Справа № 22-ц - 5075/2006 р. Головуючий 1 інст. Єлізаров І.Є.
Категорія право приватної власності Доповідач Луспеник Д.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 р.
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Луспеника Д.Д.,
суддів - Яцини В.Б., Швецової Л.А.,
при секретарі - Шевченко О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвали Московського районного суду м. Харкова від 29 червня 2006 р. та 14 липня 2006 р.
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 частину квартири, треті особи - Харківський міський центр приватизації та Харківське міське БТІ,
встановила: У листопаді 2005 р. до суду зі вказаною позовною заявою звернувся ОСОБА_1., яка ним пізніше уточнювалась на вимогу суду та з власної ініціативи.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14.07.2006 р. уточнена позовна заява визнана неподаною та повернута позивачеві, оскільки ним не виконані вказівки суду, викладені в ухвалі від 29.06.2006 р. про залишення позову без руху.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1. просить ухвали суду від 29.06.2006 р. та від 14.07.2006 р. скасувати.
При цьому вказується на порушення судом норм цивільного процесуального права, оскільки позовна заява повністю відповідає вимогам ЦПК України, ухвала про залишення позову без руху виконана, надані уточнення позову, а зазначати в позові норми матеріального закону положеннями ЦПК України від позивача не вимагається.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити.
Визнаючи неподаним уточнений позов ОСОБА_1., районний суд виходив з того, що позивач не виконав вказівки суду, зазначені в ухвалі від 29.06.2006 р. про залишення позову без руху.
Судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції в силу п. З ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до районного суду для вирішення позову по суті.
З матеріалів справи вбачається, що первісний позов пред'явлений 17.11.2005 р. На порушення ч. З ст. 122 ЦПК України суддя в десятиденний строк не вирішив питання про відкриття провадження у справі і лише 23.12.2006 р. залишив позов без руху для усунення його недоліків, в тому числі для сплати судового збору (не зазначивши його розміру). Дана вказівка є незаконною, оскільки в позові позивач просив звільнити його від сплати судового збору, тому суд спочатку зобов'язаний був розглянути вказане клопотання.
Незважаючи на це, позивач уточнив позовні вимоги, сплатив судовий збір. 30.01.2006 р. суд визнав, що позов відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства і відкрив провадженні у справі, призначив попереднє судове засідання.
14.06.2006 р. позивач уточнив позовну заяву в сторону зменшення позовних вимог (а.с.59-60).
Ухвалою судді від 29.06.2006 р. уточнена позовна заява залишена без руху. Підставою для залишення пред'явленого уточненого позову без руху було те, що: не повністю вказані засоби зв'язку зі сторонами; позовні вимоги не конкретизовані; не сплачений судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Суд першої інстанції залишив уточнений позов без руху з порушенням норм цивільного процесуального законодавства, оскільки: по-перше, із. поданої до суду позовної заяви чітко вбачається зміст позовних вимог - визнання права власності на 1/3 частину квартири; позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, посилається на певні докази та надав їх; судовий збір був сплачений при усуненні недоліків первісного позову, а уточненим позовом зменшені вимоги, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи були сплачені (а.с.58).
Крім цього, суд не мав права залишати уточнений позов без руху, оскільки це питання вирішується лише на стадії відкриття провадження у справі. Як вбачається з матеріалів справи, суд провадження у справі вже відкрив, а надалі позивач скористався своїм диспозитивним правом, передбаченим ст. 31 ЦПК України, на уточнення позовних вимог, при цьому в сторону зменшення.
Зазначеними процесуальними діями суду порушуються конституційні права позивача на судовий захист та на справедливий судовий розгляд, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. У зв'язку з цим суд першої інстанції зобов'язаний прийняти справу до розгляду та розглянути позов по суті, для чого також необхідно постановити ухвалу попереднього судового засідання.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.4 ч.2 ст. 307, п.З ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвали Московського районного суду м. Харкова від 29 червня 2006 р. та від 14 липня 2006 р. скасувати, справу направити до районного суду для розгляду позову ОСОБА_1. по суті.
Ухвала апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає, оскільки в силу ч. 1 ст. 324 ЦПК України не перешкоджає подальшому провадженню у справі.