Справа №22 -959|08                                                                                                Головуючий у 1 інстанції Чельник О.І.                                                 Категорія 30, 31                                                                                        Доповідач  Кривохижа В. І.

                                                   РІШЕННЯ

                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня  2008 року               Колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                                                  Головуючої:       Кривохижі В.І.                      

                                                                                Суддів:      Черниш Т.В.

                                                                                             Чорнобривець О.С.

                                                                      при секретарі      Салабай М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за  апеляційною скаргою державного підприємства „Східний гірничо-збагачувальний комбінат” на рішення Ленінського  районного суду м. Кіровограда від 13 березня 2008 року, -

                                                  ВСТАНОВИЛА:

         У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до державного підприємства „Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (далі - ДП „СхідГЗК), третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді ( далі - Фонд) про відшкодування моральної шкоди.

         Зазначав, що він протягом 11 років працював на Інгульській шахті СхідГЗК на різних роботах, а саме: підземним гірником, підземним слюсарем та підземним кріпильником,  знаходячись під дією тяжких і шкідливих умов праці, внаслідок чого отримав професійне захворювання і за висновком МСЕК від 16 січня 2007 року йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Тому і просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду та стягнути з відповідача 100 000 грн. у відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

         Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 березня 2008 року позов задоволений частково. Поновлено строк звернення до суду за вирішенням трудового спору та стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

         В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у позові через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначається, зокрема, що судом не враховані вимоги Законів України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та „Про охорону праці”, безпідставно застосована до спірних правовідносин ст. 237-1 КЗпП України, неповно з'ясовані обставини справи, а висновок суду не відповідає цим обставинам.

         Заслухавши доповідача, пояснення сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з таких підстав.

         Судом встановлено, що позивач, працюючи на СхідГЗК, був звільнений         7 липня 2006 року за станом здоров'я і згідно виписки з акту огляду МСЕК від 16 січня 2007 року у зв'язку з професійним захворюванням йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності, визнано інвалідом третьої групи.

         Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що професійне захворювання і втрата працездатності позивача спричинені негативними виробничими факторами при виконанні ним трудових обов'язків, а тому відповідно до ст. 237-1 КЗпП України прийшов до висновку, що відшкодовувати позивачу моральну шкоду, заподіяну йому ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, повинен роботодавець, який не створив безпечних умов праці.

         Проте, колегія суддів не може погодитися з цим висновком суду.

         Відповідно до ст. 9 Закону України „Про охорону праці”, ст. 173 КЗпП України відшкодування моральної шкоди здійснюється Фондом відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, що набрав чинності з 1 квітня 2001 року ( далі - Закон),  статтями 1, 21, 28, 34 якого визначається правова основа та механізм відшкодування моральної шкоди застрахованим з Фонду.

         Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року передбачають надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян в разі настання нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за рахунок грошового фонду, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

         Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року у справі №1-9/7, передбачене ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди як один зі способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується власником або уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону. Зазначена норма регламентує відшкодування моральної шкоди всім іншим особам, які не є суб'єктами страхування від нещасного випадку і на яких не поширюється дія Закону.

         Із матеріалів справи вбачається, що факт отримання позивачем професійного захворювання встановлено висновком МСЕК від 16 січня 2007 року, тобто після створення Фонду, а тому суд першої інстанції не мав законних підстав для покладення відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди на підприємство.

         А Фонд відповідно до п.22 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” не відповідає за завдану моральну шкоду, оскільки на 2007 рік зупинено дію Закону в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їхніх сімей.

До того ж ч.3 ст. 34, якою визначався обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, із вказаного Закону виключена відповідно до положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 року (набрав чинності з 20 березня 2007 року).

         Наведене свідчить про відсутність правових підстав для висновку про порушення підприємством прав позивача і покладення обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання.

         У зв'язку з тим, що судом першої інстанції фактичні обставини справи з'ясовані, але при вирішенні спору порушено норми матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 309 ЦПК України скасувати рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити за безпідставністю вимог.

         На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 237-1 КЗпП України, ст. 9 Закону України „Про охорону праці”, ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                      ВИРІШИЛА:

         Апеляційну скаргу задовольнити.

         Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 березня 2008 року скасувати.

         У задоволенні позову ОСОБА_1до державного підприємства „Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровограді - про відшкодування моральної шкоди відмовити.

         Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.

         Головуюча:

            Судді: