Справа № 2033/5616/12

Провадження № 2/2033/1934/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2012 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого -судді Алтухової О.Ю.,

при секретарі судових засідань -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,-

Встановив:

Позивачка звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що з відповідачем ОСОБА_3 вона перебувала у шлюбі з 04 серпня 2007 року по 02 лютого 2010 року. За час подружнього життя ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_4, яка після розірвання шлюбу проживає з позивачкою. Після розірвання шлюбу відповідач припинив надання матеріальної допомоги на утримання дитини та фактично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Позивачка працює в УТОЗ ГУМВС України в Харківській області на посаді молодшого інспектора РСС, заробітну платню отримує незначну і самостійно утримувати дитину їй важко. Окрім того, позивачка навчається в Харківському Національному університеті внутрішніх справ на контрактній основі, що також потребує додаткових витрат. Відповідач працює неофіційно та отримує нерегулярний дохід, кошти повністю витрачає на свої потреби. Дитина сторін потребує нормального харчування, одягу. До того ж дитина відвідує протягом року гурток танців у дитячому садочку, що потребує додаткових витрат, з вересня 2012 року записана до гуртка фігурного катання в Палаці Спорту. Самостійно нести витрати на утримання дитини позивачка не може, у зв'язку із чим вона звернулася до суду із даним позовом. Оскільки відповідач отримує нерегулярний, мінливий дохід позивачка просить суд стягнути з нього аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Додатково зазначила, що з 02 лютого 2010 року (з дня реєстрації розірвання шлюбу) особисто відповідач допомогу на утримання дитини їй не надавав. Декілька разів таку допомогу надавала батьки відповідача, яка є бабусею та дідусем дитини. Позивачка навчається на контрактній основі і при цьому працює, з метою забезпечити дитині достойні умови існування.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача - ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні визнала позовні вимоги частково у сумі 400 грн. та зазначила, що з моменту розірвання шлюбу відповідач в добровільному порядку щомісячно виплачує аліменти на утримання дитини в сумі 400-500 грн., а також надає допомогу продуктами харчування та одягом для дитини, приймає участь у вихованні дитини. Позивачкою не надані платіжні документи на підтвердження оплати відвідування дитиною гуртків танців та фігурного катання. Розмір аліментів, зазначений у позові не відповідає реальним фінансовим можливостям відповідача, оскільки він не працює, має непрацездатну мати пенсіонерку, яка потребує матеріальної допомоги.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

04 серпня 2007 року між сторонами по справі було зареєстровано шлюб. За час подружнього життя у сторін народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1, видане Фрунзенським відділом реєстрації актів цивільного стану ХМУЮ 18 січня 2008 року, актовий запис № 47). Батьком дитини записано відповідача.

Шлюб між сторонами розірвано, про що Фрунзенським відділом реєстрації актів цивільного стану ХМУЮ 02 лютого 2010 року зроблено актовий запис № 37 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2.

Сторони не заперечували того факту, що після розірвання шлюбу дитина проживає з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1, хоча і не зареєстрована за даною адресою.

Відповідно до довідки № 49 від 12 липня 2012 року дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відвідує комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 138 Харківської міської ради»з 18.09.2009 року. За весь час відвідування дитиною даної установи мати своєчасно сплачувала кошти за утримання дитини в садочку.

Відповідно до довідки № 20 від 09.07.2012 року сержант міліції ОСОБА_2 проходить службу в органах внутрішніх справ України з 11.05.2009 року.

Відповідно до довідки про заробітну плату № 251 від 11.06.2012 року середня заробітна плата позивачки складає біля 2000 грн. на місяць.

Відповідно до договору № 494 від 26.01.2010 року позивач навчається у Харківському Національному університеті внутрішніх справ на контрактній основі (загальна вартість навчання становить 14 800 грн., вартість навчального семестру - 1850 грн.).

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 03.07.2012 року позивачка дала згоду на тимчасові поїздки за кордон до Російської Федерації на період 03 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року своїй дочці ОСОБА_4 у супроводі її батька ОСОБА_3 або бабусі ОСОБА_7

Судом встановлено, що на час розгляду справи відповідач лише один раз скористувався своїм правом на поїздку з дитиною за кордон.

Згідно зі ст.180 Сімейного Кодексу України батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст.184 Сімейного Кодексу України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальний стан сторін, стан здоров'я дітей, наявність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї.

Сторони не заперечували того факту, що відповідач з сім'єю не проживає.

Суду не надано належних та допустимих доказів того, що після розірвання шлюбу особисто відповідач (а не його батьки) надавав позивачці допомогу на утримання неповнолітньої дитини.

Суду не надано доказів про наявність у відповідача регулярного стабільного доходу.

Відповідачем не надано суду даних про наявність на його утриманні інших неповнолітніх дітей, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дитину.

У судовому засіданні встановлено, що мати відповідача -ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, є пенсіонеркою.

З положень ст. 202 СК України вбачається, що повнолітні діти зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_7 потребує матеріальної допомоги відповідача. При цьому, представник відповідача зазначала у судовому засіданні, що навпроти відповідач перебуває на утриманні своєї матері, яка періодично підробляє шляхом обслуговування банкетів.

При цьому, представник відповідача не заперечувала того факту, що відповідач є особою здоровою, працездатною, що деякий час він перебував на обліку в центрі зайнятості, з якого знявся за власним бажанням, зараз живе за рахунок раптових заробітків.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд враховує матеріальне становище обох сторін, мінімальний розмір аліментів, встановлений ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, відсутність на утриманні відповідача неповнолітніх дітей або непрацездатних членів сім'ї, які потребують його матеріальної допомоги, а також ту обставину, що на теперішній час відповідач не має регулярного доходу.

До того ж, суд враховує, що обов'язок батьків з утримання своїх неповнолітніх дітей є строго особистим. Сімейні права й обов'язки є тісно пов'язаними з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі й відповідно перекладені на іншу особу (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України).

Таким чином суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що про факт надання відповідачем допомоги на утримання дитини свідчить той факт, що батьки відповідача після розірвання шлюбу сторін періодично надають допомогу своїй онуці (продуктами харчування, грошима тощо).

До того ж, відповідно до ст. 265 СК України баба, дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх онуків, якщо у них немає матері, батька, або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід, можуть надавати матеріальну допомогу.

Зобов'язання з утримання є відносними, оскільки їхній суб'єктний склад завжди конкретизований. Сторонами в зобов'язанні з утримання є батьки дитини, один із яких виступає платником, а інший одержувачем аліментів.

Обов'язок з утримання дітей покладається законом рівною мірою на обох батьків.

Цей обов'язок є безумовним. При цьому, саме батьки, при їх наявності, зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. При цьому, непрацездатність і матеріальний стан платника враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів (ст. 182 СК України).

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в повному обсязі та стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дитини у розмірі 1000 грн.

Суд вважає можливим встановити розмір аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 600 гривень щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 липня 2012 року до досягнення дитиною повноліття.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України. Судовий збір у розмірі 1% від задоволених вимог за позовом, але не менше 214,60 гривні, суд стягує з відповідача в дохід держави.

Згідно зі ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми виплати за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180-183, 202, 265 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10,11,60, 61,88, 212-215, 367 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 600 (шістсот) гривень але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 липня 2012 року до досягнення дитиною повноліття.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 аліментів в межах виплати за один місяць, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у дохід держави у розмірі 214 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене через Фрунзенський районний суд м. Харкова до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Іншими особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: