Головне Управління Держкомзему у м.Севастополі

Справа № 2703/6538/2012

Провадження № 2/2703/2963/2012

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2012 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді -Рубан М.В.,

при секретарі -Гурові Д.Д., Ходжаш Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, третя особа - Головне Управління Держкозему у м.Севастополі про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача з вимогами про визнання за нею, ОСОБА_1, у порядку спадкування за заповітом, права власності на земельну ділянку площею 0,0048 га для обслуговування індивідуального гаража, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в межах, визначених у кадастровому плані, що входить до складу технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування індивідуального кам'яного гаража за адресою: АДРЕСА_1, виконану приватним підприємством «Севгеолит»на підставі договору № 20/07/11 від 21.07.2011 р. Вимоги обгрунтовує тим, що позивач є власником гаража, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 30 квітня 2010 р. державним нотаріусом Шостої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 за р.№ 1-633, зареєстрованого у КП „БТІ і ДРОНМ" СМР 05 травня 2010 р. за р. № 116. Гараж знаходиться на земельній ділянці площею 0,0048 га, що належала спадкодавцю (матері позивача) -ОСОБА_3 на підставі державного акту ІІІ- КМ № 033038 на право постійного користування землею, виданого 30 жовтня 1997 р., зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 9. Оскільки право постійного користування спадкодавця було безоплатним та безстроковим, а земельне та цивільне законодавство не передбачають підстав набуття права постійного користування землею фізичними особами, позивач вважає, що з придбанням нею у порядку спадкування 30 квітня 2010 р. права власності на гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до неї перейшло право власності і на земельну ділянку площею 0,0048 га, яка належала спадкодавцю на праві постійного користування. Позивач надав до Головного Управління Держкозему у м.Севастополі технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування індивідуального кам'яного гаража за адресою: АДРЕСА_1, виконану приватним підприємством «Севгеолит»для надання кадастрового номеру спірній земельній ділянці. Однак, Головне Управління Держкозему у м.Севастополі відмовило позивачу у визначенні кадастрового номеру, мотивуючи тим, що у базі даних зазначено право постійного користування земельною ділянкою спадкодавця ОСОБА_3, а право позивача на земельну ділянку не визначено. Таким чином, у зв'язку з невизначенням кадастрового номеру спірної земельної ділянки позивач не може розпоряджатися належним їй на праві власності нерухомим майном - гаражом, який на ній розташований.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги просила задовольнити з викладених у позові обставин.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання про розгляд справи за відсутність представника Севастопольської міської Ради, вирішення справи залишає на розсуд суду.

Представник третьої особи - Головного Управління Держкозему у м.Севастополі у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та третьої особи, оскільки в матеріалах справи є достатньо доказів, що свідчать про права та відносини сторін.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд знаходить вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 30 квітня 2010 р. державним нотаріусом Шостої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 за р.№ 1-633, зареєстрованого у КП „БТІ і ДРОНМ" СМР 05 травня 2010 р. за р. № 116.

Гараж знаходиться на земельній ділянці площею 0,0048 га, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту ІІІ- КМ № 033038 на право постійного користування землею, виданого 30 жовтня 1997 р., зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 9.

У відповідності до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, зі змісту наведеного вбачається, що право особи, до якої переходить право власності на будівлю та відповідне право на земельну ділянку, є похідним від права особи, від якої перейшли такі права.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою -це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальної власності, без встановлення строку.

Згідно ч. 2 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємтсва (об'єдання), установи та організації, а також релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування пультових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Таким чином, ЗК України не передбачає набуття громадянами права постійного користування земельною ділянкою, а передбачає лише набуття ними права власності (ст. 81 ЗК України) або права оренди земельної ділянки (ст. 93 ЗК України).

Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначається у Рішенні Конституційного суду України № 5-рп від 22 вересня 2005 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутату України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення»Земельного Кодексу України, звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Також у вищенаведеному Рішенні Конституційного суду України № 5-рп від 22 вересня 2005 року зазначено ряд переваг у правах постійних користувачів порівняно з орендарями земельних ділянок:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов'язки постійних користувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванні (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визчається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченнім цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Суд вважає, що визнання права власності позивача на спірну земельну ділянку відповідає вимогам закону, є необхідною мірою та направлено на забезпечення захисту порушеного права позизача.

На підставі ст. 22, 24, 64 Конституції України, ст. 78, 81, 92, 120 ЗК України, ст. 8, 15, 16, 377 ЦК України, рішення Конституційного суду України № 5-рп від 22 вересня 2005 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутату України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення»Земельного Кодексу України, керуючись ст. ст. 3,10,11,60, 169, 179 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 0,0048 га для обслуговування індивідуального гаража, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в межах, визначених у кадастровому плані.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя шляхом подачі Апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя