісячного строку, визначеного ст.. 559 ЦК України для пред'явлення вимоги до поручителя. ( а.с. 68-69)

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав і пред'явив зустрічний позов до ПАТ «УКСОЦБАНК»в особі Харківської філії ПАТ «УКСОЦБАНК»про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування вказував, що при одержанні кредиту він надав довідку про свої доходи в гривнях. Проте банк видав кредит в іноземній валюті, на що права не мав. Кредитні кошти використано за цільовим призначенням на інвестування будівництва. Укладення договору в іноземній валюті суперечить нормам Конституції України, якою визначено грошову одиницю, як засіб платежу на території України , гривню. Надання кредиту фізичній особі в іноземній валюті не допускається, бо банк індивідуальної ліценції на здійснення фінансових операції по наданню та одержанню кредиту в іноземній валюті немає. До того ж законом визначено коло суб'єктів господарювання, які мають право проводити розрахунки в іноземній валюті. Він не є суб'єктом господарювання, тому кредит в іноземній валюті не міг йому надаватися. До того ж при укладанні договору курс валюти становив за 1 дол.США 5,05 грн., а на теперішній час -7,984 грн. Відповідно має місце істотна зміна становища, його матеріальний стан істотно погіршився. Умови укладеного договору кредиту є несправедливими , суперечать нормам цивільного законодавства , що згідно до ст.. 3, 203, 215 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»є підставою для визнання кредитного договору недійсним з моменту його вчинення. ( а.с.49-54)

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 11 травня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «УКСОЦБАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УКСОЦБАНК» заборгованість за договором кредиту 1 483 956, 82 грн. та судові витрати в розмірі 1820 грн. . В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УКСОЦБАНК» до Акціонерного товариства «Житлобуд-2»про стягнення солідарно з позичальником заборгованості за кредитом відмовлено . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УКСОЦБАНК»в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства «УКСОЦБАНК» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства «УКСОЦБАНК»ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ПАТ«УКСОЦБАНК» до Акціонерного товариства «Житлобуд-2»про солідарне стягнення заборгованості за договором поруки та ухваленні нового рішення про задоволення позову в цій частині. В обґрунтування вказується, що з АТ «Житлобуд-2»укладено договір поруки на забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного з ОСОБА_3 до 10 квітня 2018 року. Поручитель зобов'язався відповідати за виконання кредитного зобов'язання у строки, визначені кредитним договором , до 10 квітня 2018 року. Позичальник умови кредитного договору з 11 грудня 2008 року не виконує, про що поручитель повідомлявся неодноразово. Умовами укладеного договору поруки визначено чіткий перелік обставин, при настанні яких договір поруки припиняється. Жодна з обставин , визначених договором , для сторін не настала, тому підстав для відмови в позові до поручителя через припинення поруки у суду першої інстанції не було.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову банку та задоволенні його зустрічного позову про визнання договору кредиту недійсним, як укладеного з істотним порушенням норм чинного законодавства, яке унеможливлює надання фізичним особам кредиту в іноземній валюті. Також надання йому кредиту в іноземній валюті свідчить про недобросовісність дій банку, умови договору суперечать принципам розумності та справедливості..

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що між позивачем ПАТ «УКРСОЦБАНК» та позичальником ОСОБА_3 16 квітня 2008 року укладено письмовий договір кредиту на суму 128 890 дол.США зі строком повернення до 10 квітня 2018 року та складено графік погашення кредиту. Згідно до п. 4.5 цього договору у разі невиконання ( неналежного виконання) позичальником обов'язків , визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більш ніж 90 ( дев'яносто) календарних днів , строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно , позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.( а.с. 7-14)

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України та ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 1050 ЦК України у разі прострочення повернення позичальником чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. Також позикодавець має право згідно до ст.. 1052 ЦК України вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу , у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики.

Задовольняючи частково позов ПАТ«УКСОЦБАНК», суд першої інстанції вважав доведеним факт невиконання позичальником ОСОБА_3 , починаючи з 11 грудня 2008 року , умов кредитного договору про повернення кредиту та щомісячну сплату процентів за користування кредитом у визначені строки на кожне 10 число місяця. Станом на 8 лютого 2011 року заборгованість за кредитом склала 1483956,82 грн. ( а.с.140)

Даний висновок суду першої інстанції підтверджується наявними у матеріалах справи доказами і доводами апеляційних скарг не спростовується.

Судом першої інстанції встановлено , підтверджується матеріалами справи, що 28 березня 2008 року до укладання кредитного договору ОСОБА_3 звертався до банку із письмовою заявою про надання кредиту саме в іноземній валюті. ( а.с. 197)

Сторонами не заперечується, що предметом кредитного договору , укладеного між сторонами 16 квітня 2008 року, є грошові кошти в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк як фінансова установа, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті , отримавши у встановленому законом порядку банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій.

Наявність у ПАТ «УКРСОЦБАНК»права на здійснення банківських операцій в іноземній валюті підтверджується наявними у матеріалах справи дозволом Національного банку України та банківською ліцензією Національного банку України на право здійснення банківських операції, в тому числі і в іноземній валюті. ( а.с.195-196)

Судом першої інстанції повно і всебічно перевірялись доводи ОСОБА_3 щодо відсутності у ПАТ «УКРСОЦБАНКУ» права на укладення кредитного договору в іноземній валюті і визнані безпідставними .

При вирішенні спору суд першої інстанції правильно виходив з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за укладеним між сторонами договором кредиту не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Твердження відповідача ОСОБА_3, що при наданні кредиту в іноземній валюті банк діяв недобросовісно та несправедливо , судом першої інстанції також перевірялися і визнані недоведеними.

Не спростовується доводами апеляційної скарги і висновок суду першої інстанції про те, що зміна курсів валют не є підставою для визнання договору кредиту недійсним, бо в момент укладання договору кредиту в іноземній валюті відповідач мав передбачити можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Підстав, передбачених ст..ст. 203, 215 ЦК України , для визнання договору кредиту недійсним судом першої інстанції не встановлено.

Доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовується висновок суду першої інстанції , що за змістом та предметом укладений між сторонами кредитний договір в іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства, вчинений банківською установою за наявності ліцензії Національного банку України на право здійснення банківських операції, в тому числі і в іноземній валюті .

Колегія суддів визнає, що висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають встановленим у справі обставинам, грунтуються на законі та роз'ясненнях, що містяться в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів»

Також судом першої інстанції встановлено, не заперечується сторонами, підтверджується матеріалами справи укладання між ПАТ «УКСОЦБАНК»та АТ «Жилбуд-2»16 квітня 2008 року договору поруки № 833/34-27/33/8-138 на забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 основного зобов'язання про повернення кредиту за кредитним договором, укладеним між банком та позичальником 16 квітня 2008 року за № 833/34-27/33/8-138 - 176 .

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «УКСОЦБАНК»до АТ «Житлобуд -2», як солідарного з позичальником ОСОБА_3 боржника, про стягнення заборгованості за кредитом суд першої інстанції вважав доведеним припинення поруки за законом ( ч.4 ст. 559 ЦК України), з підстав пред'явлення позивачем вимоги до поручителя 27 жовтня 2009 року через шість місяців після настання строку виконання позичальником основного зобов'язання 12 березня 2009 року .

Такий висновок суду першої інстанції підтверджується змістом позовної заяви ПАТ «УКСОЦБАНК», договорів кредиту та поруки і доводами апеляційної скарги позивача не спростовується.

Згідно до ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники , якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодува?ння збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За зміс?том ч. 4 ст. 559 ЦК України порука при?пиняється після закінчення с?троку, встановленого в догово?рі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України та р?оз'яснень, що містяться в п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних пр?авовідносин»порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі .

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи , що між ПАТ «УКСОЦБАНК» та АТ «Жилбуд-2»16 квітня 2008 року укладено договір поруки № 833/34-27/33/8-138 предметом якого є забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 основного зобов'язання про повернення кредиту за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_3 16 квітня 2008 року за № 833/34-27/33/8-138 - 176 . Також договором поруки визначено зміст забезпеченого порукою зобов'язання, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін та заключні положення. Строк, після закінчення якого порука припиняється, договором поруки не встановлено. ( а.с.15-16)

Пунктом 1.1.1 Кредитного договору № 833/34-27/33/8-138 - 176, укладеного з ОСОБА_3 16 квітня 2008 року, встановлено кінцевий строк повернення кредиту до 10 квітня 2018 року. Умовами п. 4.5 Кредитного договору визначено у разі невиконання ( неналежного виконання) позичальником обов'язків по поверненню кредитних коштів та сплату процентів за їх користування протягом більш ніж 90 ( дев'яносто ) календарних днів , строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно , позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Судом першої інстанції визнано доведеним настання строку погашення зобов'язання у повному обсязі позичальником ОСОБА_3 по поверненню кредитних коштів з 12 березня 2009 року відповідно до визначених пунктом 4.5 умов кредитного договору. Кредитором вимога поручителю про виконання у повному обсязі зобов'язання за кредитним договором, забезпеченим порукою, протягом шести місяців , який обчислюється з моменту настання строку виконання позичальником зобов'язання у повному обсязі, не пред'являлася.

Вперше з вимогою до АТ «Жилбуд-2», як поручителя, про стягнення в солідарному порядку у повному обсязі заборгованості за кредитним договором ПАТ «УКСОЦБАНК» звернувся 22 жовтня 2009 року з перебігом шести місяців з моменту настання строку виконання позичальником зобов'язання у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги позивача не спростовується висновок суду першої інстанції про припинення дії поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України через пред'явлення кредитором вимоги до поручителя АТ «Житлобуд-2» про стягнення солідарно з позичальником кредитних коштів в суд 22 жовтня 2009 року зі спливом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання згідно до умов кредитного договору.

Не впливає на висновки суду першої інстанції і посилання в апеляційній скарзі позивача на та , що строк дії поруки не припинено, бо за умовами договору поруки не передбачено припинення її дії з інших підстав , чим визначено п.п.5.2.1-5.2.4. цього договору.

Відповідно до ст.ст. 251, 252 ЦК України строк?ом є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи по?дія, яка має юридичне значення?. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або год?инами. Із настанням певної под?ії, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати .

Наведенні в договорі поруки о?бставини припинення поруки д?о вчинення дій по поверненню позичальником кредиту за рахунок іпотечного майна , реалізації майнових прав або добров?ільного дострокового погаше?ння кредиту не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України.

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно встановлено правовідносини сторін , що в?ипливають із встановлених об?ставин , та застосовано правов?а норма , що підлягає застосуванню до цих правовідносин, а са?ме положення ч. 4 ст. 559 ЦК України п?ро те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в ап?еляційному порядку перевіря?є законність та обґрунтовані?сть рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді? 1 інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інс?танції були досліджені з пору?шенням встановленого порядк?у або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги. Якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

При вирішенні спору та ухваленні рішення суд 1 інстанції виходив відповідно до ст.ст. 10,11,60, 212,213 ЦПК України із повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «УКСОЦБАНК» та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 11 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді