Справа № 2-564/12

Р/№ 1019/1522/12

РІШЕННЯ копія

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого судді Залеської А.О.

при секретарі Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, яким просив стягнути з відповідача борг в розмірі 13895 грн.73 коп., з яких: 6000 грн. неповернутої позики, 1756,51 грн. відсотків за весь час користування грошима, 1111,60 грн. інфляційних за період прострочення виконання зобов'язання, 527,62 грн., як три проценти річних за невиконання зобов'язання та 4500 грн. пені.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та надав суду оригінал розписки відповідача, якою він підтвердив наявність в останнього грошового зобов'язання, як позичальника коштів. Позивач пояснив, що він чекав протягом трьох років від дня, коли відповідач повинен був повернути кошти, періодично нагадував йому, щоб той повернув борг та відсотки, а також сплатив пеню. Однак конкретної загальної суми, яка б за його підрахунками підлягала поверненню він не обраховував та відповідачу не називав. Після спливу майже трьох років він звернувся в суд з вказаним позовом. Вважає, що розписка є письмовим договором позики, а тому породжує наслідки його невиконання, передбачені ЦК України. Розписку відповідач написав під його диктовку, а отже погодився на запропоновані ним умови позики. Окрім представленої суду розписки на позику в 6000 гривень він має ще дві розписки відповідача, написані пізніше і на інші суми, які він також давно прострочив, однак трьох-річний строк позовної давності по ним ще не сплинув тому він не ставить вимоги по тим розпискам.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив суду, що він дійсно кілька разів в різний період часу позичав у ОСОБА_1 різні суми грошей. Це обумовлювалось його тимчасовим скрутним матеріальним становищем. Про те, що позивач практикує позичання коштів фізичним особам він дізнався від знайомих. Розписку, яку надав суду позивач він визнав, але вказав суду, що борг він повернув ще у 2010 році. Тоді він передав позивачу 15000 гривень, але останній не віддав йому розписки та просив добавити ще 1000 гривень. Він не знав, що позивач може звернутись до суду з тією розпискою. Вважає вимоги позивача несправедливими, а його дії такими, що носять корисливий інтерес та вводять суд в оману. Через свою необачність та правову необізнаність він потрапив в таку ситуацію. Крім цього, відповідач пояснив, що він до повернення основної суми боргу кілька місяців поспіль сплачував ОСОБА_1 15 відсотків від суми позики, так він зрозумів умови, за яких позивач позичив йому кошти. Про те що він повинен буде платити ще й пеню він не знав. Розписку він писав під диктовку позивача, копії в нього не було, а тому не пам'ятав точного її змісту. ОСОБА_1 ж брав у нього ті щомісячні 15 відсотків як належні, нагадував, що проценти ростуть, про пеню нічого не говорив. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що він пам'ятає, як в теплу пору року, вдень, приблизно два роки назад він зустрівся з ОСОБА_2 аби разом провести час. Останній йому повідомив, що спершу йому треба зустрітись з одним чоловіком на ім'я ОСОБА_1 та віддати борг 15000 гривень. Неподалік будинку № 38 по вул. Б.Хмельницького ОСОБА_2 попросив його зачекати, а сам пішов до автомобіля, який стояв на обочині, та сів до нього. Приблизно через десять хвилин ОСОБА_2 повернувся дуже розгніваним, сказав, що віддав всі гроші, але ОСОБА_1 розписки не повернув.

Вислухавши пояснення сторін, свідка та дослідивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні встановлено, що 13.02.2009 року відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 6000 гривень та зобов'язався їх повернути до 01.06.2009 р., про що написав розписку того змісту, який йому запропонував позичальник ОСОБА_1 Цей факт підтверджується розпискою та визнаний сторонами.

Правовідносини, що виникли між ними, передбачають передачу однією стороною у власність іншій стороні грошей під зустрічне зобов'язання повернути у майбутньому таку саму кількість коштів.

Таким чином у ОСОБА_2 виникло грошове зобов'язання перед ОСОБА_1

За правилами ч. ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч.2 цієї норми закону, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Статтю 1046 ЦК України визначено, що договір позики є реальним і вважається укладеним з моменту передачі коштів або інших речей, визначених родовими ознаками.

З аналізу цих правових норм можна зробити висновок, що боргова розписка може підтвердити реальність договору позики, а також слугує доказом на підтвердження укладання сторонами усного договору позики і його умови.

З тексту наданої суду розписки слідує, що гроші в сумі 6000 грн. ОСОБА_2 зобов'язався повернути під 15 процентів місячних, пені. Отже, точно не визначено чи то проценти за користування коштами, чи то процент пені та який порядок їх нарахування та сплати. Покази ж сторін по справі щодо юридичної природи 15-відсоткової ставки, що зазначена в розписці, різняться.

З огляду на зазначені обставини, суд приходить до переконання, що сторони не досягли чіткої домовленості між собою про істотні умови договору позики, не визначили свої права та обов'язки, відповідальність за невиконання зобов'язання, порядок вирішення спору, тощо.

Крім цього, за правилами ч. 3 ст. 549 ЦК України пеня є неустойка від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, нарахування пені має місце у разі виконання грошового зобов'язання з порушенням термінів, а за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, частина 2 цієї норми Закону передбачає штраф, який сторони по справі не обумовлювали взагалі.

В розумінні ч.1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором позики. Якщо договором не встановлений розмір процентів, іх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Облікова ставка Національного банку України, за визначенням ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.99 р. № 679-XIV - це один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

Під поняттям грошово-кредитного ринку слід розуміти, частину ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно депозитно-позикові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави.

Таким чином, суд приходить до переконання, що на підставі усної домовленості про позику у ОСОБА_2 виникло виключно грошове зобов'язання перед ОСОБА_1 повернути позичені кошти в сумі 6000 гривень до 01.06.2009р.

Інших істотних умов усного договору позики достовірно в суді не вдалось встановити.

В частині спору щодо повернення боргу суд бере за основу наявність у позивача оригіналу боргової розписки та відсутність будь-яких доказів у відповідача на підтвердження повернення коштів. До показів свідка ОСОБА_3 суд відноситься критично, оскільки він не бачив скільки і кому саме передавав кошти ОСОБА_2 та чи передавав взагалі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та порядку передбачені договором.

В силу ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову сумі відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначена відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме: на вимогу кредитора він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач, не виконавши взяте на себе зобов'язання, порушив вимоги ст. ст.525, 526, ч.1 ст. 1049 ЦК України.

Перевіривши достовірність офіційно встановленої величини індексу інфляції за період з червня 2009 по червень 2012 року та розрахунки відповідача, суд бере їх за основу при вирішенні спору сторін. Таким чином, неповернута сума грошей з урахуванням індексу інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 7111,60 грн., з яких: 6000 грн.- сума неповернутої позики та 1111,60 грн.- сума інфляційних.

Окрім цього, стягненню з відповідача підлягають також три проценти річних від простроченої суми. Розмір такої неустойки за підрахунками позивача становить 527,62 грн. Суд находить цей розмір таким, що не перевищує встановлену законом трьох процентну ставку і не порушує прав відповідача.

В задоволенні вимог в частині стягнення відсотків за користування грошима та пені слід відмовити за недоведеністю позивачем наявності між ним та відповідачем чіткої домовленості про порядок та розмір їх сплати.

У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду, судовий збір за правилами ч. 3 ст. 88 ЦПК підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволених позовних вимог. Суд визначив його розмір з врахуванням положень ЗУ "Про судовий збір".

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача слід стягнути на користь позивача борг - 7639,22 грн., який складається з суми неповернутої позики з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення та судовий збір на користь держави в розмірі 214, 60 грн.

на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525,526, 625, 1046- 1050 ЦК України, та керуючись ст.ст.10,11, 57-62 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики, ─ задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1:

7639 (сім тисяч шістсот тридцять дев'ять) гривень 22 копійки боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: