ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2006 р. | № 5/626 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач |
за участю представників: |
позивача | не з’явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) |
відповідача | Макарова Н.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Управління з переробки газу та газового конденсату |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.06.2006 року |
у справі | № 5/626 господарського суду Полтавської області |
за позовом | Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря-Машпроект” |
до | Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Управління з переробки газу та газового конденсату |
про | стягнення 144776,03 грн. |
за участю представників: |
позивача | не з’явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) |
відповідача | Макарова Н.В.- дов. від 12.12.2005р. №2-41д |
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача 144776,03грн. заборгованості по оплаті виконаних робіт (в тому числі 128849,05грн. основного боргу, 9444,81грн. пені, 6482,17грн. річних).
Заявами від 21.12.2005р. та від 20.03.2006р. позивач змінив позовні вимоги, включивши до них вимоги про визнання судом факту умисного невиконання відповідачем договірних зобов’язань по оформленню акту здачі-приймання виконаних робіт, про визнання факту виконання позивачем договірних зобов’язань, в зв’язку з чим існують правові підстави для стягнення заборгованості, про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 111076,81грн., в тому числі 101632грн. основного боргу та 9444,81грн. пені, а також про відшкодування 3000грн. заподіяних йому збитків.
Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем в повному обсязі грошових зобов’язань, що виникли на підставі договору, та застосуванням правових наслідків порушення зобов’язання згідно статей 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України.
Відповідач заперечив правомірність позовних вимог, вказуючи на відсутність передбачених законодавством підстав для виникнення у відповідача грошових зобов’язань.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.04.2006 року (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 101632,00грн. основного боргу, 1134,32грн. судових витрат, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивовано пунктами 4 та 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статтями 22, 258, 525, 526, 854 Цивільного кодексу України, неправомірністю односторонньої відмови відповідача від виконання зобов’язання, закінченням строків позовної давності до вимог про стягнення неустойки, недоведеністю понесених збитків.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.06.2006 року (головуючий –Зеленіна Н.І., судді –Андрейцева Г.М., Рибченко А.О.) рішення господарського суду залишено без змін з підстав його відповідності вимогам чинного законодавства.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду та рішення господарського суду міста Києва скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог заявник вказує на те, що при винесені оскаржуваних рішення та постанови судами порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Зокрема, заявник зазначає, що судами порушено статті 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів, неправильно застосовано статті 837, 882, 854 Цивільного кодексу України.
Позивач відзив по суті касаційної скарги не надав, не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, предметом спору є часткове невиконання відповідачем грошових зобов’язань по оплаті робіт, що підлягали виконанню позивачем на підставі договору від 14.02.2002р. № 988 на проведення пуско-налагоджувальних робіт.
Згідно умов вищевказаного договору позивач (Виконавець) зобов’язався провести пуско-налагоджувальні роботи на об’єкті відповідача (Замовника), а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити ці роботи. Згідно договору пуско-налагоджувальні роботи полягають у проведенні пуско-налагоджувальних робіт на ЕГ-6000 на об’єкті замовника в об’ємі поставленого обладнання, проведення приймально здавальних випробувань, зборка і налагоджування САУ на стенді НВП “Машпроект” і зборка САУ на об’єкті замовника.
Прийнявши в якості належних та допустимих у справі доказів, що підтверджують фактичні обставини справи, акт № 5/03 від 07.07.2003р. комісії про прийом в експлуатацію установки ЕГ-6000 Яблунівського відділення по переробці газу, підписаний виконавцем акт здачі-приймання робіт, направлений замовнику для підпису за вих.№ 38/6891 від 04.08.2003р., платіжне доручення № 6573/2 від 23.10.2003р., господарський суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність належного виконання позивачем договірних зобов’язань та про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи.
Залишаючи вказане судове рішення без змін, апеляційний суд вказав на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що визначають загальний порядок виконання зобов’язань, та зобов’язують замовника оплатити виконану виконавцем роботу.
Однак судова колегія вважає, що дані судові рішення не ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судами правомірно застосовано до спірних правовідносин в частині виконання грошового зобов’язання положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, в яких, зокрема, зазначено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до договору, закону, інших правових актів.
Таким чином, вирішуючи даний спір судам належало дослідити умови укладеного сторонами договору в частині визначення порядку виконання відповідачем грошового зобов’язання, його розміру, строків сплати та порядку здійснення розрахунків (за окремий етап виконання робіт чи за наслідками виконання робіт в цілому з огляду на вказаний у договорі перелік робіт, що підлягають виконанню, договірну вартість робіт НВП “Машпроект” в сумі 221585грн. та заявлену позивачем до стягнення суму).
Статтею 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до рішення господарського суду України; зокрема, у його мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.
Згідно статті 105 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції повинна містити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини справи, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини та правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні; водночас, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин..
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають; рішення місцевого суду не містить доводів, за якими відхилено заперечення відповідача щодо строків та підстав виникнення у нього грошового зобов’язання за спірними правовідносинами, що є порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглядаючи справу, на вказані обставини, зазначені у апеляційній скарзі, уваги не звернув та не надав їх правову оцінку, тобто, неповно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої заявником апеляційної скарги.
Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова не відповідає положенням статті 105 Господарського процесуального кодексу України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що всупереч вимогам статті 84 Господарського кодексу України судове рішення господарського суду першої інстанції не містить доводів, за якими були відхилені позовні вимоги позивача, викладені ним у пунктах 1 та 2 прохальної частини заяви про зміну позовних вимог.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Управління з переробки газу та газового конденсату задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.06.2006 року у справі № 5/626 господарського суду Полтавської області та рішення господарського суду Полтавської області від 06.04.2006 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач