УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді - Гриненка О.А.
судді - Сілкової І.М.
судді - Балацької Г.О.
при секретарі - Гугліч Ю.В.
за участю прокурора - Тертичного О.А.
захисника - ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 03.05.2012 року щодо ОСОБА_2,-
У С Т А Н О В И Л А:
Вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 03.05.2012 року, -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гребінки, Полтавської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого менеджером адміністратором ПП «Гастроном Голосіївський», не одруженого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 14.04.2011 року Голосіївським районним судом міста Києва за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;
- засуджено за ч.4 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. На підставі ст. 72 КК України вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 14.04.2011 року щодо ОСОБА_2 постановлено виконувати самостійно.
Вироком суду вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Справа № 11/2690/1509/2012р. Головуючий у першій інстанції - Мягкоход Ю.В.
Категорія КК України: ч.4 ст.358 Доповідач в апеляційній інстанції - Гриненко О.І.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнано винним у використанні завідомо підробленого документу, який видається державною установою та надає право керування транспортними засобами, за наступних обставин.
20 січня 2012 року, близько 15 години 00 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи за кермом автомобіля «Альфа Ромео» державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по пр. Повітрофлотському, 92, в місті Києві, був зупинений інспектором ДПС 1-го взводу батальйону супроводжування полку ДАІ ГУМВС України в місті Києві та на вимогу останнього пред'явив підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 як документ, що надає право керування транспортним засобом та посвідчує особу, тим самим використав його.
Згідно висновку експерта №71/ тдд від 17.02.2012 року: ознак внесення будь-яких змін, у тому числі переклейки фотокартки у наданому посвідченні водія серії НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_2 не виявлено. Зображення захисної сітки та малюнку у вигляді квіткового орнаменту з лицевої та зворотної сторони посвідчення водія нанесено плоским способом друку. Зображення серії, номеру, вихідних топографічних даних, найменування документа та граф нанесено за допомогою копіювально-множинної техніки, струменевим способом.
В своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків, а саме незастосування судом першої інстанції вимог ст. 71 КК України.
Крім того, апелянт вказує на невідповідність призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання за ч.4 ст. 358 КК України ступені тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, зазначаючи при цьому, що судом першої інстанції не було дотримано в повній мірі вимог ст. 65 КК України та не було враховано підвищену суспільну небезпеку скоєного злочину, особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, а саме в період іспитового строку встановленого попереднім вироком, що свідчить про небажання засудженого ОСОБА_2 стати на шлях виправлення. Апелянт просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.4 ст.358 КК України у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Не погоджуючись з апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисник засудженого ОСОБА_2 подав заперечення на вказану апеляцію, в якому просить вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 03.05.2012 року залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення. В своїх запереченнях на апеляцію захисник вказує, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 за сукупністю вироків, не порушив правила складання покарань, оскільки призначені судом покарання не підлягають складанню. Крім того, на думку захисника, доводи прокурора з приводу невідповідності призначеного покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості є необґрунтованими, а та обставина, що ОСОБА_2 раніше був засуджений за вчинення злочину, не є достатньою підставою для призначення йому більш суворого покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, пояснення захисника та засудженого, які заперечували проти апеляції прокурора, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, провівши судове слідство в частині дослідження матеріалів, які характеризують особу засудженого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції прокурора та подані на неї заперечення, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України за обставин, викладених у вироці, є обгрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними у справі доказам, в їх сукупності, які не заперечувались також і засудженим, досліджувались за його згодою в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, а тому згідно ч. 1 ст. 365 КК України апеляційному перегляду не підлягають.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 14.04.2011 року засуджений Голосіївським районним судом міста Києва за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки (а.с. 71-74).
У відповідності з вимогами статті 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі, коли особа засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
Однак, суд першої інстанції вказані вимоги кримінально-процесуального закону не виконав та призначив ОСОБА_2 покарання не застосувавши кримінальний закон, який підлягає застосуванню, а саме ст. 71 КК України, що є безумовною підставою для скасування вироку відповідно до статті 367 КПК України.
Крім того, на думку колегії суддів є обґрунтованими доводи прокурора в частині невідповідності призначеного ОСОБА_2 судом першої інстанції покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
Відповідно до статті 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Статтею 372 КК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості так і суворості.
Так, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 недостатньо врахував особу винного та суспільну небезпеку скоєного злочину, зокрема, поза увагою суду залишено ту обставину, що ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Зокрема, постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.02.2010 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців (а.с.21); постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2010 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки (а.с.22); постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.09.2010 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 7 років (а.с.20). Таким чином, комплекс наведених вище правопорушень разом із вчиненням злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за який ОСОБА_2 засуджений 14.04.2011 року вироком Голосіївського районного суду міста Києва, значно підвищують ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, який також фактично направлений на порушення правил в сфері безпеки руху та експлуатації транспорту та свідчить про стійке небажання засудженого стати на шлях виправлення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_2 покарання у виді штрафу хоч і не виходить за межі санкції ч. 4 ст. 358 КК України, проте за своїм видом є явно несправедливим внаслідок м'якості та не може досягти мети покарання, передбаченої у статті 50 КК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції підлягає задоволенню, а вирок суду скасуванню на підставі ст.ст. 371, 372 КПК України, в частині призначення ОСОБА_2 покарання, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 71 КК України, із постановленням апеляційним судом свого вироку у відповідності до статті 378 КПК України.
При призначенні ОСОБА_2 покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, підвищену суспільну небезпеку скоєного, особу винного, а саме його позитивні характеристики, наявність на утриманні непрацездатних батьків, щире каяття у вчиненому, ту обставину, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, вчинив злочин протягом іспитового строку, не відбувши покарання за попереднім вироком, та вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі в розмірі, запропонованому в апеляції прокурором, оскільки саме таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України колегія суддів, -
З А С У Д И Л А:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - задовольнити.
Вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 03 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного покарання.
Призначити покарання ОСОБА_2 за ч.4 ст.358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати до призначеного покарання частину покарання за вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 14.04.2011 року та остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Під варту ОСОБА_2 взяти в залі судових засідань.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з 19.07.2012 року.
В решті вирок районного суду залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженим в той-же строк з моменту отримання копії вироку суду.
Судді
__________________ ____________________ ________________