АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/5418/2012р. Головуючий 1 інст. Вовк Л.В.

Справа № 2-78/2012

Категорія: договірні Доповідач Кіпенко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Шаповал Н.М., Котелевець А.В.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 03 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, -

встановила:

В грудні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.

В обґрунтування позову вказувала, що з 1977 року вона була власником житлового будинок по АДРЕСА_1.

20 червня 1997року нею був підписаний договір дарування, згідно якого вона подарувала вище вказаний будинок своєму синові ОСОБА_2, про що вона дізналася від відповідача по справі лише у вересні 2011 року. До цього вона вважала, що вона уклала договір довічного утримання, так як вона людина похилого віку та син обіцяв забезпечувати її. На момент укладання угоди, вона не розуміла предмету угоди, помилково підписавши договір.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала посилаючись на обставини вказані в позовній заяві, відповідач проти позову не заперечував.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 03 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції оскаржила в апеляційному порядку. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, та постановити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з матеріалів справи сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.73,74). Проте, в судове засідання сторони не з'явились.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Судова колегія, перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Вирішуючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 червня 1997 року ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1. Зазначений договір був посвідчений державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори 20.06.1997 року ОСОБА_3 за реєстровим № 825 .

Під час посвідчення договору нотаріусом перевірена дієздатність сторін, встановлено намір сторін укласти договір дарування, а не інший правочин, роз'яснено правові наслідки укладання договору дарування майна.

Вказаний будинок був зареєстрований за ОСОБА_2 до 2001 року, а з 31 .07.2001 року за ВАТ «Державний ощадний банк України», про що свідчить довідка РКГІ Краснокутське БТІ, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Суд розглядає цивільні справи в межах вимог заявлених в суді першої інстанції.

ВАТ «Державний ощадний банк України», як власник спірного майна до участі у справі не залучався, на стадії апеляційного провадження залучення до участі у справі нових учасників процесу діючим законодавством не передбачено.

Судова колегія погоджується з висновками суду, що при вчиненні оспорюваного правочину порушень вимог закону щодо дійсності правочину не вбачається.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що договір дарування укладений ОСОБА_1 внаслідок помилки чи обману, а також того, що він не відповідає вимогам закону.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав прийти до висновку про неправильність застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що привели, або могли привести до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК Україна, судова колегія,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 03 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді