АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-а-675-2006 Категорія: ст.187 ч.З КК України

Головуючий у 1-й інстанції: Шаманська И.О. Доповідач: Пустовар М.Л.

У X В АЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області

у складі:

головуючого

суддів

за участю прокурора

засуджених

захисника

Дзюби Ф.С., Тимошевського В.П., Пустовара М.Л., Князевої Т.В., ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

14 вересня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2006 року, яким:

-  ОСОБА_1, уродженка м. Миколаєва, громадянка України, не судима;

засуджена:

·        за ст.187 ч.З КК України, із застосуванням ст.69 КК України, на 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного засудженій майна;

·        за ст.304 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено до відбуття - 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного засудженій майна.

Виправдана за ч.І ст.303 КК України за відсутністю складу злочину.

 

-    ОСОБА_2, уродженка м. Зеленокурськ, громадянка України, не судима;

засуджена:

·        за СТ.187 ч.З КК України, із застосуванням ст.69 КК України, на 4 року 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного засудженій майна;

·        за ст.304 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено до відбуття - 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного засудженій майна.

Виправдана за ч.І ст.ЗОЗ КК України за відсутністю складу злочину;

-   ОСОБА_3, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, не судимий відповідно до

ст.89 КК України;

-     засуджений за ст.187 ч.З КК України, із застосуванням ст.69 КК

України, на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_5 відшкодування завданих матеріальних збитків у сумі 1980 грн.

За вироком ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні розбійного нападу, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і у втягненні неповнолітнього у злочинну діяльність, вчинених за таких обставин.

21 липня 2005 року, приблизно о півночі, ОСОБА_2, отримавши телефонний дзвінок від ОСОБА_5 про надання йому сексуальних послуг, вступила у змову з ОСОБА_6 і неповнолітнім ОСОБА_3. на здійснення розбійного нападу на квартиру ОСОБА_5

Згідно розподіленим ролям, ОСОБА_2 повинна була приїхати за місцем проживання ОСОБА_5 і з метою надання сексуальних послуг проникнути в приміщення його квартири, а ОСОБА_6 і ОСОБА_3 повинні надалі прийти до тієї квартири, щоб викрасти майно.

Тієї ж ночі, приблизно в 00 год. 30 хв., ОСОБА_2., прибула за адресою: АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_5. і під приводом надання сексуальних послуг останньому, проникла в його квартиру, де спільно з ОСОБА_5 розпивала спиртні напої і надавала зазначені послуги.

Через кілька годин, ОСОБА_6 і ОСОБА_3., діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_2, маючи при собі невстановлений досудовим слідством пістолет та газовий балончик "Терен-4", прийшли до квартири ОСОБА_5 та подзвонили у дверний дзвінок. Після цього до дверей підійшов господар, якого ОСОБА_1. попросила покликати ОСОБА_2.

 

ОСОБА_5, будучи введеним в оману, відкрив вхідні двері, після чого ОСОБА_1. і ОСОБА_3. проникли у квартиру, де разом з ОСОБА_2 напали на ОСОБА_5, ОСОБА_1 бризнула йому в обличчя з газового балончика, а ОСОБА_3. погрожував застосуванням пістолета.

Потім засуджені втрьох почали бити ОСОБА_5 руками та ногами в різні частини тіла, а також руків'ям пістолета по голові, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Після того засуджені заволоділи майном ОСОБА_5: грошима у сумі 200 грн., велосипедом "Руді деке", вартістю 1150 грн., шкіряним гаманцем, вартістю 80 грн. і диктофоном «Олімпус», вартістю 400 гривень, з яким з місця злочину втекли, завдавши потерпілому майнової шкоди у розмірі 1830 грн.

Крім того, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, достовірно знаючи, що ОСОБА_3. є неповнолітнім, втягнули його у злочинну діяльність, тобто до вчинення вказаного розбійного нападу.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_1. і ОСОБА_2 обвинувачувались у систематичному занятті проституцією.

В апеляції в інтересах засудженої ОСОБА_1 захисник ОСОБА_4. просить перекваліфікувати скоєне засудженою на ч.2 ст.162 КК України, пом'якшити призначене покарання та застосувати до нього положення ст.75 КК України.

Посилається на обмову потерпілим засуджених, неправдивість, непослідовність та суперечності в поясненнях ОСОБА_5, відсутність доказів на розбійний напад, викрадення речей потерпілого, невірну оцінку судом пояснень свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Суд також безпідставно полишив поза увагою пояснення підсудних та свідка ОСОБА_11 на підтвердження протиправних дій ОСОБА_5, що вчинив напад на ОСОБА_2

Засуджена ОСОБА_1 у своїй апеляції та доповненнях до неї просить перекваліфікувати нею скоєне на ч.2 ст.162 КК України, виправдати за ет.304 КК України. В апеляції посилається на доводи, аналогічні викладеним захисником, а також на фальсифікацію досудовим слідством доказів по справі, невідповідність змісту протоколу судового засідання поясненням допитаних осіб, інші порушення, пов'язані з протоколом.

Засуджена ОСОБА_2 в апеляції просить вирок скасувати за недоведеністю її вини. Вказує, що злочин не вчиняла, насправді сама є потерпілою від нападу ОСОБА_5

 

Засуджений ОСОБА_3. в апеляції просить перекваліфікувати ним скоєне на ч.2 ст. 162 КК України.

Посилається на обмову його потерпілим, відсутність доказів на підтвердження інкримінованого обвинувачення, неправильну оцінку судом пояснень підсудних, потерпілого та свідків.

Заслухавши доповідача, пояснення засуджених і захисника ОСОБА_4. на підтримку апеляцій, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів визнає всі апеляції такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінивши перевірені докази, районний суд обґрунтовано прийшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу, скоєного за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло та застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_5, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і у втягненні неповнолітнього ОСОБА_3 у злочинну діяльність.

Так, самі засуджені ОСОБА_1., ОСОБА_2 і ОСОБА_3., як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду справи не заперечували, що у визначені у вироку час та місці знаходилися у квартирі потерпілого ОСОБА_5, де до того ОСОБА_2 надавала сексуальні послуги останньому, побили ОСОБА_5 із застосуванням газового балончика та пістолета, у тому числі по голові.

Однак, заперечували факт викрадення майна потерпілого та попередню змову між собою на розбійний напад.

ОСОБА_1. і ОСОБА_2 також підтвердили, що їм було відомо про неповнолітній вік ОСОБА_3, проте у злочину діяльність вони його не втягували.

Не зважаючи на часткове визнання вини, сукупністю доказів, наданих по справі стороною обвинувачення, винність засуджених в інкримінованих їм злочинах доведена повністю.

Потерпілий ОСОБА_5 на протязі усього проведеного слідства по справі настоював на тому, що увечері 20 липня 2005 року він по мобільному телефону викликав дівчину для надання сексуальних послуг, якою виявилась ОСОБА_2 Разом з неї він провів деякий час, протягом якого ОСОБА_2 з кимось розмовляла по телефону, кожного разу виходячи у коридор.

Приблизно у 2-й години ночі у двері подзвонили. Запитав у ОСОБА_2., чи до неї це прийшли. Відповіла, що не знає. За дверима попросили покликати ОСОБА_2 Відчинивши двері побачив ОСОБА_12, яка увечері приїздила разом з ОСОБА_2.

ОСОБА_12 спробувала зайти до квартири, але він став у неї на шляху, після чого вона бризнула із балончика йому в обличчя. Разом з нею був, як пізніше стало відомо ОСОБА_3, який мав при собі пістолета. Сприймаючи реально загрозу, він схопив кухонний ніж, щоб себе захистити.

Проте підсудні увірвалися в квартиру, збили його з ніг і стали бити, питаючи, де гроші. Жінки тримали його за руки, а ОСОБА_3. наносив удари.

Він знепритомнів, а коли прийшов до тями, нападників вже не було.

З квартири зникли гаманець з грішми, диктофон, гірський велосипед, розбито гармошку, вартістю 150 грн., чим йому завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1980 грн.

На досудовому слідстві потерпілий при проведенні з ним впізнання особи, вказав на ОСОБА_12 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як на тих, хто вчинив на нього розбійний напад, що підтверджено відповідними протоколами зазначених слідчих дій.

21 липня 2005 року, тобто безпосередньо після нападу, він же звернувся до міліції із заявою про напад та викрадення його майна, вартістю 1830 грн.

Факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень вбачається із висновків судово-медичного експерта НОМЕР_1., згідно з якими у ОСОБА_5 встановлені синці та рани волосистої частини голови, синці лівої вушної раковини, завушної області зліва, синці м'яких тканин обличчя, садна грудної клітки, рани у області правої кисті, синці поперекової області, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Ушкодження у виді саден, синців та забитої рани в області лоба могли утворитися від дії тупих твердих предметів, у тому числі і при ударі об такі.

Рани в області правої кісті могли виникнути у результаті дії колюче-ріжучого предмету, не виключено, леза клинка ножа.

Утворення тілесних пошкоджень у ОСОБА_5 при одноразовому мимовільному падінні можна виключити.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні надала пояснення про те, що приблизно о 3 годині ночі 21 липня 2005 року, вона разом із ОСОБА_1 і ОСОБА_3. на таксі приїхали до будинку, де проживав потерпілий.

Коли ОСОБА_5 відкрив двері, між ним та ІНФОРМАЦІЯ_1 виникла сутичка, у ході якої ОСОБА_1 бризнула ОСОБА_5 у обличчя з газового балончика, після чого вона (свідок) разом з ОСОБА_2 пішли з квартири потерпілого. Через деякий час на вулицю вийшли ІНФОРМАЦІЯ_2, сестра сіла у таксі, а брат сказав, щоб його чекали на АДРЕСА_4. Проте, там вони його не дочекалися.

Свідок ОСОБА_11, водій автомобілю "Таксі", підтвердив на досудовому слідстві, що з будинку, де проживав потерпілий, вийшли три жінки, а хлопець, що був з ними напередодні, не виходив, тому вони поїхали від будинку ОСОБА_5 без того хлопця.

 

Свідок ОСОБА_13 на досудовому слідстві показав, що 22 липня 2005 року знаходився за місцем проживання ОСОБА_12, де також була ОСОБА_7. Остання попросила його відвести велосипед, що знаходився у квартирі, до кінотеатру "Юність". Він погодився і поїхав до кінотеатру на велосипеді. Там Його зустріли ОСОБА_7 і дівчина на ім'я ОСОБА_14 (ОСОБА_2), якій він передав велосипед і та закотила його до будинку.

Ці ж пояснення свідок підтвердив і при проведенні очної ставки між ним та ОСОБА_7

Допитаний на досудовому слідства свідок ОСОБА_8 надав пояснення що 21 липня 2005 року був у гостях у свого знайомого ОСОБА_16, який десь о 14 годині приїхав на гірському велосипеді червоного кольору та розповів, що купив цей велосипед за 500 грн.

Свідки ОСОБА_10  і ОСОБА_10 на досудовому слідстві повідомили, що приблизно 21 липня 2005 року бачили дівчину на ім'я ОСОБА_17 (ОСОБА_12), що проживає у квартирі АДРЕСА_2 (місце проживання ОСОБА_12), до якої приїздив її брат ОСОБА_18. Приїхав він на велосипеді іноземного виробництва.

Надавши оцінку зазначеним та іншим доказам, перевіреним у судовому розгляді справи, суд 1-ї інстанції прийшов належного висновку про доведеність інкримінованого засудженим обвинувачення.

Колегія суддів з цим висновком згодна.

Безпідставними з цих мотивів є доводи апелянтів про однобічність та упередженість досудового і судового слідства по справі, оскільки слідчими органами розслідування проведено повно і об'єктивно, надані докази, визнані судом достатніми для встановлення вини засуджених, на думку колегії суддів, не потребують будь-якого доповнення, а кваліфікація дій засуджених -уточнення чи зміні.

Посилання на необ'єктивність висновків суду та недостатність доказів вини ОСОБА_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не є суттєвими, бо не знайшли свого підтвердження ні на судовому слідстві, ні в апеляційному перегляді вироку.

Твердження апелянтів проте, що суд невірно поклав в основу вироку пояснення потерпілого ОСОБА_5, який нібито обмовив засуджених та давав непослідовні пояснення протягом розслідування кримінальної справи також полишенні підґрунтя, тому як ці пояснення повністю узгоджуються з іншими доказами, зокрема з висновками судово-медичного експерта про локалізацію, кількість та механізм спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, свідків на підтвердження появи у ОСОБА_16 гірського велосипеда з ознаками, вказаними потерпілим, пояснень ОСОБА_7 та водія "Таксі" ОСОБА_11  про те, що ОСОБА_3. не поїхав на таксі разом з іншими після нападу на ОСОБА_5, що свідчить саме про те, що на той він час перебував з велосипедом' потерпілого, який не міг показувати стороннім особам безпосередньо після вчинення злочину.

Потерпілий неодноразово, послідовно та вичерпно надавав пояснення про вчинений на нього напад, конкретні дії кожного із засуджений при його вчиненні, майно, яке було викрадене, безпосередньо після злочину звернувся у правоохоронні органи з повідомленням про злочин, де вказав про насильницький характер дій нападників та вартість викраденого майна.

Посилання на неправильну оцінку пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 безпідставні, оскільки ці пояснення узгоджуються з іншими обставинами інкримінованого засудженим обвинувачення, до того ж, у свідків, як і у самого потерплого, відсутні будь-які підстави для обмови ними засуджених.

Про те, що засуджені діяли за попередньою змовою на вчинення розбійного нападу, свідчить їх приготування до злочину, а саме придбання газового балончика та пневматичного пістолета, розподіл ролей, сумісне побиття ними потерпілого.

Втягнення ОСОБА_12 і ОСОБА_2 неповнолітнього ОСОБА_3 у злочинну діяльність підтверджено самими засудженими, які не заперечували, що саме за пропозицією вказаних осіб неповнолітній погодився на злочинні дії у відношенні ОСОБА_5, крім того, обидві засуджені достовірно знали про неповнолітній вік ОСОБА_16.

Доводи про те, що засуджені мали намір захистити ОСОБА_2 від протиправних дій ОСОБА_5, про що нібито свідчить наявність у них тілесних ушкоджень, отриманих від потерпілого (акти судово-медичного експерта; т.1, а.с. 60, 68), на переконання судової колегії вказують саме на підтвердження пояснень потерпілого про його оборону від нападу, у тому числі із застосуванням ножа.

Посилання про відсутність доказів на викрадення майна та про його вартість, спростованні поясненнями потерпілого з цього приводу, сертифікатом на цифровий диктофон "Olimpus", показами свідків, які бачили у ОСОБА_16 викрадений гірський велосипед.

Щодо вартості майна, то колегія суддів не вбачає підстав для суніву у розмірі завданої шкоди, вказаного потерпілим.

Суд також належно відкинув пояснення засуджених та свідка ОСОБА_7 на користь останніх про мотиви проникнення у квартиру ОСОБА_5, вмотивувавши своє рішення відповідно до вимог ч.І ст.334 КПК України.

 

Твердження про неповноту та невідповідність змісту протоколу судового засідання фактичним обставинам судового розгляду справи спростовані постановою головуючої по справі від 21 липня 2006 року.

За таких обставин, колегія суддів, визнавши всі доводи апеляцій безпідставними, приходить висновку, що вирок суду 1-ї інстанції, як постановлений відповідно до вимог ст.ст. 323-324 КПК України, зміні у частині кваліфікації скоєного засудженими, про що просять апелянти, не підлягає.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляції засуджених ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4. в інтересах засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від ЗО травня 2006 року у відношенні засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_16  і ОСОБА_2 - без зміни.