У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11/2690/1740/2012 Категорія: ст. 286 ч.2 КК
Головуючий у 1-ій інстанції: Бондаренко Г.В.
Доповідач: Бєлан Н. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Бєлан Н. О.
суддів: Жук О.В., Дзюбіна В.В.
за участю прокурора: Ємця А.А.
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3
їх представника ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в. м. Києві кримінальну справу за апеляціями: прокурора Ткачук Ю. Б., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих та захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2012 року, яким
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Чернігівської області селища Кроківка, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий: -
засуджений за ст. 286 ч.3 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець Київської області, м. Кагарлик, мешканець АДРЕСА_2 раніше не судимий: -
засуджений за ст. 286 ч.3 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 солідарно: на користь ОСОБА_2 72683 грн. матеріальної шкоди та 150 тис. грн. моральної шкоди, а всього 223683 грн.; на користь ОСОБА_3 36500 грн. матеріальної шкоди та 100 тис. грн. моральної шкоди, а всього 136500 грн.
За вироком суду засуджені визнані винними у вчиненні злочину за таких обставин.
ОСОБА_8 9 липня 2004 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «БМВ 750 » (транзитний номерний знак НОМЕР_1), рухався по Старообухівській дорозі зі сторони м. Києва в напрямку м. Обухів Київської області зі швидкістю 100-110 км/год, яка перевищує максимально допустиму на даній ділянці дороги 90 км/год., також проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінами, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху і з метою виконання обгону транспортних засобів, що рухалися з ним в попутному напрямку, на нерегульованому перехресті з другорядною дорогою - заїзду до селища «Золоті ворота» - виїхав на смугу для зустрічного руху, тобто порушив п.п.1.5, 2.3, 12.1, 12.6, 14.6 Правил дорожнього руху, та вчинив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2109» (д.н.з. НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_9, який рухаючись у цьому ж напрямку, та маючи намір на вказаному перехресті повернути наліво, перед зміною напрямку руху проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, зокрема для водія ОСОБА_8, і при виникненні небезпеки для руху - автомобіля під керуванням останнього, яку ОСОБА_9 спроможній був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого автомобіля, продовжував рух ліворуч до зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_8, тобто порушив п.п.1.5, 2.3, 10.1,12.3 Правил дорожнього руху.
Після зіткнення цих транспортних засобів автомобіль під керуванням ОСОБА_8 продовжив рух і виїхав на узбіччя лівого краю дороги, де вчинив наїзд на пішоходів ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а потім - на смугу для руху в напрямку до м. Києва, де скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота Рав 4» (д.н.з.НОМЕР_3) під керуванням водія ОСОБА_13, що рухався в напрямку до м. Києва.
В результаті вчиненого наїзду пішоходам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження, від яких вони померли на місці дорожньої аварії.
В апеляції прокурор, не оспорюючи встановлені фактичні обставини вчинення цього злочину та визначену кваліфікацію дій засуджених, просить вирок скасувати внаслідок м'якості призначеного покарання, оскільки вважає, що суд першої інстанції не урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та його наслідки, ставлення засуджених до цього, які протягом восьми років з дня події навіть і не намагалися відшкодувати шкоду потерпілим. Тому просить постановити відносно засуджених новий вирок, яким призначити за ст.286 ч.3 КК України ОСОБА_8 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; ОСОБА_9 - 7 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
В апеляціях потерпіла ОСОБА_2 просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, яке вважає м'яким, та постановити вирок апеляційного суду, яким призначити засудженим покарання у верхніх межах санкції частини третьої ст.286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами протягом трьох років. Крім того, вирок суду першої інстанції змінити в частини розв'язання цивільного позову, збільшивши розмір моральної шкоди до 900000 грн., а всього 972683 грн., урахувавши тяжкість наслідків вчиненого ними злочину, втратила єдиного сина, а також ставлення засуджених до своїх дій, бо протягом багатьох років взагалі не надавали будь-якої допомоги.
Апеляція потерпілої ОСОБА_3 є аналогічною за змістом. Що стосується цивільного позову, то просить збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 200 тис. грн.., а всього 236500 грн.
В апеляції захисник ОСОБА_7 порушив питання про скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування через неповноту та однобічність досудового і судового слідства, також порушення кримінально-процесуального закону, що виразилося у наступному.
На переконання захисника, в основу обвинувачення засудженого ОСОБА_9 покладені суперечливі висновки експерта, який проводив автотехнічну експертизу, при цьому його висновок при проведенні додаткової експертизи, за яким він визначає в діях засудженого ОСОБА_9 невідповідності вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, при тому, що у першому висновку він заперечував такі обставини. Апелянт вважає, що цей висновок суперечить матеріалам справи, бо при дослідженні брались до уваги показання ОСОБА_8 на відтворенні обстановки та обставин події, яке проводилось, коли дорожні умови були повністю змінені. При цьому поза увагою залишені його показання в якості обвинуваченого та свідка, які є суперечливими, причини яких не встановлені і не усунені. Тому, на переконання захисника, питання про те, чи мав він можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ, не перевірялося, експерт у судовому засіданні не допитувався, хоча таке клопотання ОСОБА_9 було задоволено судом.
Крім того, за твердженнями захисника, належним чином не перевірені обставини зникнення з матеріалів кримінальної справи протоколу аналогічної слідчої дії, проведеної з участю ОСОБА_8 слідчим ОСОБА_18, у провадженні якого спочатку перебувала справа і за постановою якого проводилась перша автотехнічна експертиза.
Одночасно, апелянт просить змінити запобіжний захід ОСОБА_9, оскільки той хворіє на тяжку хворобу.
Іншими учасниками процесу апеляції не подані.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача; пояснення потерпілих, їх представника, які підтримали свої апеляції; пояснення засудженого ОСОБА_8, його захисника ОСОБА_14 про залишення вироку без зміни; засудженого ОСОБА_9 та його захисників, які підтримали апеляцію адвоката ОСОБА_7 про скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування, а у іншому випадку просили пом'якшити покарання, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.
Висновок суду про доведеність вини засуджених у вчиненні цього злочину за вказаних обставин ґрунтується на доказах, безпосередньо досліджених у судовому засіданні та докладно наведених у вироку.
Як убачається зі справи, протягом судового слідства ретельно перевірялися доводи засудженого ОСОБА_9 щодо відсутності в його діях порушень Правил дорожнього руху та його захисника ОСОБА_5 про неповноту та неправильність досудового слідства, у тому числі й ті, що наведені в апеляції захисника ОСОБА_7, проте які судом обґрунтовано визнані безпідставними, бо спростовуються об'єктивними доказами.
При цьому на виконання вимог ст.334 КПК України у вироку суд навів мотиви, з яких відкинув докази обвинувачення.
Зокрема, під час досудового слідства проводилось декілька автотехнічних експертиз, яким суд дав об'єктивну оцінку, зазначивши, що проведені експертні дослідження, які містяться у висновках експертів №9-178/4773 від 16 жовтня 2007 року та №366 ат від 5 серпня 2010 року, є неповними і не можуть бути визнані об'єктивними, оскільки слідчим не були надані повні фактичні дані про цю дорожньо-транспортну аварію.
Так, при призначенні автотехнічної експертизи 5 серпня 2010 року показання ОСОБА_8 про обставини дорожньої аварії слідчим навіть не наведені.
Що стосується проведення першого експертного дослідження, то експерту не були надані параметри руху транспортних засобів та їх розташування відносно один одного та елементів проїзної частини дороги, а розрахунки проведені за даними з показань засуджених, які є приблизними, бо у справі відсутні відомості про проведення відтворення обстановки та обставин події з засудженими.
На відповідне клопотання експерта слідчий ОСОБА_18 повідомив експерта про ці дані з посиланням на проведення такої слідчої дії з водієм ОСОБА_8
Між тим, проведеною перевіркою об'єктивно встановлено, що відтворення обстановки і обставин події із засудженими та свідками проводилось після проведення вказаної експертизи.
Твердження в апеляції захисника ОСОБА_7 щодо необхідності проведення додаткових слідчих дій з приводу зникнення відповідного протоколу проведення слідчої дії з участю ОСОБА_8 позбавлені підстав.
За матеріалами справи це питання було предметом ретельного дослідження протягом як досудового, так і судового слідства, і не знайшло свого підтвердження.
В апеляційній інстанції засуджений ОСОБА_9 заявив, що слідчий ОСОБА_18, у провадженні якого з самого початку перебувала справа, навіть давав йому знайомитися з цим протоколом. Проте не зміг дати пояснень з приводу дати проведення такої слідчої дії, складення протоколу та навіть часу, коли знайомився з ним.
Як убачається з матеріалів справи, така слідча з участю ОСОБА_9 була проведена слідчим Кревенком Є.М. тільки 17 червня 2009 року.
Засуджений ОСОБА_8 не заперечував встановлені обставини дорожньої аварії та свою винуватість у порушенні зазначених правил дорожнього руху, що потягли тяжкі наслідки.
В апеляційній інстанції він також наполягав на тому, що фактичні обставини справи встановлені правильно, заперечуючи проти доводів засудженого ОСОБА_9 та його захисників щодо суперечностей в його показаннях. При цьому засуджений категорично заявляв і про те, що відтворення обстановки й обставин події з його участю слідчим ОСОБА_18 не проводилось, що було дивним і для нього, бо більш точні пояснення про автотранспортну пригоду він міг дати тільки на місці події.
Разом з тим, засуджений ОСОБА_8 стверджує, що такі ж показання, як і при допиті його в якості свідка, підозрюваного, обвинуваченого він давав під час цієї слідчої дії, не дивлячись на те, що вона була проведена іншим слідчим через декілька років після дорожньої аварії.
Зокрема, ОСОБА_8 послідовно свідчив про те, що на значній швидкості, до 100 км/год., наближаючись до повороту ліворуч - заїзду до селища Золоті ворота, він почав маневр обгону транспортних засобів, що рухались у попутному напрямку, виїхавши на смугу руху зустрічного транспорту. Зіткнення з автомобілем ВАЗ під керуванням ОСОБА_9 сталося в той час, коли останній раптово розпочав поворот у напрямку цього селища. Після зіткнення він не зміг зупинити автомобіль, хоча гальмував, і продовжував рухатись боком, збивши пішоходів, а потім зіткнувся з автомобілем під керуванням ОСОБА_13
Як убачається з протоколу відтворення обстановки та обставин події, ОСОБА_8 на місті показав, з якого положення він розпочав маневр обгону та положення автомобіля ВАЗ, а також положення транспортних заходів в момент, коли останній розпочав маневр повороту наліво, і зіткнення автомобілів.
Крім того, за показаннями ОСОБА_8, були зроблені заміри, і ці дані знайшли своє відображення у постанові слідчого Корчинського Ю.В. від 17 вересня 2010 року про призначення додаткової автотранспортної експертизи.
Поряд з цим, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав вважати проведені експертизи з порушенням вимог кримінального закону та необхідності проведення повторної експертизи, як про це зазначається в апеляції захисника.
Не ґрунтуються на матеріалах справи й доводи захисника щодо незаконності проведення додаткової автотехнічної експертизи.
З огляду наведеного, об'єктивно встановлено, що вказані експертизи були визнані неповними внаслідок того, що експерту не були надані всі фактичні дані у справі про дорожню аварію.
За висновком проведеної додаткової експертизи дорожня аварія сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_8 п.14.6 (а) Правил дорожнього руху, за вимогами якого обгін на перехресті забороняється. Крім того, експерт зазначив, що у випадку підтвердження швидкості руху автомобіля під його керуванням 100.0…110 км/год., то в діях ОСОБА_8 вбачаються й невідповідності вимогам п. 12.6 (г) Правил дорожнього руху.
Суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_8 порушив встановлений цим пунктом швидкісний режим, бо рухався понад 90 км/год, що не заперечував сам, і цей факт підтверджується іншими об'єктивними доказами, докладно наведеними у вироку.
Відповідним матеріалам справи є висновок експерта про те, що причиною зіткнення транспортних засобів з технічної точки зору є невідповідність дій ОСОБА_9 вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, бо перед початком повороту ліворуч не переконався в безпечності такого маневру.
Крім того, експерт відзначає, що у обох водіїв в ситуації, що склалася на дорозі перед пригодою, була технічна можливість уникнути зіткнення.
Порушення водіями вимог вказаних пунктів Правил дорожнього руху знаходяться з виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди та її тяжкими наслідками - смертю двох потерпілих.
Суд обґрунтовано послався на ці висновки експерта, оскільки відповідають матеріалам справи.
Що стосується посилання захисника в апеляції на те, що дані протоколу про відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_8 є необ'єктивними внаслідок того, що через проведені ремонтні роботи змінилися дорожні умови, є безпідставними, бо за змістом протоколу, наведені у ньому заміри параметрів руху транспортних засобів проведені з урахуванням цих змін, але які не вплинули на правильне відображення щодо їх положення на проїзній частині під час аварії.
Ці дані підтверджуються також іншими об'єктивними доказами у справі, зокрема даними схеми дорожньої події, показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_13, у тому числі й тих, які вони давали під час проведення відтворення обстановки та обставин події з їх участю.
Судом у вироку також дана об'єктивна оцінка показанням ОСОБА_9, зокрема про місце зіткнення, який стверджував, що це сталося на другорядній дорозі, а також про те, що в час здійснення ним повороту наліво виїжджав Камаз.
Проте ці зазначені ним обставини не знайшли свого підтвердження, бо спростовуються доказами, які докладно наведені у вироку.
Колегєію суддів при перевірці справи не встановлені такі порушення кримінально-процесуального закону, які б вплинули на законність та обґрунтованість вироку.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши докази у справі, дав їм належну оцінку та обґрунтовано постановив щодо засуджених обвинувальний вирок.
Кваліфікація дій засуджених за ст.286 ч.3 КК України визначена правильно.
Що стосується покарання, то воно призначено з урахуванням вимог ст.65 КК України. При цьому, керуючись тим, що засуджені вчинили тяжкий злочин і від їх дій настали тяжкі наслідки, але з урахуванням всіх обставин справи, зокрема даних про їх особу - раніше не притягувалися до кримінальної та адміністративної відповідальності, за місцем роботи, мешкання характеризуються виключно позитивно, вік засудженого ОСОБА_9, його стан здоров'я, що визнано обставиною, яка пом'якшує покарання, та наявність декількох таких обставин у засудженого ОСОБА_8 - щире каяття у вчиненому, має на утриманні трьох малолітніх дітей, а також відсутність таких обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов правильного висновку про можливість призначення їм основного покарання не у максимальному розмірі, передбаченому частиною третьою вказаної статті кримінального закону.
Підстави для посилення розміру основного покарання, як про це порушується в апеляціях прокурора та потерпілих, відсутні, бо на переконання колегії суддів, призначене засудженим покарання, є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Не можна погодитись й з доводами апеляцій потерпілих щодо неправильного розв'язання їх цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги потерпілих, суд першої інстанції правильно посилався на те, що завдана матеріальна та моральна шкода знаходяться у прямому причинному зв'язку із злочинними діями засуджених.
Судом встановлено, що діями засуджених потерпілим була спричинена моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, які вони зазнали у зв'язку із загибеллю синів у дорожній аварії.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд обґрунтовано урахував не тільки характер неправомірних діянь засудженого, а й характер та глибину фізичних, душевних страждань потерпілих, спричинених загибеллю дітей, час і зусилля, які необхідно для відновлення здоров'я.
Проте, виходячи з вимог розумності і справедливості, даних у справі про матеріальний стан засуджених, суд правильно не погодився із розміром цих відшкодувань, запропонованих потерпілими, зменшивши розмір, який колегія суддів вважає обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
У х в а л и л а:
Апеляції прокурора Ткачук Ю.Б., потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_17, захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2012 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без зміни.
Головуючий
Судді