Справа № 1-544/11 р.

Провадження № 1/1414/96/12 р.

В И Р О К

Іменем України

10.02.2012 року Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого -судді Непши О.І.,

при секретарі -Піроженко А.О.,

за участю прокурора - Гончарова В.В.,

потерпілого -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Миколаєві, громадянин України, освіта середня спеціальна, військовозобов'язаний, офіційно не працевлаштований, розлучений, утриманців не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

раніше судимий 25 травня 2011 року Корабельним районним судом м.Миколаєва за ст.190 ч.1, ст.309 ч.1 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі з випробуванням на 1 рік,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України,

в с т а н о в и в :

15 лютого 2011 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_2 перебував в квартирі АДРЕСА_1, де в компанії знайомих, серед яких знаходився і потерпілий ОСОБА_1, вживав спиртні напої.

В цей час ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 подивитися свій новий мобільний телефон FLY MC175 DS K вартістю 963 грн. з двома сім-картами мобільних операторів МТС та Київстар.

ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, скориставшись тією обставиною, що потерпілий також знаходився в стані алкогольного сп'яніння і не слідкує за своїм мобільним телефоном, керуючись раптово виниклим корисним умислом, зловживаючи довірою ОСОБА_1, протиправно повторно заволодів вказаним майном і зник з місця події.

В той же день ОСОБА_2 продав вказаний мобільний телефон, розпорядившись у такий спосіб чужим майном, чим завдав потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на суму 963 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині визнав себе винним повністю, проте в силу ст.63 Конституції України відмовився давати показання.

В той же час з показань підсудного, даних ним 27 вересня 2011 року в якості обвинуваченого, які оголошувалися і досліджувалися судом та які останній підтвердив у судовому засіданні, слідує, що 15 лютого 2011 року близько 12 год. 00 хв. він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_1, разом з яким пішли до іншого спільного знайомого, який

проживає за адресою: АДРЕСА_1. В кімнаті вже перебувала компанія чоловіків і жінок, які вживали спиртні напої. Близько 14 год. 00 хв. потерпілий ОСОБА_1 пішов танцювати в іншу кімнату з жінкою на ім'я ОСОБА_3. В цей момент ОСОБА_2 підійшов до них аби запропонувати спиртного, проте потерпілий відмовився вживати алкогольні напої, натомість дістав з кишені куртки свій мобільний телефон та передав ОСОБА_2 аби той його роздивився, поки ОСОБА_1 танцює. Побачивши, що телефон новий, у ОСОБА_2 виник намір забрати телефон та продати його на ринку. Переконавшись, що його дій ніхто не бачить, ОСОБА_2 поклав телефон у кишеню брюк та спільно з іншим чоловіком, який перебував у компанії і якому ОСОБА_2 пояснив, що телефон належить саме йому, направився на ринок «Фенікс», де і продав мобільний телефон за 100 грн. Отримані кошти були витрачені ним на продукти харчування та спиртні напої. Згодом від працівників міліції підсудному стало відомо, що потерпілий написав заяву про пропажу мобільного телефону (а.с.58).

Крім показань підсудного, його вина у вчиненому злочині підтверджується іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що знайомий з підсудним близько трьох років, відносини між ними товариські. В один з днів у лютому 2011 року в обідній час він та підсудний перебували у спільній компанії в гуртожитку по пр.Жовтневому і вживали спиртні напої. За кілька днів до цього потерпілий придбав новий мобільний телефон «Флай»на дві сім-карти, який він і дав подивитися підсудному у вказаний день. Після того потерпілий телефон не бачив. Про зникнення мобільного телефону в органи міліції сповістила мати потерпілого. Через деякий час він зустрів підсудного, спілкувався з ним, але той не сказав, де телефон. На сьогоднішній день потерпілий не наполягає на стягненні матеріальної шкоди та відмовляється від цивільного позову.

З показань потерпілого, даних ним 23 березня 2011 року та 27 червня 2011 року, які оголошувалися і досліджувалися судом, слідує, що він не пам'ятає, чи давав кому-небудь свій телефон, оскільки перебував у нетверезому стані, проте коли він збирався додому, то у кишені куртки не виявив свого телефону. Згодом, зі слів підсудного, йому стало відомо, що він сам віддав телефон підсудному подивитися, проте він не бажав аби ОСОБА_2 забирав телефон (а.с.12, 28).

Згідно заяви потерпілого ОСОБА_1 від 15 лютого 2011 року на адресу начальника Корабельного РВ він просить вжити заходи до розшуку його мобільного телефону FLY, який зник у вказаний день близько 14 год. 00 хв. -15 год. 30 хв., коли потерпілий знаходився у кв.АДРЕСА_1 (а.с.3).

Відповідно до фіскального чеку вартість телефону FLY MC175 DS K складає 963 грн. (а.с.5).

Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, та кваліфікує його дії як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Суд вважає, що кваліфікація дій підсудного за ст.185 ч.2 КК України, яка інкримінувалася йому в ході досудового слідства, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, і з показань підсудного і з показань потерпілого, які узгоджуються між собою, слідує, що потерпілий самостійно добровільно передав підсудному мобільний телефон, аби останній мав можливість його роздивитися.

Відтак, в діях підсудного відсутня така обов'язкова ознака об'єктивної сторони крадіжки як таємність заволодіння чужим майном.

Обираючи підсудному вид та міру покарання, суд зважає на те, що останній вчинив злочин середньої тяжкості, під час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння, раніше судимий, у тому числі і за вчинення корисного злочину, хоча даний злочин вчинив до постановлення вироку від 25 травня 2011 року, за місцем проживання характеризується негативно, втім повністю визнав свою вину у вчиненому злочині та щиро покаявся, примирився з потерпілим.

З урахуванням сукупності як пом'якшуючих, так і обтяжуючих покарання обставин, суд вважає необхідним призначити підсудному покарання у виді обмеження волі.

В той же час, зважаючи на викладене, суд переконаний, що ОСОБА_2 можливо встановити випробування, застосувавши відповідні положення ст.ст.75, 76 КК України, і звільнити останнього від відбування покарання, оскільки його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів можливе без відбування покарання.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Корабельного районного суду м.Миколаєва від 25 травня 2011 року, більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі строком на два роки.

В порядку ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік шість місяців, та покласти на нього обов'язки у відповідності до п.3, п.4 ч.1 ст.76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчій інспекції.

До набрання вироком законної сили залишити засудженому раніше обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через суд, який постановив вирок, протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя О.І.Непша