ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2012 р. Справа №2а-10837/12/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Александрова О.Ю., суддів Москаленко С.А., Євдокімової О.О.

за участю секретаря Павленко Н.О., представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1153 від 21.09.12р., посвідчення адвоката № НОМЕР_1;

представник відповідача (кандидата у народні депутати України ОСОБА_2) - ОСОБА_3, довіреність б/н від 29.01.08р., посвідчення адвоката № НОМЕР_2;

представник відповідача (ТОВ «Телерадіокомпанія ІТВ») - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кандидата у народні депутати України ОСОБА_4

до Кандидата у народні депутати України ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ІТВ»)

про встановлення факту

Обставини справи: Кандидат у народні депутати України ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Кандидата у народні депутати України ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), Телерадіокомпанії ІТВ (далі - відповідач 2) про встановлення факту грубого порушення Закону України "Про вибори народних депутатів України" інформацією, що пролунала у ефірі Телерадіокомпанії ІТВ у програмі "Актуальне інтерв'ю ", яка є передвиборною агітацією, та визнати дії кандидата у народні депутати України ОСОБА_2 відносно розповсюдження інформації у відношенні Партії Регіонів у програмі "Актуальне інтерв'ю", яка вийшла в ефір Телерадіокомпанії ІТВ 27.09.2012 року, противоправними, та такими, що порушують ч.9 ст. 71 Закону України "Про вибори народних депутатів України", зобов'язати відповідачів усунути порушення Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.09.2012 року в ефірі Телерадіокомпанії ІТВ у програмі «Актуальне інтерв'ю» кандидатом у народні депутати України ОСОБА_2 було оприлюднене недостовірну інформацію з метою спонукати виборців голосувати проти Партії Регіонів, а саме ця інформація містила:

- з 01:38 хв. по 01:43 хв. (російською мовою) «…Для того, чтобы делать черные технологии, нужно иметь ресурс…»;

- з 01:57 хв. по 02:07 хв. (російською мовою) «… Конечно у чиновников от власти, конечно у них больше возможностей и механизмов это делать…»;

- з 06:08 хв. по 06:16 хв. (російською мовою) «… По анализам бюджета 2011 года, остались не использованными 53 миллиона гривен, из которых 38 миллионов на капитальное строительство…»;

- з 06:19 хв. по 06:29 хв. (російською мовою) «…Всегда привожу в пример: ул. Горького, 14 миллионов, 850 метров. Парк Тренева, где прокуратура возбудила уголовное дело 5 миллионов украли…»;

- з 06:38 по 06:43 хв. (російською мовою) « Почему? Потому что было сделано не правильно, по завышенным ценам…».

Тобто, на думку позивача, ОСОБА_2 звинуватив чиновників діючої влади (Партію регіонів) в порушенні діючого законодавства України, а саме: використанні адміністративного ресурсу в політичної боротьбі для того, щоб робити чорні технології, та у недоцільному використанні бюджетних коштів.

Крім того, позивач зазначив, що телерадіокомпанія порушила норми виборчого законодавства щодо фінансування передвиборчої агітації за рахунок коштів кандидата, у програмі було відсутнє текстове повідомлення, яке передбачене ст. 72 Закону України «Про вибори народних депутатів України» для політичної реклами, а зміст інтерв'ю містив завідомо неправдиву інформацію, розповсюджену з метою спонукання виборців не голосувати на виборах за Партію Регіонів.

Таким чином, позивач дійшов висновку, що інформація, яка була проголошена та викладена відповідачами, є недостовірною, а їх дії порушують вимоги Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Ухвалами суду від 02.10.2012р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні встановлено, що вірним П.І.Б відповідача 1 є ОСОБА_2, Також встановлено, що вірним найменуванням відповідача 2 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ІТВ».

Позивач у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема, зазначив, що виступ ОСОБА_2 не містіть жодного висловлювання ані на адресу Партії Регіонів, ані відносно жодного кандидата в народні депутаті України від цієї партії, у тому числі відносно ОСОБА_4 Зміст інтерв'ю складають особисті думки відповідача, при цьому зазначення «влади», «чиновників» не пов'язуються з Партією Регіонів, а інформація, що повідомлена позивачем у програмі має загальновідомий характер та підтверджується статтями у засобах масової інформації та документами. Також зазначив, що інтерв'ю ОСОБА_2 від 27.09.2012р. є заходом передвиборчої агітації, а не політичною рекламою, замовлено та оплачено відповідачем з власного виборчого фонду, в підтвердження чого надані відповідні документи.

Представник відповідача 2 до судового засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи сповіщений належним чином - телефонограмою, будь-яких клопотань суду не надав.

Враховуючи належне та завчасне повідомлення відповідача 2 про дату, час та місце судового розгляду справи, з урахуванням думки позивача та відповідача 1, яки не заперечували проти розгляду справи у відсутність представників відповідача 2, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність не з'явившихся представників другого відповідача на підставі наявних у матеріалах справи документів у відповідності до ст. 128 КАС України та приписів частини 6 ст. 175 КАС України.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача 1, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 6 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Стаття 175 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає особливості провадження у справах щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу.

Право оскаржувати дії чи бездіяльність кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу, що порушують законодавство про вибори чи референдум, мають кандидат, партія (блок), місцева організація партії, які є суб'єктами відповідного виборчого процесу, ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму (ч.1 ст. 175 КАСУ).

Спірні відносини є такими, що пов'язані із виборчим процесом по проведенню виборів народних депутатів України.

Однією із засад конституційного ладу в Україні є те, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України). Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії (стаття 69 Основного Закону України). Громадянам гарантується право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; вибори народних депутатів України є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (частина перша статті 38, стаття 71, частина перша статті 76 Конституції України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 лютого 1998 року N 1-рп/98 зазначив, що загальне, рівне і пряме виборче право, вільне і таємне волевиявлення громадян України на виборах народних депутатів України є конституційною основою правового регулювання виборчого процесу (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Згідно з частиною третьою статті 77, пунктом 20 частини першої статті 92 Конституції України організація і порядок виборів народних депутатів України визначаються виключно законами України, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Основні засади, організація і порядок виборів народних депутатів України визначені Законом України "Про вибори народних депутатів України" від 17.11.2011 № 4061- VI (далі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону, виборчий процес - це здійснення суб'єктами, визначеними статтею 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом.

Статтею 12 цього Закону визначено, що суб'єктами виборчого процесу є: 1) виборець; 2) Центральна виборча комісія, а також інша виборча комісія, утворена відповідно до цього Закону; 3) партія, що висунула кандидата у депутати; 4) кандидат у депутати, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом; 5) офіційний спостерігач від партії, яка висунула кандидатів у депутати у загальнодержавному окрузі, від кандидата у депутати в одномандатному окрузі, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що відповідно до Постанови Центральної виборчої комісії від 07.08.12р. №181 ОСОБА_4 є кандидатом у народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 2 від Партії Регіонів, що також посвідчується копією посвідчення кандидата в народні депутати України № НОМЕР_3.

Таким чином, ОСОБА_4 має право на звернення до суду як суб'єкт виборчого процесу.

Судом також встановлено, що відповідно до Постанови Центральної виборчої комісії від 10.08.12р. № 244 ОСОБА_2 є кандидатом у народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 2 від Партії «Союз», що також посвідчується копією посвідчення кандидата в народні депутати України № НОМЕР_4.

Відповідно до п.5 частини 2 ст. 61 Закону передбачено встановлення судом при розгляді виборчого спору в порядку, передбаченому законом, факту порушення партією, кандидатом у депутати обмежень щодо проведення передвиборної агітації.

При цьому суд зазначає, що заявляючи вимоги про встановлення факту порушення відповідачами вимог виборчого законодавства позивач фактично оскаржує дії кандидата у народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 2 ОСОБА_2 та ТОВ «Телерадіокомпанія ІТВ».

Таким чином, зазначений спір за суб'єктним складом сторін та змістом позовних вимог підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, 27.09.2012 року о 18:35 в ефірі ТОВ "Телерадіокомпанія ІТВ" у програмі «Актуальне інтерв'ю», тривалістю 18 хвилин 24 секунді, кандидатом у народні депутати України ОСОБА_2 було надано інтерв'ю, яке було повторено у ефірі телерадіокомпанії 28.09.2012р. о 06:35г. та 29.09.2012р. о 16:25г., в якому відповідачем 1, зокрема були висловлені фразі:

- з 01:38 хв. по 01:43 хв. (російською мовою) «…Для того, чтобы делать черные технологии, нужно иметь ресурс…»;

- з 01:57 хв. по 02:07 хв. (російською мовою) «… Конечно у чиновников от власти, конечно у них больше возможностей и механизмов это делать…»;

- з 06:08 хв. по 06:16 хв. (російською мовою) «… По анализам бюджета 2011 года, остались не использованными 53 миллиона гривен, из которых 38 миллионов на капитальное строительство…»;

- з 06:19 хв. по 06:29 хв. .(російською мовою) «…Всегда привожу в пример: ул. Горького, 14 миллионов, 850 метров. Парк Тренева, где прокуратура возбудила уголовное дело 5 миллионов украли…»;

- з 06:38 по 06:43 хв. (російською мовою) « Почему? Потому что было сделано не правильно, по завышенным ценам…».

Інформація, що була проголошена та викладена відповідачами, на думку позивача, яку він висловив у судовому засіданні, є недостовірною, а їх дії порушують вимоги Закону України « Про вибори народних депутатів України».

Так, позивач у позові зазначив, що доводи, які були викладені ОСОБА_2, у програмі «Актуальне інтерв'ю», яке випустило в ефір ТОВ «Телерадіокомпанія ІТВ», не відповідають дійсності з наступних підстав:

ОСОБА_2 звинувачує чиновників діючої влади (Партію регіонів) в порушенні діючого законодавства України, а саме:

- використання адміністративного ресурсу у політичній боротьбі для того, щоб виконувати чорні технології;

- не доцільне використання бюджетних коштів.

Аналізуючи інтерв'ю ОСОБА_2, у програмі «Актуальне інтерв'ю» вихід якого забезпечила ТОВ «Телерадіокомпанія ІТВ», позивач дійшов до висновку, що ОСОБА_2 порушено виборче законодавство, шляхом ведення своєї передвиборчої агітації в порушення вимог закону, що порушує інтереси позивача, як суб'єкта виборчого процесу, а саме: ОСОБА_2 знаходиться в особовому превілегійованому положенні по відношенню до інших кандидатів в народні депутати, порушує принципи рівності прав та можливостей політичних партій, кандидатів в народні депутати України; ОСОБА_2 розповсюджує завідомо неправдиві та наклепницькі відомості про Партію Регіонів, що в свою чергу порушує ст. 3 та ч. 9 ст.74 Закону України « Про вибори народних депутатів України».

Також позивач дійшов висновку, що ТОВ «Телерадіокомпанія ІТВ», яка забезпечила вихід даного інтерв'ю в ефір програми, порушила норми виборчого законодавства, а саме ч. 6 ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України», відповідно до якої засобам масової інформації, їх посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час виборчого процесу у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами, укладеними відповідно до вимог частин п'ятої та десятої статті 72 і частин другої та сьомої статті 73 цього Закону, забороняється агітувати голосувати за або не голосувати за партії, кандидатів у депутати чи поширювати інформацію, яка має ознаки політичної реклами, безоплатно або яка оплачена з джерел, не передбачених законом, а так само поширювати будь-яку інформацію з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного суб'єкта виборчого процесу.

Таким чином, позивач зазначив, що в порушення вимог закону в ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія ІТВ» була розповсюджена завідомо неправдива інформація з ціллю спонукання виборців не голосувати за Партію Регіонів, а також в цій програмі відсутнє текстове повідомлення, яке передбачене ст. 72 Закону, згідно якої замовниками політичної реклами під час виборчого процесу для показу телерадіоорганізаціями можуть бути тільки партії, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, та кандидати у депутати в одномандатних округах. Протягом демонстрації політичної реклами обов'язково демонструється повна назва (або прізвище, ім'я та по батькові) її замовника у формі текстового повідомлення, яке має займати не менше п'ятнадцяти відсотків площі екрана і бути виконане контрастним кольором до фону та бути сприйнятним для глядача.

Зазначені обставини були визначені позивачем як підстави для звернення з цім позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстави позову. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є те, що конкретно вимагає позивач, що обрав спосіб захисту цього права чи інтересу, що є змістом вимоги.

Підстави позову -це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

З наведеного вище вбачається, суд вирішує спір з підстав, заявлених позивачем.

Предметом позову є встановлення факту грубого порушення Закону України "Про вибори народних депутатів України" шляхом розповсюдження конкретної зазначеної у позові інформації, що пролунала і ефірі ТОВ «Телерадіокомпанія ІТВ» у програмі "Актуальне інтерв'ю", яка є передвиборною агітацією, та визнання дій кандидата у народні депутати України ОСОБА_2 відносно розповсюдження інформації у відношенні Партії Регіонів у програмі "Актуальне інтерв'ю", яка вийшла в ефір ТОВ «Телерадіокомпанія ІТВ» 27.09.2012 року, противоправними, та такими, що порушують ч.9 ст. 71 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Як встановлено пунктом 4 частини 5 статті 11 Закону, проведення передвиборної агітації є одним з етапів виборчого процесу.

Порядок проведення передвиборної агітації, регулюється розділом ІХ закону України "Про вибори народних депутатів України".

Відповідно до ст. 68 Закону передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб'єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

Передвиборна агітація може проводитися у формі оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв'ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень (ч. 2 п. 4 ст. 68 Закону).

Відповідно до ч.3 ст. 68 Закону політична реклама - це розміщення або поширення матеріалів передвиборної агітації за допомогою рекламних засобів. До політичної реклами належить також використання символіки або логотипів партій - суб'єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією - суб'єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії - суб'єкта виборчого процесу чи певного кандидата у депутати. Реклама друкованих видань (газет, журналів, книг), інших товарів та послуг з використанням прізвищ чи зображень (портретів) кандидатів, назв чи символіки партій - суб'єктів виборчого процесу також є політичною рекламою.

Передвиборна агітація здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на забезпечення ведення передвиборної агітації відповідно до цього Закону, коштів виборчих фондів партій, кандидатів у депутати в одномандатних округах. Кандидати у депутати, зареєстровані у загальнодержавному окрузі, можуть здійснювати передвиборну агітацію за кошти виборчого фонду партії. Використання власних коштів кандидатів у депутати чи коштів з інших джерел для проведення передвиборної агітації, у тому числі з ініціативи виборців, забороняється.

Кандидат у депутати в одномандатному окрузі фінансує із коштів свого виборчого фонду заходи і матеріали передвиборної агітації та розміщення політичної реклами на власну підтримку (ч.ч.6,8 ст. 68 Закону).

Таким чином, суд зазначає, що зі змісту зазначеної норми Закону вбачається, що основною ознакою виборчого агітаційного матеріалу є спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб'єкта виборчого процесу.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 45 Закону партія, кандидати у депутати від якої зареєстровані в загальнодержавному окрузі, кандидат у депутати в одномандатному окрузі для фінансування своєї передвиборної агітації зобов'язані утворити власний виборчий фонд, що формується в порядку, встановленому цим Законом.

Фінансування передвиборних агітаційних заходів чи матеріалів з джерел, не передбачених частиною другою цієї статті, незалежно від наявності погодження з партіями - суб'єктами виборчого процесу чи кандидатами у депутати, забороняється.

Відповідно до ч.1, 2 та 6 ст. 71 Закону передвиборна агітація з використанням засобів масової інформації усіх форм власності проводиться з дотриманням принципу рівних умов та в порядку, передбаченому цим Законом.

Передвиборна агітація у засобах масової інформації, у тому числі політична реклама, повинні здійснюватися у формах та з дотриманням вимог та обмежень, встановлених цією статтею та статтями 68, 70, 72-74 цього Закону.

Відповідно до частини 13 статті 72 Закону замовниками політичної реклами під час виборчого процесу для показу телерадіоорганізаціями можуть бути тільки партії, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, та кандидати у депутати в одномандатних округах. Протягом демонстрації політичної реклами обов'язково демонструється повна назва (або прізвище, ім'я та по батькові) її замовника у формі текстового повідомлення, яке має займати не менше п'ятнадцяти відсотків площі екрана і бути виконане контрастним кольором до фону та бути сприйнятним для глядача.

Згідно ч. 6, 9, 10, 12, 19 ст. 74 Закону засобам масової інформації, їх посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час виборчого процесу у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами, укладеними відповідно до вимог частин п'ятої та десятої статті 72 і частин другої та сьомої статті 73 цього Закону, забороняється агітувати голосувати за або не голосувати за партії, кандидатів у депутати чи поширювати інформацію, яка має ознаки політичної реклами, безоплатно або яка оплачена з джерел, не передбачених законом, а так само поширювати будь-яку інформацію з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного суб'єкта виборчого процесу. Авторам і ведучим телерадіопередач, які є кандидатами у депутати, під час виборчого процесу також забороняється у телерадіопередачах вести передвиборну агітацію.

Забороняється розповсюдження завідомо недостовірних або наклепницьких відомостей про партію - суб'єкта виборчого процесу або про кандидата у депутати, недостовірний або наклепницький характер яких встановлено у судовому порядку (частина 9).

У разі встановлення судом при розгляді виборчого спору повторного або одноразового грубого порушення засобом масової інформації вимог цього Закону суд приймає рішення про тимчасове (до закінчення виборчого процесу) зупинення дії ліцензії або про тимчасову заборону (до закінчення виборчого процесу) випуску друкованого видання.

Партія - суб'єкт виборчого процесу, кандидат у депутати мають право звернутися до засобу масової інформації, що оприлюднив інформацію, яку партія або кандидат вважають недостовірною, з вимогою опублікувати їх відповідь. Засіб масової інформації, що оприлюднив відповідний матеріал, не пізніш як через три дні після дня звернення з вимогою про відповідь, але не пізніш останнього дня перед днем голосування зобов'язаний надати партії, кандидату у депутати, щодо яких поширено недостовірну інформацію, можливість оприлюднити відповідь: надати такий самий ефірний час відповідно на телебаченні чи радіо або опублікувати в друкованому засобі масової інформації наданий партією чи кандидатом матеріал, який повинен бути набраний таким самим шрифтом і розміщений під рубрикою "відповідь" на тому ж місці шпальти в обсязі не меншому, ніж обсяг повідомлення, що спростовується. Відповідь повинна містити посилання на відповідну публікацію в друкованому засобі масової інформації, передачу на телебаченні, радіо та на інформацію, що спростовується. Відповідь не повинна містити прямих закликів до голосування за або не голосування за певні партії, кандидатів у депутати. Відповідь має бути оприлюднена без додатків, коментарів та скорочень і здійснюватися за рахунок засобу масової інформації. Відповідь на відповідь не надається.

Засоби масової інформації не несуть відповідальності за зміст передвиборної агітації, яка була розміщена відповідно до угод із замовниками, крім випадків, передбачених: частиною п'ятою цієї статті; частиною дев'ятою цієї статті, якщо засобу масової інформації було достовірно відомо про наявність відповідного рішення суду (частина 19).

У судовому засіданні досліджено відеоматеріал повного запису інтерв'ю кандидата у народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 2 ОСОБА_2 Судом встановлено, що інтерв'ю надано протягом та у межах телепрограми (телепередачі) ТРК ІТВ «Актуальне інтерв'ю». Судом встановлено, що упродовж всього інтерв'ю в прямокутному куточку зазначено напис «Передвиборна агітація», та періодично появляється запис з прізвищем «ОСОБА_2». та позначкою, що він є депутатом Верховної Ради АРК та кандидатом у народні депутати по другому виборчому округу. Інтерв'ю проведено у формі надання ОСОБА_2 відповідей на запити телеведучої.

При дослідженні запису судом встановлено, що ані ведучою програми ані ОСОБА_2 жодного разу не згадані ані Партія Регіонів - як безпосередньо, так і в будь-якому контексті (партія влади, Регіони та інш. подібне), ані позивач ОСОБА_4, ані інші кандидати у народні депутаті України.

Таким чином, протягом всього інтерв'ю не має жодного згадування Партії Регіонів в будь-якому контексті, посилань на Партію Регіонів.

Зміст інтерв'ю ОСОБА_2 фактично складають думки та висловлювання останнього відносно соціальної та економічної ситуації, як правило, стосовно мешканців та влади м. Сімферополя.

При цьому, у інтерв'ю ОСОБА_2 лунають такі слова як: (російською мовою;) «власть, чиновники, власти Симферополя» («влада», «чиновники» «влада Сімферополя»), які не пов'язані та не мають прямого посилання на Партію Регіонів.

Суд зазначає, що діюче законодавство не надає поняття «влада». Згідно ст. 6 Конституції України, в державі існує «державна влада», яка розподіляється на законодавчу, виконавчу та судову. Також діє система місцевого самоврядування (розділ ХІ)..

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено формування органів державної влади, в тому числі представницьких, та призначення державних службовців (чиновників) на підстави належності до певної політичної партії.

Тому суд вважає помилковими доводи позивача, що будь-які критичні висловлювання на адресу «влади» та «чиновників» можуть бути розцінені виборцями як оцінку діяльності виключно Партії Регіонів.

Судом також встановлено, що особисто позивач є за посадою директором заводу «Фіолент», тобто не може вважатися посадовою особою державної влади (чиновником) та не має обґрунтованих підстав сприймати висловлювання відносно державних службовців та інших представників державної влади на власний рахунок.

Крім того при дослідженні судом змісту інтерв'ю встановлено наступне.

Так, щодо підстав для позову в частині слів відповідача з 01:38 хв. по 01:43 хв. (російською мовою) «…Для того, чтобы делать черные технологии, нужно иметь ресурс…», та з 01:57 хв. по 02:07 хв. (російською мовою) «… Конечно у чиновников от власти, конечно у них больше возможностей и механизмов это делать…», суд зазначає, що повний текст цій частини інтерв'ю є таким (у перекладі з російської мови оригінала):

«Ведуча: Ну все ж таки чорни технології є, їх не позбавитися. Хто більш схилений до них: опозиція чи влада?

ОСОБА_2: Для того, щоб робити чорні технології треба мати ресурси. Опозиція, влада - я би не робив таких позначок на опозицію чи владу. На мій погляд це роблять нечистоплотні люди.

Вудуча: Незалежно від їх прихильності?

ОСОБА_2: Незалежно від їх прихильності. Зрозуміло, що у чиновників від влади, зрозуміло, що у них є більш можливостей та механізмів це робити. На прикладі м. Сімферополя ми це бачимо».

Зазначений текст свідчить про неможливість вважати зазначені висловлювання відповідача обвинуваченнями на адресу «влади», а тим більш, відносно Партії Регіонів.

Відносно підстав вважати порушенням прав позивача висловлювань відповідача 1 з 06:38 по 06:43 хв. (російською мовою) « Почему? Потому что было сделано не правильно, по завышенным ценам…», судом при ознайомленні з відеозаписом встановлено, що зазначена фраза стосується неякісного виконання будівельних робіт у парку Треньова.

Проаналізувавши доводи позивача щодо розповсюдження ОСОБА_2 недостовірної інформації, з 06:08 хв. по 06:16 хв. наступного змісту: (російською мовою) «… По анализам бюджета 2011 года, остались не использованными 53 миллиона гривен, из которых 38 миллионов на капитальное строительство…»; з 06:19 хв. по 06:29 хв. .(російською мовою) «…Всегда привожу в пример: ул. Горького, 14 миллионов, 850 метров. Парк Тренева, где прокуратура возбудила уголовное дело 5 миллионов украли…», суд зазначає, що сторонами не надано належних доказів у підтвердження або спростування цих фактів, але інформація про деякі з них міститься у відкритих джерелах інформації, зокрема, у засобах масової інформації, примірники статей з яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, зміст інтерв'ю свідчить, що у ньому висловлена особова позиція ОСОБА_2, що підтверджується застосуванням відповідачем таких фраз, як «на мою думку», «я вважаю».

Таким чином, зміст інтерв'ю ОСОБА_2 на ТРК ІТВ 27.09.2012р. є його власним оціночним судженням, критикою.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. № 2657-ХІІ у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, ніхто не може бути притягнений до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.

Частиною 2 ст. 30 зазначеного закону встановлено, що оціночним судженням,за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути вилучені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що не вбачає в діях ОСОБА_2 ознак наклепу, тому це питання судом не розглядалося, а оцінюючи ствердження позивача у іншої частині, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не порушено Закон України «Про вибори народних депутатів України» оскільки його судження не може класифікуватися як розповсюдження завідомо неправдивої інформації.

Крім того суд звертає увагу позивача, що зазначені їм у позові дії ОСОБА_2 не можуть порушувати вимоги частини 9 ст. 71 Закону України «Про вибори народних депутатів України», тому що вказана норма регулює правовідносини щодо порядку надання засобами масової інформації ефірного часу та друкованої площі суб'єктам виборчого процесу - тобто зовсім інших правовідносин.

Також суд зазначає, що, вважаючи інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 у ефірі ТРК ІТВ завідомо неправдивої, позивач скористувався правом звернення до засобу масової інформації для опублікування їх відповіді.

Проаналізувавши вимоги позивача до другого відповідача - ТОВ «Телерадіокомпанія ІТВ», судом встановлено наступне.

Як вже зазначалося, відповідно до частини 19 ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України» засоби масової інформації не несуть відповідальності за зміст передвиборної агітації, яка була розміщена відповідно до угод із замовниками, крім випадків, передбачених: частиною п'ятою цієї статті; частиною дев'ятою цієї статті, якщо засобу масової інформації було достовірно відомо про наявність відповідного рішення суду.

Суд зазначає, що забезпечення свободи слова гарантовано на законодавчому рівні та засновано на загальних положеннях міжнародного права.

Так, Парламентська Асамблея Ради Європи спочатку у своїй Резолюції № 1239, а також у Рекомендації № 1513 від 2001 року поклала на Україну низку обов'язків щодо дотримання стандартів свободи слова.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» 02.10.1992р. № 2657-ХІІ (далі - Закон № 2657) в діючої редакції інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно ст. 2 та 3 Закону № 2657 основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2657 кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Стаття 22 Закону № 2657 встановлю, що масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.

Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

Відповідно до ст. 24 Закону № 2657 забороняється цензура - будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації.

Ця заборона не поширюється на випадки, коли попереднє узгодження інформації здійснюється на підставі закону, а також у разі накладення судом заборони на поширення інформації.

Забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб'єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.

Судом встановлено,що 21.08.2012р. між ТОВ «Телерадіокомпанія ІТВ» в особі директора Мога Г.Е. (виконавець) та суб'єктом виборчого процесу - кандидатом у народні депутати України по одномандатному виборчому округу №2 ОСОБА_2 в особі розпорядника поточного рахунку виборчого фонду ОСОБА_10 (замовник) укладено договір № 6, строком дії до 24:00 годин 26.10.2012р., відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з розміщення матеріалів передвиборчої агітації (у т.ч. політична реклама) на телевізійному каналі «Телерадіокомпанія ІТВ», а замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх на передбачених договором умовах (п.1.1 договору).

Пунктом 1.4 договору встановлено, що засвідченням факту належного виконання послуг за цим договором, є Акт приймання-передачі послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, а також ефірна довідка, медіа-план, і запис ефіру на компакт диск.

Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 49 від 26.09.2012р. кандидатом в народні депутати України ОСОБА_2 проведено оплату послуг ТОВ «Телерадіокомпанія ІТВ» за розміщення матеріалів передвиборчої агітації по рахунку СФ 0000542 від 21.09.2012р. на загальну суму 7200,00 грн. Відповідно до Акту № ОУ-0000424 здачи-приймання послуг від 27.09.2012р. виконавцем передано, а замовником прийняті послуги з розміщення матеріалів передвиборчої агітації на телеканалі ІТВ на загальну суму 7200,00 грн., в тому числі - 1200,00 грн. ПДВ. Згідно Ефірної довідки про проходження у ефірі програми «Актуальне інтерв'ю» з ОСОБА_2 у період з «27» по «29» вересня 2012р., в ефірі Телерадіокомпанії ЇТВ пролунали три виході програми по 18 хвилин 24 секунд кожна: 27.09.2012р. у 18:33, 28.09.2012р. у 06:35 та 29.09.2012р. у 16:25.

Проаналізувавши вищенаведені документі, суд дійшов висновки про відсутність порушення відповідачами виборчого законодавства в частині організації, фінансування та проведення передвиборчої агітації при телетрансляції програми «Актуальне інтерв'ю» за участю кандидата в народні депутати України ОСОБА_2, які були проведені у ефірі Телерадіокомпанії ІТВ у період з 27.09.2012р. по 29.09.2012р.

Суд також звертає увагу позивача, що у описової частині позову зазначено порушення відповідачем 2 вимог частини 13 ст.72 Закону України «Про вибори народних депутатів України» в частині демонстрування протягом політичної реклами найменування замовника у певному виді. Тобто, виступ ОСОБА_2 позивач розцінив як політичну рекламу. В той же час в прохальної часті позову позивач просив визнати грубим порушенням закону інтерв'ю ОСОБА_2, зазначив, що воно є політичною агітацією. У судовому засіданні 03.10.2012р. представник позивача заявила, що інтерв'ю ОСОБА_2 є політичною агітацією з елементами політичної реклами.

Суд зазначає, що діюче виборче законодавство, а саме ст. 68 Закону України «Про вибори народних депутатів України» не ототожнює поняття «передвиборча агітація» та «політична реклама». Більш того, аналіз змісту п.4 ч.2 ст. 68 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що політична реклама, також як і виступи, інтерв'ю, нариси та інші є окремими різновидами передвиборчої агітації.

При цьому вимоги та умови застосування політичної реклами, визначені Законом, розповсюджуються саме не політичну рекламу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР (далі - Закон № 270), в редакції, що діє на даний час, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно ст. 9 Закону № 270 реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова "реклама".

Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами".

Згідно ст. 13 Закону № 270 час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 відсотків, а впродовж виборчого процесу - 20 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби телерадіоорганізацією будь-якої форми власності. Це положення не поширюється на спеціалізовані рекламні канали мовлення. Час, відведений на політичну рекламу впродовж виборчого процесу на спеціалізованих рекламних каналах, не може перевищувати 20 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом кожної години мовлення. Частка реклами протягом кожної астрономічної години фактичного мовлення не повинна перевищувати 20 відсотків, а впродовж виборчого процесу - 25 відсотків.

Реклама повинна розміщуватися у перервах між програмами, передачами.

При виконанні умов, викладених у частині п'ятій цієї статті, реклама може бути розміщена під час трансляції програми, передачі таким чином, щоб не завдати шкоди цілісності та змісту програми, передачі та правам їх власників.

Аналізуючи вище зазначені норми та фактичний зміст телепрограми «Актуальне інтерв'ю», яка була досліджена у судовому засіданні (зокрема, супроводжувалася позначкою «Передвиборча агітація» протягом трансляції), суд дійшов до висновку, що інтерв'ю ОСОБА_2, яке було використане Телерадіокомпанією ІТВ у програмі «Актуальне інтерв'ю» 27-29.09.2012р., не може вважатися політичною рекламою, оскільки реклама має інші ознаки та зміст.

Також, не має ніяких законних підстав для обмеження судом, або перешкоджання Засобам масової інформації виконувати встановлені та врегульовані законодавством свої функції в збиранні, оброблянні та поширенні інформації.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем, при зверненні із зазначеними у позові позовними вимогами на виконання частини 1 статті 71 КАС України не доведено порушення відповідачами Закону України "Про вибори народних депутатів України" щодо ведення передвиборної агітації.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

В силу вимог ст. 94 КАС України у разі відмови у позові судові витрати, понесені позивачем, не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 11, ч.6 ст. 12, 69-71, 160-163, 172, 174, 175, 177 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку у дводенний строк з дня її проголошення, але не пізніш як за чотири години до початку голосування, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Александров О.Ю.

Суддя МоскаленкоС.А.

Суддя Євдокімова О.О.