АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Ковальської В.В.

суддів Верховець Т.М., Полтавцевої Г.А.

прокурора Карпука Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2012 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_2 про порушення кримінальної справи від 01 липня 2011 року за фактом вчинення невстановленою особою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2012 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_2 про порушення кримінальної справи від 01 липня 2011 року за фактом вчинення невстановленою особою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

ОСОБА_1 подала апеляцію, в якій просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2012 року скасувати, посилаючись на те, що дана постанова суду винесена з порушенням вимог процесуального закону, висновки є передчасними, необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт вважає, що не було достатніх підстав, які б вказували на наявність в діях невстановленої слідством особи ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, оскільки її чоловік ОСОБА_4 є добросовісним набувачем мікроавтобусу і ні скаржниці, ні її чоловіку не було завдано шкоди, бо ніхто не заволодів їхніми коштами обманним шляхом. Документи, про те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем мікроавтобусу були надані суду, проте суд не взяв їх до уваги.

Також в апеляції зазначено, що внаслідок неправомірного порушення кримінальної справи був прихований факт незаконного заволодіння власністю апелянта та її чоловіка - мікроавтобусом, який був вилучений слідчим. Виходячи з наведеного апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що при порушенні кримінальної справи були дотримані вимоги ст. ст. 94, 97 КПК України є передчасними.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає, а постанову суду належить залишити без змін, виходячи з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що 01 липня 2011 року старший слідчий СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_2 виніс постанову про порушення кримінальної справи за фактом вчинення невстановленою особою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. В цій же постанові вказано, що приводом до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_4 про заволодіння його коштами шахрайським шляхом, а підставами є достатні дані, які вказують на наявність в діях невстановленої особи ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

В процесі розгляду скарги ОСОБА_1 на вказану постанову про порушення кримінальної справи, суд дослідив в судовому засіданні матеріали, на підставі яких була порушена кримінальна справа, і пересвідчився у тому, що справа була порушена за скаргою чоловіка скаржниці - ОСОБА_4, який згодом був визнаний у справі потерпілим.

Також суд першої інстанції встановив, що на момент порушення кримінальної справи були встановлені зазначені у постанові про порушення кримінальної справи ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Так, викладені у постанові про порушення кримінальної справи обставини щодо використання невстановленою слідством особою фіктивної довідки від імені АКІБ «УкрСиббанк» без дозволу та відома останнього та зняття з реєстрації автомобіля Фольксваген, який був проданий ОСОБА_5, а потім ОСОБА_4, внаслідок чого ОСОБА_4 була завдана шкода у великих розмірах на суму 192000 гривень, вказують на наявність ознак складу злочину, за фактом якого була порушена кримінальна справа.

При цьому суд першої інстанції перевірив законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної.

Таким чином, висновки суду, викладені у постанові про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи щодо наявності приводів і підстав до порушення кримінальної справи та законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на вимогах закону, тому колегія суддів не приймає до уваги доводів апеляції ОСОБА_1 стосовно відсутності приводів і підстав до порушення кримінальної справи і порушень судом вимог кримінально-процесуального закону при розгляді її скарги на постанову про порушення кримінальної справи.

Стосовно доводів апеляції про неправомірність вилучення слідчим у ОСОБА_4 автобусу, колегія суддів вважає, що такі доводи не стосуються, власне, приводів і підстав до порушення кримінальної справи за фактом вчинення невстановленою особою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, і якщо скаржник вважає певні дії слідчого, не пов'язані з порушенням кримінальної справи, незаконними, то вона може оскаржити їх в установленому законом порядку, але не у порядку, передбаченому ст. 236-8 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2012 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_2 про порушення кримінальної справи від 01 липня 2011 року за фактом вчинення невстановленою особою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_1 - без задоволення.

Судді:

Верховець Т.М. Ковальська В.В. Полтавцева Г.А.