Справа № 22-ц - 5293/2006 р.                                               Головуючий І інст. Чередник B.C.

Категорія розірвання шлюбу                                                 Доповідач               Луспеник Д.Д.

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2006 р.

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого    -    судді Луспеника Д.Д.,

суддів                 -                ЯциниВ.Б., Швецової Л. А.,

при секретарі   -                 Шевченко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 4 вересня 2006 р. по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановила: У березні 2006 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаним позовом. Позивач   зазначала,   що   подальше   спільне   життя   подружжя   неможливе,   сім'я розпалася з вини відповідача, який не приділяє уваги дитині, не допомагає її утримувати, недостойно поводився в сім'ї, допускаючи протиправну поведінку.

У судовому засіданні позивач позов підтримала повністю, відповідач визнав позов після надання строку для примирення, зазначивши, що вони проживають окремо.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 4 вересня 2006 р. позов задоволений. Суд розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2., вирішив питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить доповнити рішення суду визначенням того, син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження залишається їй на виховання. Вирішення цього питання ш необхідно для розгляду іншої справи, яка знаходиться суді, щодо повернення відповідачем коштів, отриманих у зв'язку з народженням дитини.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин у справі та їх повноту, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_1. про розірвання шлюбу, районний суд виходив з того, що шлюб розпався, подальше спільне проживання подружжя і збереження сім'ї не відповідає інтересам позивача та її волі, а заходи щодо примирення позитивних результатів не дали.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом установлено, що сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 15.01.2005 p., від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження.

Згідно з ч. З ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті ПО цього Кодексу.

Підстави для розірвання шлюбу передбачені в ст. 112 СК України, в якій зазначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про розірвання шлюбу. В цій частині рішення суду не оскаржується.

Посилання позивачки на те, що суд не вирішив її вимог про залишення дитини на її вихованні не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду про розірвання шлюбу.

Вимоги про виховання дитини носять самостійний характер і розглядаються за іншою процедурою, ніж позов про розлучення. При його розгляді обов'язковим є залучення щодо участі у справі органу опіки та піклування (ст. 152 СК України). Крім того, сторони в суді не давати пояснення щодо позовних вимог про виховання дитини.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_1. не позбавлена можливості пред'явити такий позов на загальних підставах.

При цьому, за ст. 159 СК України судовому розгляду підлягає саме спір між матір'ю та батьком щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. У даній позовній заяві такого спору не вбачається.

Доводи позивачки на те, що вирішення цього питання саме рішенням суду їй необхідно для надання як доказ у справі про повернення відповідачем коштів, отриманих у зв'язку з народженням дитини, є безпідставними, оскільки, за ст. 57 ЦПК України такими доказами можуть бути будь-які фактичні дані, що встановлені засобами доказування, переліченими ч. 2 цієї ж статті.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.І 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 4 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 2 місяців із дня її проголошення безпосередньо до Верховного