Справа № 2-1003/07

РІШЕННЯ

Ім'ям України

27 вересня 2007 року                                                                        Оріхівський районний суд

Запорізької області у складі - головуючої судді Л.С. Щербань,  при секретарі Л.Г.Щербині,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Оріхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,  суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом в якому вказує,  що 23 березня 2007 року о 14 годині відповідач ОСОБА_2  в приміщенні Малотокмачанської школи вчинив відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 злочин,  передбачений ч 1 ст 125 КК України,  при цьому він спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді крововиливу правої орбітальної області з розповсюдженням на спинку носа. Кримінальна справа стосовно відповідача ОСОБА_2  була припинена 25 червня 2007 року у зв'язку з Законом України «Про амністію»

Позивачка вказує,  що злочином їй,  як законному представникові потерпілого ,  було спричинено матеріальну шкоду в сумі 711, 50 гривень,  яка складається з : оплати судово -медичної експертизи 32, 20 гр,  витрати на проїзд до АДРЕСА_1 80 гр,  проїзд на тролейбусі та маршрутному таксі 3, 25 гр,  витрат на придбання ліків 296, 05 гр,  витрат на юридичну допомогу. Позивачка просить суд стягнути на її користь спричинені матеріальні збитки.

Також позивачка просить суд стягнути на її користь з відповідача 2500 гривень моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали та просять у їх задоволенні відмовити.

Суд,  заслухавши сторони,  допитавши свідка,  вивчивши матеріали справи,  оцінивши докази надані сторонами як обґрунтування своїх позовних вимог так і заперечення проти них,  вважає,  що позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав :

·  дійсно стосовно ОСОБА_2  була порушена кримінальна справа за ознаками вчинення ним злочину,  передбаченого ч 1 ст 125 КК України та направлена до Оріхівського районного суду Запорізької області для розгляду по суті.

·  у відповідності до постанови Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 червня 2007 року кримінальна справа у відношенні до ОСОБА_2  була припинена на підставі пункту «Б» статті 1 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року,  але в постанові не вказано чи визнав підсудний ОСОБА_2  свою провину у вчиненні цього злочину і чи дійсно він заподіяв малолітньому ОСОБА_3 саме такі тілесні ушкодження,  як вказує позивач в своїй позовній заяві.

·  в своїй позовній заяві позивач посилається на висновок експерта № 074 від 25 травня 2007 року ,  однак ,  у відповідності до цього висновку експерта,  у освідуємого ОСОБА_3 виявлено крововилив правої орбітальної області з розповсюдженням на спинку носу,  який міг утворитися від дії тупого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею в строк від 1 до 3 діб до моменту освідування. В цьому ж висновку експерта вказано,  що освідування ОСОБА_3 проводилося 27 березня 2007 року,  тобто тілесні ушкодження які було виявлено

при освідуванні ОСОБА_3,  були заподіяні йому пізніше чим 23 березня 2007 року- подій,  які інкримінувалися відповідачу ОСОБА_2  при порушенні кримінальної справи.

-         допитана в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила,  що вона являється класним

керівником класу,  в якому навчаються ОСОБА_5 та ОСОБА_3. На протязі

всього періоду навчання в школі,  ОСОБА_3 постійно знущається над ОСОБА_5,  він його штовхає,  бьє ,  23 березня 2007 року з усієї сили вдарив ОСОБА_5 по голові . Крім того,  ОСОБА_3 постійно вступає в бійки зі

старшокласниками,  з іншими дітьми,  характеризується негативно. Вихованням ОСОБА_3 займається бабуся так,  як мати постійно на роботі. Бабуся ОСОБА_3 просила

вчительку не розповідати про його поведінку матері хлопця,  бо вона його за провини дуже

бьє. В теперішній час ОСОБА_3 має на обличчі синець і,  зі слів його однокласників

вчителька знає,  що його покарала та побила вдома мати. 23 березня 2007 року дійсно

ОСОБА_2  приходив до школи з тим,  щоб примусити ОСОБА_3 не чіпати і не

бити ОСОБА_5а. Які саме події були при цьому вона не знає,  свідчення деяких

дітей про те,  що вони бачили як ОСОБА_2  чотири рази рукою вдарив по обличчю

ОСОБА_3,  вважає безпідставними,  бо з класу,  де знаходилися в цей період часу діти,  не

можливо побачити подій,  які були в коридорі. Діти в такому віці схилені до фантазування.

-           в матеріали справи надано копію постанови про відмову у порушення

кримінальної справи відносно ОСОБА_3,  який 23 березня 2007 року побив ОСОБА_5,  що підтверджує факт нанесення побоїв ОСОБА_3 ОСОБА_5.

·  у відповідності до консультативного висновку Запорізької обласної клінічної дитячої лікарні від 19.04.2007 року та 22.05.2007 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження встановлено діагноз - «вегето - сосудиста дисфункція» і призначено лікування саме за цим діагнозом йому призначено лікування медичними препаратами,  які в квітні та травні 2007 року і купувала позивачка та надала до матеріалів цивільної справи чеки в якості обгрунтування своїх позовних вимог.

·  у відповідності до висновку експерта № 074 від 25.05.2007 року ,  ним ,  при складанні висновку ,  були вивчені медичні документи,  які свідчили про обстеження ОСОБА_3 в Запорізькій обласній клінічній дитячий ,  однак причинного зв'язку між встановленими тілесними ушкодженнями та захворюванням вегето - сосудистою дисфункцією не виявлено.

·  надані позивачкою копії чеків свідчать про те,  що вона придбала ліки для свого сина саме для лікування захворювання і в період встановлення цього захворювання,  але не для лікування після отриманих тілесних ушкоджень.

·  надані позивачкою копії квитків на проїзд до АДРЕСА_1 та з АДРЕСА_1,  датовані 19.04.2007 року та 22.05.2007 року свідчать про те,  що саме для встановлення діагнозу захворювання свого сина позивачка і виїздила до АДРЕСА_1 для консультативного обстеження. Ці виїзди до АДРЕСА_1 ніяк не пов'язані з діями відповідача у відношенні її сина.

·  позивач не надала суду доказів заподіяння винними діями відповідача їй та її неповнолітньому сину моральної шкоди. В судовому засіданні встановлено,  що ОСОБА_3 в школі завжди навчався і навчається посередньо,  його успішність з 23 березня 2007 року не змінилася,  вона залишилася незадовільною. Дитина як була так і залишилася постійно збудженою,  знервованою. ОСОБА_3 і раніше,  до 23 березня 2007 року,  часто скаржився на поганий стан здоров'я,  сильні головні болі.

Таким чином ,  суд приходить до висновку,  що у відповідності до вимог  ст.  60 ЦПК України,  позивачка не надала судові доказів,  які б обґрунтували її позовні вимоги .

За таких підстав суд вважає,  що позовні вимоги не обґрунтовані та в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити.

Керуючись  ст. .  ст. . 10, 57-60, 192, 196, 208, 213-215, 218 ЦПК України,   ст. 1166, 1167 ЦК України ,  пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1996 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,  суд

ВИРІШИВ

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,  відмовити.

На рішення суду протягом 10 днів може бути подано заяву на апеляційне оскарження та протягом 20 днів,  після подачі заяви на апеляційне оскарження,  може бути подано апеляційну скаріу до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції.