Справа № 0308/2201/2012 Головуючий в 1 інстанції Барчук В.М.

Провадження № 11/0390/593/2012 Доповідач Польовий М.І.

Категорія: ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді -Польового М.І.

суддів -Силки Г.І., Бешти Г.Б.,

з участю прокурора - Старчука В.М.,

засудженого -ОСОБА_1,

захисника -ОСОБА_2,

потерпілих -ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 26 червня 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_2 з середньою освітою, не працюючий, не одружений, судимий:

1. 28.11.1995 року Рожищенським районним судом Волинської області за ст.206 ч.2 КК України (ред. 1961 року) на 3 роки позбавлення волі;

2. 09.06.2000 року Рожищенським районним судом Волинської області за ст.ст. 140 ч.2, 142 ч.2, 177 ч.3, 42 КК України (ред. 1961 року) на 7 років позбавлення волі, -

- засуджений за ч. 2 ст.185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі;

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 постановлено рахувати з 19.06.2012 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено тримання під вартою.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 засуджений за те, що 14.09.2009 р., близько 15 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_1 із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я, відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 2023 грн.

Він же, повторно, 25 листопада 2011 року, близько 20 год. 00 хв., із квартири АДРЕСА_3 таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 2000 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, просить пом'якшити призначене покарання. Посилається на те, що вину визнав, розкаявся у вчиненому, збитки потерпілим відшкодовано, його батьки та брат хворіють і потребують догляду.

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, засудженого, його захисника, які апеляцію підтримали, потерпілих, прокурора, які апеляцію заперечили, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і в апеляції не оспорюється.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України є вірною.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу України та з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому воно має бути необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нового злочину.

Як видно з вироку, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, судом враховано характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу засудженого та інші обставини справи.

Так, зокрема, судом враховано, що ОСОБА_1 вчинив два злочини, один з яких відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, інший до тяжких, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв у розкритті злочинів, що обґрунтовано віднесено судом до обставин, що пом'якшують покарання, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, що віднесено судом до обтяжуючих покарання обставин. Враховано судом і інші обставини справи, а також дані про особу засудженого, який характеризується посередньо, відшкодував завдані збитки, раніше судимий за корисливі злочини, потерпіла просила суворо його не карати.

Врахувавши ці та інші обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив останньому покарання в межах санкцій статей, за якими він засуджений.

Вирок суду є законним та обґрунтованим, призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення, про що засуджений просить в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 26 червня 2012 року щодо нього -без зміни.

Головуючий:

Судді: