АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 711-2006 Головуючий у 1-й інстанції: Степанова В.М.
Категорія: ст. 115 ч.І КК України Доповідач: Пустовар МЛ.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Карпія В.М.,
суддів Куценко О.В., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Князевої Т.В.,
14 вересня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1. на вирок Очаківського міськрайсуду Миколаївської області від 12 липня 2006 року, яким:
· ОСОБА_1, уродженка ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, не судима;
· засуджена за ст.115 ч.І КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути із засудженої на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відшкодування матеріальних збитків у розмірі 1000 грн. і моральної шкоди - 2000 грн. кожній.
За вироком ОСОБА_1. визнано винною у тому, що 20 березня 2006 року, о 18 год. ЗО хв., вона, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1, у ході сварки із своїм співмешканцем ОСОБА_4, з метою вбивства останнього, вдарила його кухонним ножем у грудну клітину, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_4 помер на місці злочину.
В апеляції, як вбачається за її змістом, засуджена просить перекваліфікувати нею скоєне на перевищення меж необхідної оборони.
Посилається на відсутність доказів вчинення умисного вбивства ОСОБА_4, недостовірність пояснень потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6., відсутність свідків злочину, недбале проведення судово-медичної експертизи та її обвинувальний уклін, полишення судом поза увагою її (ОСОБА_1.) пояснень на свій захист, покладення в основу обвинувального вироку показань її дев'ятирічної доньки, яка перебувала в паніці внаслідок бійки, вчиненої потерпілим.
Крім того, вважає, що надані характеристики за місцем її проживання не відповідають дійсності, а також, що суд мав застосувати при призначенні покарання положення ст.69 КК України, оскільки вона є матір'ю-одиначкою, має на утриманні двох малолітніх дітей та перебуває у стані вагітності.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Оцінивши перевірені докази, суд обґрунтовано прийшов висновку про доведеність вини засудженої ОСОБА_1. в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_4.
її вина у скоєні злочину підтверджена поясненнями самої ОСОБА_1., як на досудовому слідстві, так і у судовому розгляді справи про те, що саме внаслідок нанесення нею ножем удару ОСОБА_4. настала смерть останнього.
Що стосується доводів апелянта про нібито її захист від неправомірної поведінки потерпілого (самооборону), колегія суддів не вбачає підстав для визнання їх достовірними.
Так, свідок ОСОБА_7, неповнолітня донька ОСОБА_1. і єдиний очевидець події, неодноразово допитана по кримінальній справі, дала пояснення про те, що 20 березня 2006 року, у вечірній час, її матір (ОСОБА_1.), після вживання спиртних напоїв, посварилася із своїм співмешканцем ОСОБА_3. стосовно їхньої дитини ОСОБА_8. Після того, як ОСОБА_3 відштовхнув ОСОБА_1 від дитини, матір сказавши йому: "Я тебе вб'ю", пішла на кухню, взяла ножа, повернулася до кімнати, де перебував ОСОБА_3, і вдарила його ножем у груди. Потім матір сказала їй, щоб повідомила її сеструОСОБА_9, що вбила ОСОБА_3.
Аналогічні пояснення неповнолітній свідок надала при відтворенні обстановки та обставин вчиненого вбивства (а.с. 37-39), які відповідно висновкам судово-медичного експерта НОМЕР_1. стосовно механізму утворення тілесного ушкодження у ОСОБА_4. є такими, відповідно до яких ушкодження на трупі загиблого могли виникнути (а.с. 92).
Разом з тим, за висновками судово-медичного експерта НОМЕР_2., механізм утворення пошкоджень, зазначений ОСОБА_1. при відтворенні нею обстановки та обставин, не відповідає виникненню пошкоджень на трупі загиблого.
Експертом також зазначено, що вказаним ОСОБА_1. способом, вона не могла заволодіти ножем, не спричинивши собі тілесних ушкоджень (а.с. 88).
Свідок ОСОБА_10, мати засудженої, підтвердила у суді, що ОСОБА_1. у вечорі 20 березня 2006 року перебувала у стані алкогольного сп'яніння, провокувала сварки з нею (свідком) та своїм співмешканцем ОСОБА_4, виганяла їх з дому, намагалася побити її (свідка) кочергою.
Злякавшись побиття, вона пішла з дому до своєї іншої дочки ОСОБА_9, куди через кілька хвилин прибігла її дев'ятирічна онука ОСОБА_11, повідомивши, що мати вбила ОСОБА_4.
Аналогічні пояснення надала суду свідок ОСОБА_12, сестра засудженої.
Свідок ОСОБА_13 підтвердив у суді агресивну поведінки перед вбивством ОСОБА_4 з боку ОСОБА_1. щодо її матері ОСОБА_10 та співмешканця.
За висновками експерта НОМЕР_3, причиною смерті ОСОБА_4. було колото-різане поранення лівої плевральної порожнини з ушкодженням тканини легені, порушення цілісності дуги аорти, гемопневмотаракс, гостра крововтрата.
Для спричинення такого поранення потрібне достатнє фізичне зусилля рукою людини, озброєної колючо-ріжучим предметом.
Потерпілий собі такої рани заподіяти не міг. Вона також не могла утворитися від падіння на потерпілого іншої особи, яка тримала у руці ножа (а.с. 84).
Районний суд, повно та всебічно дослідивши ці та інші фактичні обставини справи, дав їм належну оцінку, кваліфікувавши вчинене підсудною відповідно до вимог чинного КК України. Тому прийшов правильного висновку про винність ОСОБА_1. в умисному позбавленні життя потерпілого ОСОБА_4., тобто злочині, передбаченому ч.І ст.115 КК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність стану самооборони (а відповідно - і перевищення її меж) у засудженої ОСОБА_1., оскільки завдаючи удару ножем потерпілому, вона не захищалась, бо по справі доведено, що суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_4. для будь-якої особи, у тому числі ОСОБА_1. не було. Засуджена спричинила тілесне ушкодження потерпілому, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, навмисно, внаслідок неприязних стосунків.
Доводи апелянта про безпідставність покладення в основу вироку пояснень її малолітньої доньки, яка нібито перебувала у паніці через протиправну поведінку ОСОБА_4. суперечать поясненням зазначеного свідка, яка, допитана з додержанням вимог ст.ст. 69-1,168 КПК України, неодноразово і послідовно настоювала на тому, що саме мати була ініціатором сварки з ОСОБА_4, саме вона взяла ножа і вдарила ним співмешканця.
ОСОБА_4. та її бабуся ОСОБА_10, навпаки намагалися заспокоїти матір, але вона не вгамовувалася, билася з бабусею і та пішла з дому.
Про будь-яку загрозу матері з боку її співмешканця свідок не повідомила.
Доводи стосовно неправдивих свідчень потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є безпідставні, оскільки ці особи очевидцями чи свідками злочину не були і повідомили суду лише про факт смерті їх батька.
Посилання на обвинувальний уклін висновку експерта також безпідставні, оскільки колегія суддів не вбачає жодних порушень КПК України при призначенні чи проведенні усіх експертиз по чинній кримінальній справі, а також обставин, які б свідчили про необ'єктивність експертних висновків.
Твердження про те, що на знарядді злочину - кухонному ножі - відсутні відбитки пальців апелянта не є доказом невинності засудженої, оскільки сама вона ніколи не заперечувала, що вдарила потерпілого саме цим ножем.
Безпідставні доводи і про полишення без перевірки пояснень засудженої на свій захист, тому як судом досліджені усі докази, надані стороною обвинувачення та захисту, допитані усі можливі свідки, повно і всебічно встановлені фактичні обставини, скоєного ОСОБА_1.
Що стосується призначеного засудженій покарання, то воно визначене в межах санкції ч.І ст.115 КК України, у відповідності з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного (особливо тяжкий злочин), обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, характеристики особи ОСОБА_1., яка раніше не судима, характеризується негативно, має на утриманні двох малолітніх дітей, перебуває у стані вагітності, та її каяття.
Рішення районного суду про необхідність обрання покарання у виді позбавлення волі та на визначений у вироку строк є достатньо вмотивованим.
Тому колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного покарання.
Доводи апелянта про застосування до покарання положень ст.69 КК України з посиланням на обставини, викладені в апеляції, незадовільні, оскільки усі ці обставини достатньо враховані судом при постановленні вироку і відповідно до того покарання засудженій призначене майже у нижчій межі санкції кримінального закону.
Надані до апеляційного суду характеристики з місця проживання ОСОБА_1. є неприйнятними, оскільки видані не офіційною державною установою та суперечать фактичним обставинам справи, способу життя засудженої, її поведінці у биту, вихованні дітей.
З урахуванням викладеного вирок районного суду зміні, про що просить апелянт, не підлягає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію засудженої ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Очаківського міськрайсуду Миколаївської області від 12 липня 2006 року у відношенні ОСОБА_1 - без зміни.