ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«24»вересня 2012 р. Справа №5023/1826/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,
при секретарі Голозубовій О. І.,
за участі представників сторін:
прокурора -не з'явився,
позивача 1 -Кононенко О.С., дов. від 08.05.12 р.,
позивача 2 -Кононенко О.С., дов. від 05.07.12 р.,
відповідача -Лихачов Р.Б., дов. від 08.05.12 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу військового прокурора Харківського гарнізону (вх. №2362 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2012 року у справі №5023/1826/12,
за позовом військового прокурора Харківського гарнізону м. Харків, в інтересах держави в особі:
1. Міністерства оборони України, м. Київ,
2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків,
до Обслуговуючого кооперативу гаражного кооперативу «Гвардієць в м. Чугуєві», Харківська область м. Чугуїв,
про зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2011 року військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатайційного відділу м. Харкова та просив суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 2,1449 га вартістю 61839612 грн., яка розташована в смт. Башкирівка Чугуївського району Харківської області; зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку площею 2,1449 га вартістю 61839612 грн., яка розташована в смт. Башкирівка Чугуївського району Харківської області до сфери управління Міністерства оборони України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2012 року у справі №5023/1826/12 (суддя Ольшанченко В. І.) в позові військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Обслуговуючого гаражного кооперативу «Гвардієць в м. Чугуєві» про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 2,1449 га вартістю 61839612 грн., яка розташована в смт. Башкирівка Чугуївського району Харківської області та повернути її до сфери управління Міністерства оборони України відмовлено повністю.
Військовий прокурор із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2012 року у справі №5023/1826/12 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 2,1449 га вартістю 61839612 грн., яка розташована в смт. Башкирівка Чугуївського району Харківської області; зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку площею 2,1449 га вартістю 61839612 грн., яка розташована в смт. Башкирівка Чугуївського району Харківської області до сфери управління Міністерства оборони України.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
Зокрема, апелянт вважає помилковим твердження суду першої інстанції про те, що самовільне зайняття спірної земельної ділянки відбулося до моменту створення відповідача, оскільки обслуговуючий гаражний кооператив «Гвардієць» є саме правонаступником гаражного кооперативу «Чекіст», діє ще з 1994 року і узаконив свою діяльність лише 22.11.2010 року. В обґрунтування такої позиції позивач посилається на протокол №7 гаражного кооперативу «Чекіст», відповідно до якого кооператив «Чекіст»перейменовано гаражний кооператив «Гвардієць».
Також скаржник зазначає що в позовній заяві конкретизовано, що звільненню та поверненню підлягає уся земельна ділянка від самовільно побудованих споруд.
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Прокурор, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень, не реалізував своє право на участь у судовому процесі.
Враховуючи те, що явка прокурора не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності прокурора за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивачів та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, державним актом серії Б №047222, виданим у 1982 році та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право користування землею за №57, надано Чугуївській КЕЧ у безстрокове та безоплатне користування 8519 га землі для спеціального призначення.
Наказом командира військової частини 55316 №119 від 20.06.1991 року було створено гаражний кооператив «Чекіст»для офіцерів, прапорщиків та їх сімей, який 27.05.1994 року рішенням загальних зборів (оформленим протоколом №7) перейменовано у гаражний кооператив «Гвардієць».
Будівництво гаражів на вказаній земельній ділянці здійснювалось, починаючи з 1991 року згідно наказу командира військової частини 55316 по Чугуївському гарнізону №119 від 20.06.1991 року, керуючись наказом голови КДБ СРСР №16-1991 року «Про економічну діяльність в системі КДБ СРСР в умовах переходу до ринкових відносин», військовослужбовцями Чугуївському гарнізону - членами гаражного кооперативу «Чекіст».
22.12.2010 року виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області проведено державну реєстрацію Статуту Обслуговуючого кооперативу гаражного кооперативу «Гвардієць у Чугуєві», затвердженого загальними зборами засновників.
Згідно п. 1.1 вказаного Статуту відповідач створений шляхом об'єднання фізичних осіб на основі членства для надання послуг виключно членам кооперативу та не проводить господарської діяльності.
Відповідно до п. 1.3 Статуту відповідача юридична адреса кооперативу: Харківська область, вул. Мухіна, 46.
Із довідки наданої Міністерством Оборони України від 07.02.2011 року, вбачається, що на виконання директиви Міністра оборони України від 18.01.2008 року №322/1/01 та Наказу начальника Південного територіального КЕУ ЗС України від 07.02.2008 року №22 щодо розформування Чугуївської КЕЧ району, квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова визначений як правонаступник Чугуївської КЕЧ району. У 2008 році квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова прийняв на облік та баланс казарменно-житловий фонд, комунальні споруди, обладнання, квартирне майно, паливо та території військових містечок Чугуївської КЕЧ району.
Відповідно до листа Міністерства Оборони України від 31.03.2011 року станом на 01.01.2011 року земельна ділянка Чугуївського військового полігону перебуває на обліку КЕВ м. Харкова МО України.
Згідно довідки про правовий статус земельної ділянки Міськрайонного управління Держкомзему у місті Чугуїв і Чугуївському районі Харківської області №25-01-13/155 від 12.04.2011 року інформація в державному реєстрі земель про наявність права користування на дану земельну ділянку відсутня.
Після того, як Чугуївську КЕЧ району було ліквідовано, КЕВ м. Харкова не оформило правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Таким чином, на момент розгляду справи у КЕВ м. Харкова відсутні правовстановлюючі документі на землю в розумінні ст. 126 Земельного кодексу України, відповідно до якої право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
З кадастрового плану земельної ділянки громадської організації «Гвардія»та викапіровки картографічної зйомки неможливо зробити висновок чи знаходяться гаражі кооперативу «Гвардієць у м. Чугуєві»в межах земельної ділянки площею 8519 га, що надавалася за державним актом серії Б №047222, виданим у 1982 році та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право користування землею за №57 Чугуївській КЕЧ.
В той же час, прокурором та позивачем не надано повного плану земельної ділянки загальною площею 8519 га із схематичним зазначенням частини земельної ділянки, яку саме займає кооператив «Гвардієць у м. Чугуєві», із відповідними розмірами, кількістю гаражів та іншими необхідними реквізитами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, керувався ст. 212 Земельного кодексу України, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з вищевикладеними висновками місцевого господарського суду та вважає їх такими, що повністю відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також нормам чинного законодавства, їм надана правильна та належна правова оцінка. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки є самовільним зайняттям земельної ділянки.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власнику земельної ділянки або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування.
Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.
Пунктом 3.1. Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Положеннями ст. 19 Закону України «Про охорону земель»встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Функції державного контролю за використанням та охороною земель покладені на Державну інспекцію сільського господарства.
Нормативним актом, який регламентує порядок проведення перевірок з державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства є «Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель»(далі Порядок), затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 № 312 (зареєстровано в Мінюсті України 25.12.03р. за № 1223/8544).
Так пунктом 4.1. «Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель»визначено, що державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ним осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ним осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.
Відповідно до пункту 5.1 вказаного Порядку при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Вищевказаним Порядком передбачено, що матеріали перевірки складаються з наступних матеріалів:
- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;
- протокол про адміністративне правопорушення;
- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);
- акт обстеження земельної ділянки.
При цьому, факт вчинення особою порушення вимог земельного законодавства має підтверджуватись всіма матеріалами перевірки в їх сукупності.
Таким чином, наявність акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколу про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акту обстеження земельної ділянки є необхідними доказами самовільного зайняття земельної ділянки.
В матеріалах справи відсутні зазначені акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки.
Жодних доказів зайняття відповідачем спірної земельної ділянки ані прокурор, ані позивачі не надали суду.
Надані сторонами матеріали свідчать, що у власність чи користування спірна земельна ділянка відповідачу не надавалась, вказані прокурором гаражі на бухгалтерському обліку у відповідача не перебувають.
Прокурор та позивачі не надали доказів кому належать гаражі, розташовані на спірній земельній ділянці, доказів, що гаражі на спірній земельній ділянці збудовані відповідачем та що саме відповідач є особою, яка несе відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки. Більш того, надане до матеріалів справи листування свідчить, що на спірній земельній ділянці з 1991 року гаражі будувалися окремими фізичними особами для зберігання автотранспорту, які і продовжують ними до даного часу володіти.
Натомість, як вбачається із Статуту гаражного кооперативу «Гвардієць в м. Чугуєві», засновниками та членами кооперативу є 7 громадян.
Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає правових підстав для застосування наслідків самочинного зайняття земельної ділянки у вигляді звільнення та повернення земельної ділянки.
Посилання прокурора у позовній заяві на те, що при проведені перевірки було встановлено, що на території земель оборони, які перебувають в державній власності та виділені для потреб військової частини А0501, без належним чином оформлених та погоджених правоустановчих документів розміщується обслуговуючий кооператив гаражний кооператив «Гвардієць в м. Чугуєві»який займає земельну ділянку площею 2,1449 га, самовільно забудовану гаражами, не відповідають матеріалам справи, оскільки згідно наданого прокурором кадастрового плану земельної ділянки (т. 1 а.с. 17) на спірній земельній ділянці розміщена громадська організація «Гвардія», яка не має ніякого відношення до відповідача.
Натомість суд враховує, що будівництво гаражів кооперативом «Чекіст»не може нести характер самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки зазначене будівництво було розпочато на підставі розпорядчого документу - наказу командира військової частини 55316 по Чугуївському гарнізону №119 від 20.06.1991 року.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Базовими принципами здійснення судочинства в України, в тому числі господарського, є змагальність та диспозитивність. Змагальність полягає у тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Сутність принципу диспозитивності полягає у нерозривній єдності двох елементів -свободи вибору варіанту захисту порушеного права і свободи розсуду сторони при обранні варіантів поведінки в процесі захисту права. Таким чином, сутність зазначеного принципу полягає у можливості учасників господарського процесу , і в першу чергу сторін, розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, активно впливати на процес із метою захисту своїх прав і інтересів.
Обов'язок доказування підстав та предмету позову покладається на позивача.
Обов'язковими складовими доказування для даної категорії справ, крім іншого, є дані що ідентифікують самовільно зайняту земельну ділянку: адреса земельної ділянки, точне місце розташування, координати, площа та інші визначені законодавством реквізити спірної земельної ділянки.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України такі дані повинні підтверджуватися виключно на підставі документів, визначених законодавчими актами України в сфері використання і охорони земель.
Колегія суддів зазначає, що прокурор, заявляючи позовні вимоги про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки яка розташована в смт. Башкирівка Чугуївського району Харківської області площею 2,1449 га вартістю 61839612 грн. не ідентифікував її, не зазначив земельна ділянка за якою конкретно адресою по в смт. Башкирівка повинна бути звільнена та повернута позивачеві. Із заявлених позовних вимог не можливо зробити висновок яку ж саме земельну ділянку, на думку позивача, самовільно зайняв відповідач. Такі позовні вимоги є неконкретними за своїм змістом, що в свою чергу зумовлює як неможливість ухвалення рішення за такими вимогами, так і подальше його виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає позовні вимоги прокурора щодо зобов'язання відповідача звільнити та повернути самовільно зайняту земельну ділянку в смт. Башкирівка Чугуївського району Харківської області площею 2,1449 га вартістю 61839612 грн. недоведеними, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив в позові повністю.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно застосував положення ст. 212 Земельного кодексу України та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
За таких обставин підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні, у зв'язку з чим це рішення підлягає залишенню без змін.
Зважаючи на наведене та керуючись статтями 32, 33, 34, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2012 року у справі №5023/1826/12 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 01.10.2012 року.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Россолов В. В.
Суддя Тихий П. В.