Справа №22-ц-4193/2006р. Головуючий І-ї інстанції Кліменко A.M.
Категорія: розірвання договору Доповідач: Довгаль Г.П.
про надання послуг
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2006 року судова колегія судової палати у
цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді Коваленко І.П.
суддів - Черкасова В.В., Довгаль Г.П.
при секретарі - Голікової О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору про надання послуг, повернення грошових коштів, стягнення неустойки, штрафу та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У лютому 2006 року ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2., в якому просила: розірвати укладений між нею та відповідачем 02 березня 2005 року договір №НОМЕР_1 про надання послуг в придбанні, поставки та демонтажу облицювальної плітки; стягнути на її користь сплачений за цим договором аванс - 31 035грн.; стягнути неустойку в розмірі 3% річних від простроченої суми авансу - 931грн.; стягнути штраф у розмірі подвійної розрахункової ставки НБУ за кожній день порушення зобов'язань, тобто з дня отримання авансу до моменту закінчення робіт /відповідно до наказу НБУ від 13.01.2005року №7 вказана ставка складає 9% х 2), що становить - 4 001грн.; стягнути моральну шкоду в розмірі -15 000грн..
В обґрунтування заявлених вимог вказувала на те, що відповідачем порушені умови цього договору, а саме строк виконання договору скінчився 01.05.2005 року, але об'єм виконаних робіт на теперішній час складає лише 60% (відсотків). Щоб привести фасад будинку в естетично нормальний стан нею були понесені додаткові витрати у розмірі - 24 583грн. Крім того, в результаті неправомірних дій відповідача їй спричинена моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, недомаганнях, безсонниці, неможливості своєчасно оздоровити онуків та дітей. Ці обставини також негативно вплинули на стан здоров'я її чоловіка, який захворів і деякий час знаходився на лікарняному і не міг оздоровитися влітку на їх дачній ділянці, оскільки
вона була забруднена сміттям, яке залишили робітники при демонтажу облицювальної плитки (а.с. 3-5).
В подальшому позивачка уточнила позовні вимоги та надала додаткові письмові докази (а.с. 6-7).
Відповідач ОСОБА_2. позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких вказував на те, що спірний договір він з позивачкою не укладав, грошей від неї не отримував та ніяких зобов'язань на себе по поставці, демонтажу плитки не брав. Яким чином спірний договір з його підписом та печаткою виявився у позивачки йому невідомо (а.с. 28-29).
В судовому засіданні суду першої інстанції позивачка ОСОБА_1. та її представники позов підтримали та просили його задовольнити. Відповідач та його представник вважають позов безпідставним, оскільки позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що саме відповідач укладав з нею спірний договір і отримував від неї гроші.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 червня 2006 року в позові ОСОБА_1. відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги. При цьому посилається на незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення, на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на неналежну оцінку наданим сторонами доказам, що призвело, на її думку, до неправильного вирішення спору. Зокрема, вказує на те, що суд дійшов помилкового висновку про неотримання відповідачем грошей за договором від 02.03.2005 року та про неможливість останнім виконувати його умови зі своєї сторони і, що він не повинен відшкодовувати завдану їй шкоду. Вона з доводами суду не згодна, т.я. нею були надані письмові докази - копії розписок про отримання представниками відповідача за цим договором грошей, зокрема, ОСОБА_3 - 28 035грн. та ОСОБА_4. - З 000грн. Вказані розписки суд в якості доказів не прийняв, вважаючи, що права на отримання грошей вони не мали, оскільки ОСОБА_2. їм такого права не надавав. Разом з тим суд не дав належної оцінки тому факту, що відповідач разом з вказаними особами здійснював поставку плитки, інших матеріалів та інструментів, а також обладнання, які були необхідні для виконання робіт по демонтажу плитки на її дачному будинку.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи, наведені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язння виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 02 березня 2005 року між суб'єктом підприємницькій діяльності - фізичною особою ОСОБА_2., діючим на підставі свідоцтва про державну реєстрацію №НОМЕР_2 від 15.05.2003р., виданого Орджонікідзевський РВК м. Харкова, та фізичною особою - ОСОБА_1. було укладено договір НОМЕР_1 - про надання послуг, який було підписано обома сторонами та скріплено печаткою (а.с. 8-10).
В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2. не заперечував того факту, що підпис та печатки на цьому договорі належать йому, однак стверджував, що грошей за цим договором він не отримував.
Згідно до умов цього договору ОСОБА_2. зобов'язався поставити та здійснити монтаж, а ОСОБА_1. прийняти та оплатити продукцію -облицювальну плитку з утеплителем в кількості 150кв.м, вартістю 270грн. за один квадратний метр, на загальну суму - 40 500грн. Форма розрахунку визначена як оплата - готівковими грошовими коштами. При цьому предоплата повинна становити 70% - до дати відвантаження 1-ї партії продукції, 15% - до дати відвантаження останньої партії продукції та 15% -по закінченню робіт по монтажу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.п.2.1 та 2.2 вищевказаного договору позивачкою було зроблено предоплату в розмірі 28 035грн., але не стороні за цим договором ОСОБА_2., а іншій особі -ОСОБА_3, який ніякої квитанції або прибуткового ордеру про отримання цих грошей ОСОБА_1. не надав, а замість цього на останньому зворотному аркуші спірного договору написав розписку про отримання ним
04.03.2005 року зазначеної суми, і яким є чином позивачка zo.uy.zuuj
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку, що самою позивачкою були порушені умови п.п.7.1 спірного договору, оскільки цим пунктом передбачено, що „не одна із сторін немає права передавати третій особі права та обов'язки за цим договором без письмової згоди з іншої сторони".
Твердження позивачки проте, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4. були офіційними представниками відповідача є голослівні, оскільки ніяких доказів на підтвердження того, що вони працювали у відповідача за трудовою угодою або діяли за його дорученням, виданим у встановленому законом порядку, ОСОБА_1. суду не надано, хоча відповідно до вимог ст.60 ЦПК України це є її обов'язком.
Більш того відповідач, дізнавшись проте, що всупереч досягнутої між ними угоди, роботи по демонтажу плитки виконувалися іншими особами, які фактично отримували гроші і які не завершили їх до кінця, запропонував позивачки свої послуги, при умові, що необхідну суму для закінчення робіт вона сплатить безпосередньо йому, однак ОСОБА_1. від цієї пропозиції відмовилася та наполягала на повернення усієї сплаченої суми, незважаючи на те, що первісні роботи, які за підрахунками самої позивачки складають 60% (відсотків), ним не виконувалися.
Оскільки не встановлено вини відповідача у невиконанні зобов'язань за спірним договором, то підстав, на які посилається ОСОБА_1. в своєму позові, для його розірвання не існує, а тому її вимоги про стягнення неустойки, штрафу, сплаченої суми грошей та моральної шкоди безпідставні.
Отже, вирішуючи спір, суд повно і всебічно дослідив обставини по справі, дав належну оцінку наданим сторонам доказам, правильно визначив природу виниклих правовідносин та закон, який їх регулює, а тому підстав для зміни чи скасуванні оскаржуваного рішення судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 325 ЦПК України судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Аапеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Cуду України протягом двох місяців.