№ 2-2577 за2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2007 року, Стахановський міський суд у Луганській області в складі:
Головуючий суддя Гончаров О.М.
Секретар Стрєбкова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в особи виконавчої дирекції фонду в м.Стаханові, про стягнення не донарахованих виплат та покладення обов'язку про виплату щомісячних виплат з наступним перерахунком, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що у зв'язку з встановленням стійкої втрати професійної працездатності внаслідок отриманого на виробництві професійного захворювання йому проводяться щомісячні страхові виплати Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Стаханові (далі відділення ВД ФСНВ).
Згідно ч.2 ст.29 Закону № 1105 ФСНВ зобов'язаний щорічно з 1 березня запроваджувати перерахунок щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Відповідач же запроваджував перерахування щомісячних страхових виплат на підставі коефіцієнтів зростання реальної середньої заробітної плати у галузях національної економіки та видавав з цього приводу постанови правління ФСНВ:
Від 04,03,02 р. № 15 про перерахування з 1 березня 2002 р. на коефіцієнт 1,193;
Від 04,03,03 р. № 3 про перерахування з 1 березня 2003 р. на коефіцієнт 1,182;
Від 15,03,04 р. № 17 про перерахування з 1 березня 2004 р. на коефіцієнт 1,152;
Від 28,02,05 р. № 3 про перерахування з 1 березня 2005 р. на коефіцієнт 1,238;
Від 06,03,06 р. № 3 про перерахування з 1 березня 2006 р. на коефіцієнт 1,203.
У вказаних постановах правління ФСНВ для перерахування запроваджував коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати у галузях національної економіки самостійно зменшивши термін, вказаний у ч.2 ст. 29 Закону 1105 "середня заробітна плата" , що за термінологію Держкомстату Україну називається "середньою номінальною" на "середню номінальну", що потягло за собою зменшення нарахованих страхових виплат. За даними Держкомстату України зростання середньої (номінальної) заробітної плати у галузях національної економіки у коефіцієнтах становило:
За 2001 р. - 1,352, який необхідно застосувати для перерахунку з 1 березня 2002 р.
За 2002 р. - 1,210, який необхідно застосувати для перерахунку з 1 березня 2003 р.
За 2003 р. - 1,228, який необхідно застосувати для перерахунку з 1 березня 2004 р.
За 2004 р. - 1,275, який необхідно застосувати для перерахунку з 1 березня 2005 р.
За 2005 р. - 1,367, який необхідно застосувати для перерахунку з 1 березня 2006 р.
В результаті неправильного застосування правлінням ФСНВ ч. 2 ст. 29 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і профзахворювання» № 1105 (далі по тексту Закону №J105) позивачеві було недонараховано за період з 01.03.2002 р. по 01.08.2007 р. щомісячних страхових виплат в сумі 2887.01 грн., яку він вимагає стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду СНС в м.Стаханові і зобов'язати відділення виконавчої дирекції з 01.08.2007 року сплачувати щомісячно 351.77 грн с наступним перерахунком.
Позивач до суду не з;явився, надав заяву про слухання справи за його відсутності.
Відповідач в особі представника ОСОБА_2 позов не визнала, в пояснені послалась на заперечення, розрахунок сум в письмових поясненнях не заперечується.
Дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представника відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Між сторонами склалися правовідносини, врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № _ 1105 - X IV (зі змінами та доповненнями), позивач є потерпілим. При цьому підстави для проведення страхових виплат, розмір заробітку для їх обчислення терміни і порядок проведення страхових виплат сторони не оспорюють.
Предметом спору є коефіцієнти, застосовані відповідачем для перерахунку сум щомісячних страхових виплат у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, передбаченого ст. 29 ч. 2 Закону № 1105.
В період з березня 2002 року по березень 2007 року Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України щорічно в лютому-березні виносило постанови «Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (ч.1енам їх сімей)», згідно яких з 1 березня Поточного року проводилися перерахунки сум щомісячних виплат страховок потерпілим на коефіцієнт зростання середньомісячної реальноїзаробітної плати в галузях національної економіки.
Суд прийшов до висновку, що така правозастосовна практика суперечить принципу повного відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому внаслідок пошкодження здоров'я (ст. 21. Закону № 1105), фактично внесені зміни до ст. 29 ч. 2 вказаного Закону, яка не містить терміну «реальна заробітна плата».
Національне законодавство у сфері регулювання трудових, пенсійних, цивільних, податкових та ін. правовідносин не передбачає використовування показника реальної середньої заробітної плати. Більш того, розміри внесків страхувальників обчислюються для працедавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткової заробітної платні, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, (ст. 47 Закону № 1105). Таким чином, зростання середньої заробітної плати веде до збільшення страхових внесків, що, у свою чергу, дає можливість збільшити страхові виплати потерпілим. При цьому купівельна спроможність населення, тобто реальна заробітна платня, при визначенні тарифів страхових внесків до розрахунку не приймається.
Міністерство юстиції України, у своєму листі від 19.04.2004 року вказало, що постанови Фонду щодо перерахунку страхових виплат не узгоджуються с іншими нормативно-правовими актами, про що було повідомлень Фонд листом Міністерства юстиції від 22.07.2003 року.
Як випливає з листа заступника голови Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. номінальна заробітна плата - це нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу, премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час. В аналітичних цілях використовується показник середньої номінальної заробітної плати нарахованої одному працівнику за певний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік). Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників визначається шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці за відповідний період на середньооблікову кількість працівників та на кількість місяців у періоді. З метою визначення змін рівня номінальної заробітної плати використовується коефіцієнт (індекс), для розрахунку якого рівень показника у
поточному періоді відноситься (ділиться) до відповідного показника у попередньому періоді (наприклад, рік до року). Показник реальної заробітної плати характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом споживчих цін на товари та послуги і рівня податків й обов'язкових платежів. У практиці статистичного аналізу використовується показник індексу реальної заробітної плати, який розраховується шляхом ділення індексу номінальної заробітної плати (без урахування податків та обов'язкових платежів) на індекс споживчих цін.
Таким чином, показник реальної заробітної плати є похідним від показника номінальної заробітної плати, вказані показники мають різну методологію розрахунку. Методологія розрахунку реальної заробітної плати неможлива без показника номінальної заробітної плати, вона не включає розрахунок оплати праці за певний період часу, а лише характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати. Потерпілий, в даному випадку позивач, в результаті застосування показника реальної заробітної плати при розрахунку страхових виплат втрачає частину страхових виплат при їх щорічному перерахунку, оскільки у застосований для перерахунку коефіцієнт закладено зниження купівельної спроможності номінальної суми в результаті інфляції, і втрачає частину своїх доходів як споживач товарів і послуг внаслідок їх дорожчання, тобто «платять» двічі, чим порушується принцип повного відшкодування заподіяної йому шкоди.
Також Державний комітет статистики України у листі від 28.04.2006 року вказав коефіцієнти зростання номінальної середньої заробітної плати по економіці України, яки не відповідають коефіцієнтам застосованими Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Стаханові.
Обґрунтованість вимог свідчить рішення Кієвський апеляційний господарський суд, Постановою від 14.06.2005 року визнав недійсними п.4 положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат по загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яки спричинили втрату працездатності, затвердженою постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України від 01.11.20001 р. №43, із змінами внесеними п.3 постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України від 31.01.2002 р. №7, постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України від 14.03.2002 №15, «Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим(ч.1енам сімей) з 1 березня 2002 року, Постанов постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України від 04.03.2003р. №3, «Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим(ч.1енам сімей) з 1 березня 2003 року.
Місцеве відділення виконавчої дирекції є належним відповідачем, оскільки позивач не ставить питання про відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача, а просить стягнути страхові виплати у встановленому законом розмірі, принцип вини не повинен бути покладений в основу визначення відповідача по справі. Суд прийшов до висновку, що позивач правильно визначив відповідача по справі, оскільки саме Відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ України в м. Стаханові має в своєму розпорядженні особисту справу кожного з позивачів та безпосередньо проводить їм виплати.
П.23 абз. 2 Постанови Пленуму верховного суду ^України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено: Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини Фонду своєчасно не визначено чи не виплачено суму страхових виплат, вона виплачується без обмеження будь-яким строком, що зазначено в ст..40 вказаного закону. Дані виплати підлягають стягненню за період з 01.03.2002 року до 01.03.2007 року.
Таким чином позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного розрахунку:
З 01.03.2002 року по 01.03.2003 року, щомісячні страхові виплати виплачувалися в розміру
92.77 грн, а потрібно 105.13 грн.;
105.13-92.77=12.36 грн. х 12 міс. = 148.37 грн.( недоплата за рік);
З 01.03.2003 року по 01.03.2004 року: щомісячні страхові виплати виплачувалися в розміру
109.65 грн, а потрібно 127.21 грн.;
127.21-109.65=17.56 грн х12 місяців = 210.69 грн (недоплата за рік)
З 01.03.2004 року по 01.03.2005 року: щомісячні страхові виплати виплачувалися в розміру
126.32 грн, а потрібно 156.21 грн.;
156.21-126.32=29.89 грн х 12 місяців = 358.73 грн (недоплата за рік)
З 01.03.2005 року по 01.03.2006 року: щомісячні страхові виплати виплачувалися в розміру
156.38 грн, а потрібно 199.17 грн;
199.17-156.38=42.79 х 12 місяців = 513.47 грн (недоплата за рік)
З 01.03.2006 року по 01.03.2007 року: щомісячні страхові виплати виплачувалися в розміру
188.13 грн, а потрібно 272.27 грн;
272.27-188.13=84.14 грн х 12 місяців = 1009.67 грн (недоплата за рік)
Всього позивачеві сумарно не донараховано за період с 1 березня 2002 року по 1 березня 2007 року 2240 грн 94 коп (148.37+210.69+358.73+513.47+1009.67)
Дані для обчислення сум позову, що підлягають частковому задоволенню, взяті судом з постанов про призначення перерахованих щомісячних страхових виплат, винесених Відділенням виконавчої дирекції Фонду СНВ України в м. Стаханові і листів Державного комітету статистики України про коефіцієнти зростання середньої заробітної платні по економіці України. Спору про розмір цих коефіцієнтів нема.
Керуючись ст. З, 10, 11, 57, 81, 88, 212, 213-215, 224-226, ЦПК України, ст. ст. 17,18, 21 п. В, 28 п.1, 29, 40, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105 - XIV (зі змінами та доповненнями), ст. 1166 ЦК України, 233 КЗпП України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання. України в особи виконавчої дирекції фонду в м.Стаханові, про стягнення не донарахованих виплат та покладення обов'язку про виплату щомісячних виплат з наступним перерахунком задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханова, м.Стаханов, вул. Ленана 23 на користь: ОСОБА_1 за період з 01.03.2002 р. по 01.03.2007 р. недонараховані щомісячні страхові виплати в сумі 2240 гривень 94 копійки.
В іншій частині позовних вимог до Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійного захворювання України в особі виконавчої дирекції
фонду в м.Стаханові, - відмовити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханова, м.Стаханов, вул. Леніна 23 на користь -ТУ ДСА у Луганський області, с позначкою Стахановський суд, код ЕДРПОУ 26297948, р/р 37318003000730 в УДК Луганський області, МФО 804013, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 1 грн. 50 коп, витрати по розгляду справи у вигляді державного мита віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання до Стахановського міського суду Луганської області заяви про апеляційне оскарження та шляхом подання протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження - апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Стахановський міський суд Луганської області.