Справа № 1695- 2007 р.

                                                                         Головуючий у 1 інстанції Волік І.М.

Категорія -11-а-

Доповідач Кузьмін М. Л.

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах 06 вересня  2007 року Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого Принд юк М.В.

Суддів Лук'янець Л.Ф., КузьмінаМ. Л.

за участю прокурора Рабінчук Т.І.

потерпілих               ОСОБА_1 ОСОБА_2

захисника            ОСОБА_3

засуджений        ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді  справи судом  першої інстанції, засудженого ОСОБА_4 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2007 року

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 прожив, в м. Борисполі Київської області, працювавши водієм ВАТ «АТАСС- Бориспіль, раніше не судимий, -

засуджений за ст. 286 ч. 3 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 3 роки.

ОСОБА_4 визнаний судом винним в тому, що він, керуючи технічно справним автобусом «Вольво», рухаючись по вул. Грінченка в напрямку вул. Саперно-Слобідської в м. Києві, 21 грудня 2006 року близько 00 год. 05 хв. не дотримався вимог п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, в порушення вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху, виїжджаючи на перехрестя вулиць, не надав дорогу автомобілю «Іж - 412» під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів, що призвело до травмування водія ОСОБА_1 та пасажира ОСОБА_2. від отриманих тілесних ушкоджень зазначені особи померли.

В апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня

2

2003 року зазначає, що суд першої інстанції не врахував конкретні обставини скоєного злочину з необережності і дані про особу засудженого, просить вирок змінити і з застосуванням ст. 69 КК України призначити ОСОБА_4 за ст. 286 ч. 3 КК України міру покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Засуджений ОСОБА_4 не оспорює доведеність його вини у порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до загибелі двох осіб, просить пом'якшити міру покарання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Рабінчук Т.І., яка просила задовольнити подані апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_1 ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляції і просили застосувати ст. 75, 76 КК України, перевіривши матеріали справи, провівши дебати, заслухавши останнє слово ОСОБА_4 і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Винність ОСОБА_4 у порушенні руху, що призвело до загибелі двох осіб, за обставин, зазначених у вироку суду, матеріалами справи доведена.

Допитаний як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою винність, щиро розкаявся.

Обставини скоєного злочину підтверджуються протоколом та доданою до нього схемою дорожньо-транспортної пригоди, протоколами огляду місця ДТП та технічного стану транспортного засобу, яким керував ОСОБА_4, а також висновком судової авто технічної експертизи.

За висновком судово-медичних експертиз смерть потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 настала внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, при зіткненні транспортних засобів.

Зібраним по справі доказам у їх сукупності суд першої інстанції дав належну правову оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що призвело до загибелі двох осіб. Його дії за ч. 3 ст. 286 КК України судом кваліфіковані правильно.

Проте, при призначенні міри покарання суд першої інстанції належним чином не врахував вимоги, передбачені ст. 65 КК України, в якій зазначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги, що ст. 25 КК України передбачає необережну форму вини, скоєний злочин не є умисним, що впливає на суспільну небезпечність і не мотивував у вироку, чому саме міра покарання строком на 8 років є необхідною і достатньою для виправлення і попередження нових злочинів для літньої людини, яка скоїла злочин з необережності.

Не врахував суд похилий вік засудженого, наявність безперервного трудового стажу близько 40 років, дані які бездоганно характеризують його в минулому.

Як свідчить матеріали справи всі моральні та матеріальні збитки потерпілим відшкодовані.

3

Потерпілі заявили клопотання про пом'якшення покарання ОСОБА_4 зі звільнення від відбуття покарання.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що призначена міра покарання засудженому ОСОБА_4 є суворою і не відповідає вимогам ст. ст. 50 та 65 КК України, оскільки не були враховані всі пом'якшуючі обставини і приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе при призначенні йому більш м'якого покарання, передбачено законом у відповідності зі ст. 69 КК України, на що посилається у апеляції і прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2007 року відносно ОСОБА_4 змінити.

З застосуванням ст. 69 КК України за ст. 286 ч. 3 КК України ОСОБА_4 пом'якшити покарання до 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 3 ( три) роки.

В решті вирок залишити без змін.