Справа № 1-611/11 р.

Провадження № 1/1414/137/12 р.

В И Р О К

Іменем України

28.04.2012 року Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого -судді Непши О.І.,

при секретарі -Піроженко А.О.,

за участю прокурора - Цибух Т.І.,

потерпілих -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілих -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Миколаєві, громадянин України, освіта вища, працює начальником інженерного відділення управління МНС України в Миколаївській області, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,

в с т а н о в и в :

27 лютого 2010 року близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем М-2141, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався в правому ряду по вологій асфальтованій проїзній частині вулиці ОСОБА_3 зі сторони автогаражного кооперативу в напрямку проспекту Жовтневого в місті Миколаєві.

Під'їжджаючи до будинку № 30-А по вулиці Артема в місті Миколаєві, водій ОСОБА_4 порушив вимоги п.п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, змінив напрямок руху автомобіля, допустивши його виїзд на полосу зустрічного руху, і, здійснив виїзд за межі проїзної частини та наїзд на пішоходів ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді вивиху акроміального кінця лівої ключиці, розриву внутрішньої бокової зв'язки правого колінного суглобу, а потерпілому ОСОБА_2 -тяжкі тілесні ушкодження у виді відкритого оскольчатого перелому кісток правої гомілки зі зміщенням уламків, рваних ран в області лівого колінного суглобу та правої гомілки.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 в інкримінованому злочині визнав себе винним повністю та показав, що має стаж керування автомобілем з 2003 року. 27 лютого 2010 року близько 10-11 год. керував автомобілем «Москвич-2141», 1993 року випуску, державний номер НОМЕР_1, і рухався по вул.ОСОБА_3 зі сторони об'їзної дороги до пр.Жовтневого зі швидкістю до 60 км/год. На дорозі місцями був лід. Навпроти супермаркету «Екомаркет»правим заднім колесом автомобіль влучив в яму, після чого втратив керованість і «юзом»через зустрічну смугу виїхав вліво на тротуар, де вчинив наїзд на потерпілих та зіткнення зі стоячим автомобілем ФАВ. Після наїзду на потерпілих він викликав швидку та надав першу медичну допомогу. Коли потерпілі перебували у лікарні, його батьки купили їм ліків на суму 1 000 грн.

Потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що 27 лютого 2010 року близько 09 год. вона зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 вийшла на прогулянку. Вони, розмовляючи, йшли по вул.Артема вбік пр.Жовтневого по тротуару через дорогу від «Екомаркету»поблизу магазину «Артемівський». Вона йшла з боку дороги, а ОСОБА_2 йшов ліворуч від неї. Це останні події, які пам'ятає потерпіла. Коли вона прийшла до свідомості, то почула крик співмешканця і те, як дзвонив мобільний телефон. Щодо цивільного позову потепріла вказала, що вона пережила великий біль, в неї була втрачена можливість рости професійно через те, що вона тривали час не працювала. Вона не можу показувати сценічні рухи руками, не може рухати ногою, тому що нога постійно припухає. Травма звужує її професійні здібності. В неї через біль порушився сон. З приводу травми місяць перебувала на стаціонарному лікуванні.

З показань потерпілого ОСОБА_2 у судовому засіданні слідує, що 27 лютого 2011 року близько 09 год. він разом з потерпілою ОСОБА_1 йшов по вул.Артема поблизу будинку 30-А вбік пр.Жовтневого. Він йшов зліва, потерпіла -справа. Коли він повернув голову до дружини, то побачив, що автомобіль підсудного розвернуло під кутом 45 градусів, і він рухається на них. Дорога була вкрита снігом. Коли він прийшов до свідомості, то відчув різкий біль, знаходився в шоковому стані. Побачивши калюжу крові, почав кричати про допомогу. До нього підбігли люди, підняли автомобіль ФАВ, і він зміг витягти ногу. Щодо цивільного позову зазначив, що він переніс три операції, в нього розвивається остеопороз, висока вірогідність, що в подальшому йому знову можуть призначити нові операції, тому що є проблеми з ногою.

Крім показань підсудного та потерпілих, його вина у вчиненому злочині підтверджується письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 141 від 12 квітня 2010 року у потерпілої ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у виді вивиху акроміального кінця лівої ключиці, розриву внутрішньої бокової зв'язки правого колінного суглобу, струсу головного мозку, що могли утворитися 27 лютого 2010 року від дії тупих твердих предметів в умовах ДТП і які відносяться до категорії середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я (т.1 а.с.90-91).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 174 від 22 квітня 2010 року у потерпілого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у виді відкритого оскольчатого перелому кісток правої гомілки зі зміщенням уламків, рваних ран в області лівого колінного суглобу та правої гомілки, струсу головного мозку, що могли утворитися 27 лютого 2010 року від дії тупих твердих предметів по механізму удару в умовах ДТП і які відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпечності для життя (т.1 а.с.95-96).

Як слідує з висновку повторної технічної експертизи № 1432 від 05 травня 2011 року, руйнування (злом) з'єднання маточини правого заднього колеса автомобіля та задньої балки могло відбутися одномоментно, під дією аномально великих навантажень аварійного характеру, що виникли внаслідок взаємодії значного зусилля, яке перевищує межу міцності з'єднання, прикладеного в нижню частину колеса і направленого справа наліво. Злом з'єднання маточини правого заднього колеса автомобіля та задньої балки відбувся при контактній взаємодії нижньої частини зовнішньої сторони правого заднього колеса автомобіля в процесі його заносу. Злом утворився при аномальному переміщенні колеса, і, відтак не міг явитися причиною уводу автомобіля вбік від обраного водієм напрямку руху. Сукупний технічний аналіз дозволяє зробити висновок, що утворення злому з'єднання маточини правого заднього колеса автомобіля та задньої балки не могло відбутися при наїзді колеса на дефект в дорожньому покритті (т.2 а.с.33-39).

Як вбачається з висновку повторної автотехнічної експертизи № 1433 від 06 травня 2011 року, швидкість автомобіля М-2141 перед початком гальмування складала більше 62 км/год. При русі автомобіля зі швидкістю, допустимою в умовах місця події -60 км/год., водій мав би технічну можливість зупинити автомобіль до бордюрного каменю з лівої сторони проїзної частини, в місці його фактичного виїзду за межі проїзної частини і, відтак, мав би технічну можливість запобігти ДТП. Водію автомобіля М-2141, за відсутності об'єктивних причин для застосування екстреного гальмування та маневру вліво, слід було б керуватися вимогами п.п.10.1, 12.1 ПДР, діючи у відповідності до яких він мав би технічну можливість запобігти ДТП (т.2 а.с.46-52).

Згідно з висновком комісійної судової авто-технічної експертизи № 10047/10929 від 31 жовтня 2011 року швидкість автомобіля перед початком утворення сліду юзу складала не менше 61, 4 км/год. Руйнування зварювального шву кріплення фланця задньої правої маточини автомобіля М-2141 відбулося внаслідок одноразового навантаження, що перевищує межі міцності зварювального з'єднання і прикладеного до нижньої частини колеса в напрямку справа наліво вздовж задньої вісі, тобто в момент контактування з бордюрним каменем правого заднього колеса в момент ДТП. Виникнення даного пошкодження від взаємодії колеса автомобіля з нерівністю дорожнього покриття проїзної частини дороги, зафіксованою на місці ДТП, виключається. В дорожній ситуації, яка склалася, водій ОСОБА_4 мав би технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів шляхом виконання вимог п.п.12.1, 10.1 ПДР, для чого у нього не було перешкод технічного характеру (т.2 а.с.63-70).

Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, та кваліфікує його дії як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Обираючи підсудному вид та міру покарання, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, але який за формою вини є необережним, що істотно знижує ступінь його суспільної небезпеки.

Підсудний повністю визнав вину в інкримінованому злочині та розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, офіційно працевлаштований, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

З урахуванням сукупності вказаних пом'якшуючих покарання обставин суд, призначаючи підсудному покарання у межах санкції відповідної статті кримінального закону, приходить до переконання, що досягти цілей його виправлення та недопущення в подальшому вчинення ним нового злочину можливо без ізоляції останнього від суспільства, що надає суду підстави для застосування положень ст.ст.75, 76 КК України та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Щодо цивільного позову суд зазначає таке. Неправомірними діями підсудного потерпілим заподіяні матеріальні збитки, що виявилися в їх витратах на лікування, та моральна шкода, які відповідно до вимог ст.ст.22, 23, 1166, 1167 ЦК України підлягають відшкодуванню.

Відповідно до представлених документів (оригіналів фіскальних чеків) на день постановлення вироку потерпілою ОСОБА_1 на лікування витрачено 1 649, 98 грн., а потерпілим ОСОБА_2 -7 275, 49 грн., тому вказані суми підлягають стягненню з підсудного.

В частині відшкодування моральної шкоди суд вважає вимоги потерпілих надмірними та, оцінюючи глибину моральних страждань кожного з них і в той же час керуючись принципом розумності і справедливості, беручи до уваги, що вчинений злочин є необережним, суд вважає необхідним зменшити заявлені суми, сягнувши з ОСОБА_4 в якості відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_1 -6000 грн., і на користь потерпілого ОСОБА_2 -13 000 грн.

В повному обсязі в порядку ст.93-1 КПК України і відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України підлягає задоволенню позов прокурора в інтересах Департаменту фінансів Миколаївської міської ради про відшкодування витрат, понесених Жовтневою ЦЛР на лікування потерпілих.

Також згідно із п.2 ст.91 КПК України з підсудного належить стягнути судові витрати за проведення вказаних у мотивувальній частині вироку експертиз.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік, та покласти на нього обов'язок у відповідності до п.3 ч.1 ст.76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та місця роботи.

До набрання вироком законної сили залишити засудженому раніше обрану міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь:

- потерпілої ОСОБА_1 в якості відшкодування матеріальних збитків, спричинених злочином 1 649, 98 грн., та в якості відшкодування моральної шкоди 6 000, 00 грн., а загалом -7 649 (сім тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 98 коп.;

- потерпілого ОСОБА_2 в якості відшкодування матеріальних збитків, спричинених злочином 7 275, 49 грн. та в якості відшкодування моральної шкоди 13 000 грн., а загалом -20 275 (двадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 49 коп.;

- Департаменту фінансів Миколаївської міської ради в якості відшкодування матеріальних збитків, спричинених лікуванням потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в Жовтневій центральній районній лікарні 9 120 (дев'ять тисяч сто двадцять) грн. 72 коп.;

- Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (Миколаївського відділення) судові витрати за проведення повторної технічної експертизи № 1432 від 05 травня 2011 року в сумі 1 692 (одна тисяча шістсот дев'яносто дві) грн. 00 коп.;

- Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені М.С.Бокаріуса судові витрати за проведення комісійної судової автотехнічної експертизи № 10047/10929 від 31 жовтня 2011 року в сумі 4 578 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Речовий доказ по справі -легковий автомобіль М-2141, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що переданий на зберігання під розписку ОСОБА_4, -залишити останньому.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через суд, який постановив вирок, протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя О.І.Непша