АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

в и р о к

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Ковальської В.В.

суддів Дмитренко Г.М., Кияшка О.А.

за участю прокурора Отроша В.М.

при секретарі Колотілову О.О.

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

засудженої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями прокурора Черната О.А., захисника засудженої ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року щодо ОСОБА_3, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Узин, Київської області, росіянка, громадянка України, з вищою освітою, заміжня, не працює, пенсіонерка, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судима в силу ст. 89 КК України;

засуджена за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК України на 3 місяці арешту. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 16393,98 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000 гривень, на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 15 869, 40 грн., та моральну шкоду в розмірі 3000 грн., на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 23804, 10 грн., та моральну шкоду в розмірі 3000 грн., на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 15869, 40 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн., на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 11108,58 грн., та моральну шкоду в розмірі 3000 грн., в іншій частині позовні вимоги потерпілих залишені без задоволення.

Вирішено питання щодо майна на, яке накладено арешт.

Згідно з вироком ОСОБА_3 засуджена за те, що 04 травня 2008 року об 11 годині вона, реалізуючи злочинний задум направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, зустрілась з гр. ОСОБА_8 за місцем свого мешкання, а саме в квартирі АДРЕСА_1, та, вводячи останнього в оману запропонувала здійснити поїздку в республіку Гана для працевлаштування, за що гр. ОСОБА_8 мав підшукати ще декількох осіб для здійснення вказаної поїздки. З метою переконання гр. ОСОБА_8 в дійсності її намірів щодо організації та здійснення поїздки закордон, та з метою виникнення у останнього довірливих відносин до неї, ОСОБА_3 шляхом підняття власного авторитету, повідомила, що є співробітником Служби безпеки України та неодноразово організовувала відрядження осіб на роботу закордон.

Будучи введеним в оману, та, не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_3, приблизно з червня 2008 року, гр. ОСОБА_8 почав схиляти родичів, а саме гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_1 до здійснення поїздки в республіку Гану, для працевлаштування, повідомляючи при цьому неправдиву інформацію, яку раніше отримав від ОСОБА_3, з приводу високої заробітної плати, та правдивості намірів ОСОБА_3, посилаючись на авторитет останньої.

Приблизно 20 липня 2008 року, в результаті безпосередніх бесід з ОСОБА_3, будучи введеними в оману гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_1, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_3, погодились на здійснення поїздки в республіку Гана, з метою працевлаштування та погодились заплатити останній за оформлення необхідних документів по 2 000 доларів США.

Довіряючи ОСОБА_3 та будучи впевненою в дійсності її намірів 10 липня 2008 року, гр. ОСОБА_4 вмовила гр. ОСОБА_7 на поїздку до республіки Гана з подальшим працевлаштуванням.

11 серпня 2008 року, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_7, будучи введеними в оману та бажаючи влаштуватись на високооплачувану роботу, згідно раніше досягнутої домовленості з ОСОБА_3, прибули за місцем мешкання останньої. Приблизно о 10 годині 30 хвилин, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_3 в черговий раз завірила вищевказаних осіб про дійсність її намірів в організації поїздки в республіку Гана, та шляхом обману, під приводом оформлення необхідних документів та придбання авіаквитків, заволоділа грошовими коштами в сумі 1 400 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют встановленого Національним банком України станом на 11 серпня 2008 року становило 6783 грн., які належали гр. ОСОБА_4, 2 000 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют встановленого Національним банком України станом на 11 серпня 2008 року становило 9690 грн., які належали гр. ОСОБА_5, 2 000 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют встановленого Національним банком України станом на 11 серпня 2008 року становило 9690 грн., які належали гр. ОСОБА_1 та 2 000 доларів США, що згідно офіційного і курсу гривні до іноземних валют встановленого Національним банком України станом на 11 серпня 2008 року становило 9690 грн., які належали гр. ОСОБА_7 Заволодівши зазначеними грошовими коштами вищевказаних осіб, ОСОБА_3, розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши шкоди потерпілим.

Крім того, ОСОБА_3, не зупинившись на досягнутому та, продовжуючи злочинні дії, з метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, продовжила вводити в оману гр. ОСОБА_4, повідомляючи останній завідомо неправдиву інформацію та запевняючи в добросовісності її дій, а саме швидкої організації поїздки в республіку Гана для подальшого працевлаштування та отримання високої заробітної плати.

Будучи введеною в оману, та не знаючи про дійсні намірі ОСОБА_3, приблизно 15 серпня 2008 року, гр. ОСОБА_4, вмовила гр. ОСОБА_6 на здійснення поїздки в республіку Гана, для подальшого працевлаштування та поліпшення власного матеріального становища. При цьому, гр. ОСОБА_4 шляхом надання неправдивої інформації про високу заробітну плату та чесність намірів організатора поїздки - ОСОБА_3, яку отримала від останньої, ввела гр. ОСОБА_6 в оману, сама не підозрюючи про це, а також влаштувала їх зустріч.

07 вересня 2008 року ОСОБА_3, з метою повторного заволодіння, шляхом обману грошовими коштами приїхала до м. Коростень Житомирської обл. Приблизно о 01 годині, реалізуючи злочинний задум, ОСОБА_3 знаходячись в дворі будинку АДРЕСА_4 зустрілась з гр. ОСОБА_6, та запевнивши останнього про дійсність намірів щодо організації поїздки в республіку Гана та необхідності грошових коштів для оформлення відповідних документів на виїзд закордон, повторно, шляхом обману заволоділа грошовими коштами в сумі 3 000 доларів США.

Заволодівши грошовими коштами гр. ОСОБА_6 в сумі 3 000 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют встановленого Національним банком України, станом на 05 вересня 2008 року становить 14 550 гривень 90 копійок, розпорядилась ними на власний розсуд, завдавши останньому матеріальну шкоду.

Крім того, 11 серпня 2008 року, приблизно о 10 годині ЗО хвилин, ОСОБА_3 знаходячись за місцем свого мешкання, а саме в квартирі АДРЕСА_1, зустрілась з гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_7 з метою заволодіння шляхом шахрайства паспортами громадянина України для виїзду за кордон, які належать останнім та гр. ОСОБА_4.

Реалізуючи злочинний задум, ОСОБА_3 повідомила гр. ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 завідомо неправдиву інформацію, з приводу необхідності надання їй належних останнім та гр. ОСОБА_4 паспортів громадянина України для виїзду за кордон, для оформлення необхідних документів з метою їх виїзду в республіку Гана та подальшого працевлаштування. Будучи введеними в оману та не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_3, гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_7, передали останній власні паспорти громадянина України для виїзду за кордон, а гр. ОСОБА_5 передав власний паспорт громадянина України для виїзду за кордон та паспорт громадянина України для виїзду за кордон матері - гр. ОСОБА_4.

Заволодівши шахрайським шляхом паспортами громадянина України для виїзду закордон гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_7, ОСОБА_3 розпорядилась ними на власний розсуд.

Крім того, 07 вересня 2008 року, приблизно о 01 годині, ОСОБА_3 знаходячись в дворі будинку АДРЕСА_4, згідно раніше досягнутої домовленості зустрілась з гр. ОСОБА_6, з метою заволодіння шахрайським шляхом його паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Реалізуючи злочинний задум, ОСОБА_3, повідомила гр. ОСОБА_6 завідомо неправдиву інформацію, з приводу необхідності надання їй належного останньому паспорта громадянина України для виїзду за кордон, для оформлення необхідних документів, з метою його виїзду в республіку Гана та подальшого працевлаштування. Будучи введеним в оману та не здогадуючись про дійсні наміри ОСОБА_3, гр. ОСОБА_6, передав останній власний паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Заволодівши шахрайським шляхом паспортом громадянина України для виїзду за кордон гр. ОСОБА_6, ОСОБА_3, розпорядилась ним на власний розсуд.

В апеляції на вирок суду прокурор Чернат О.А., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 2 років обмеження волі, за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі та із застосуванням ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

При цьому, прокурор вказує на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину внаслідок м'якості, зазначаючи, що суд при призначенні покарання ОСОБА_3 не врахував суспільну небезпеку скоєного злочину та його наслідків. Також суд не врахував того, що засуджена раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, під час досудового та судового слідства ОСОБА_3, намагаючись перешкоджати встановленню істини по справі та уникнути відповідальності, порушила підписку про невиїзд та оголошувалась в розшук. Окрім того, засуджена на стадії досудового та судового слідства свою вину не визнавала та, навіть, частково не відшкодувала завдану шкоду.

В апеляціях потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, наводячи доводи, аналогічні доводам апеляції прокурора, також просять скасувати вирок щодо ОСОБА_3 в частині призначення покарання та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Окрім того, потерпілі, посилаючись на те, що суд неправильно визначив суми на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, просять змінити вирок в частині цивільного о позову шляхом задоволення їх позовних вимог у повному обсязі та присудити на користь ОСОБА_4 11108,58 гривень на відшкодування матеріальної та 25000 гривень на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_5 23804,10 гривень на відшкодування матеріальної та 45000 гривень на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_1 22583,70 гривень на відшкодування матеріальної та 50000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування своїх вимог про збільшення сум, які підлягають до стягнення, апелянти посилаються на те, що суд безпідставно не врахував їх витрати на проходження вакцинації від жовтої лихоманки на суму 92, 22 гривні та сплачених кожним з них процентів за отримання кредиту в сумі 6064, 50 грн. Також суд не врахував ступінь та тривалість заподіяних їм ОСОБА_3 душевних страждань, що виразились у розладах психіки, психологічних переживаннях, погіршенні взаємовідносин в сім'ї, з родичами, колегами, погіршенні звичних життєвих зв'язків і матеріального становища та ступінь тих зусиль, які були необхідні для відновлення попереднього життя.

Захисник ОСОБА_2 на вирок суду подав апеляцію, в якій, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону, просить вирок суду щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування.

Апелянт вважає, що у справі немає доказів вини ОСОБА_3 у заволодінні грошима потерпілих, оскільки у справі немає розписок про отримання підсудною коштів від потерпілих. Підсудна ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів не визнавала, зазначила, що поїздку в республіку Гана з подальшим працевлаштуванням потерпілим вона не пропонувала.

Крім суперечливих показань потерпілих інших доказів у справі немає.

Свідок ОСОБА_10 давав показання про особу на ім'я ОСОБА_18, з яким він розмовляв, та який займається видобутком корисних копалин в Гані та має два кар'єри, проте, на досудовому слідстві вказана особа встановлена не була та не перевірялась причетність цієї особи до шахрайський дій.

Окрім того, захисник посилається на нотаріально завірені показання свідка ОСОБА_11 про те, що з 6 по 8 вересня 2008 року ОСОБА_3 перебувала у неї на святкуванні дня народження в с. Кірове Бориспільського району Київської області, які спростовують показання потерпілого ОСОБА_6 про те, що 7 вересня 2008 року підсудна приїжджала в м. Коростень Житомирської області та отримала від потерпілого 3000 доларів.

Також суд не прийняв до уваги, що автомобіль Mitsubishi Outlander д/н НОМЕР_1, на якому нібито приїжджала підсудна ОСОБА_3, з 27 травня по 9 вересня 2008 року перебував на ремонті на СТО ТОВ «НІКО-Україна», що підтверджується відповідною довідкою.

Насамкінець, апелянт зауважує, що якби вина ОСОБА_12 у вчиненні шахрайський дій була доведеною, то її дії слід було б кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 КК України, а не за ч. 2 цієї статті, оскільки у даному випадку злочин є продовжуваним, бо складається з декількох тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром, а тому повторність вчинення злочину за встановлених обставин справи відсутня.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора і частково підтримав апеляції потерпілих, апеляцію захисника не підтримав; потерпілого, який підтримав апеляції потерпілих та апеляцію прокурора, проти апеляції захисника заперечував; захисника та засуджену, які підтримали апеляцію захисника і заперечували проти апеляцій прокурора і потерпілих; провівши судове слідство, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора і потерпілих підлягають до задоволення частково, апеляція захисника до задоволення не підлягає, а вирок суду щодо ОСОБА_3 в частині призначення покарання належить скасувати і постановити новий вирок, виходячи з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений перевіреними в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами: показаннями потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про обставини домовленостей між підсудною і потерпілими щодо організації поїздки в Гану з метою працевлаштування потерпілих та обставин передачі кожним із потерпілих коштів та паспортів ОСОБА_3 для здійснення вказаної поїздки; даними протоколів пред'явлення фотознімків для впізнання, згідно з якими потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 впізнали ОСОБА_3, як особу, яка заволоділа їх грошима; даними копії кредитного договору, згідно з яким ОСОБА_15 отримав кредит в сумі 16500 гривень безпосередньо перед оплатою послуг ОСОБА_3, даними свідоцтва про вакцинацію проти жовтої гарячки на ім'я ОСОБА_15

Доводи апеляції захисника про те, що передача потерпілими коштів ОСОБА_3 не підтверджена, оскільки немає відповідних розписок, колегія суддів до уваги не приймає тому, що факт передачі підсудній потерпілими коштів та документів, у тому числі і паспортів, підтверджується узгодженими між собою показаннями потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6

Показання потерпілих про обставини домовленостей між підсудною і потерпілими щодо організації поїздки в Гану з метою працевлаштування потерпілих та обставин передачі кожним із потерпілих коштів та паспортів підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та вищевказаними письмовими доказами у справі.

Посилання захисника на те, що суд не прийняв до уваги нотаріально посвідчені показання свідка ОСОБА_11 про те, що з 6 по 8 вересня 2008 року ОСОБА_3 перебувала у неї на святкуванні дня народження в с. Кірове Бориспільського району Київської області та довідки про те, що автомобіль Mitsubishi Outlander д/н НОМЕР_1, на якому нібито приїжджала підсудна ОСОБА_3 в м. Коростишів, є безпідставними.

Так, чинним кримінально-процесуальним законом не передбачена нотаріально посвідчена форма показань свідка. Окрім того, перебування підсудної з 6 по 8 вересня 2008 у с. Кірове Київської області не виключало можливість її поїздки в м. Коростишів Житомирської області, яка згідно з показаннями потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_14 мала місце 7 вересня 2008 року близько 1 години .

Стосовно довідки про перебування зазначеного в апеляції захисника автомобіля на ремонті колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи немає даних про те, що ОСОБА_3 приїжджала 7.09.2008 року в м. Коростишів саме на вказаному автомобілі.

В апеляції захисника вказується на те, що органами досудового слідства не була встановлена особа на ім'я ОСОБА_18 та не з'ясована його причетність до шахрайський дій. З показань свідка ОСОБА_8 убачається, що під час його розмови з ОСОБА_3 в її квартирі щодо можливого працевлаштування в Гані дійсно був присутній чоловік на ім'я ОСОБА_18, який зі слів ОСОБА_3, займався в Гані видобутком корисних копалин і йому потрібні були працівники. Проте, ні свідок ОСОБА_8, ні потерпілі не давали показань про те, що особа на ім'я ОСОБА_18 пропонував потерпілим працевлаштування, домовлявся про оплату послуг по працевлаштуванню чи організації поїздки в Гану та отримував від потерпілих гроші. Інших даних, які б вказували на причетність особи на ім'я ОСОБА_18 до вчинення шахрайський дій відносно потерпілих, в матеріалах справи немає.

Отже, доводи апеляції захисника про неповноту і однобічність досудового розслідування та судового розгляду справи є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України кваліфіковані правильно та не погоджується з доводами захисника про те, що в діях підсудної є ознаки продовжуваного злочину і її дії, в разі доведеності пред'явленого обвинувачення, треба було кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 КК України.

Так, згідно з обставинами справи ОСОБА_3 в період з 11 серпня по 7 вересня 2008 року вчинила заволодіння коштами потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, і хоча її дії по заволодінню коштами були тотожними, але підстав вважати, що ці дії були об'єднані єдиним злочинним наміром, немає, оскільки згідно з показаннями потерпілих домовленості про передачу грошей кожним з потерпілих і, власне, передача коштів мали місце в різний час, а також домовленість про передачу грошей була спочатку з потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_5, а згодом - з ОСОБА_1 і ОСОБА_7 та ОСОБА_6 За таких обставин суд першої інстанції правильно кваліфікував дії підсудної за ч. 2 ст. 190 КК України за ознакою повторності.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд вказав у вироку на те, що враховує тяжкість вчинених злочинів, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність, дані про особу підсудної, її сімейний стан, та прийшов до висновку про призначення підсудній покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 190 КК України та у виді арешту за ч. 3 ст. 357 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив види покарань, а також розмір покарання за ч. 3 ст. 357 КК України.

Проте, колегія суддів не може погодитись з розміром покарання, призначеного ОСОБА_3, у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки при визначенні розміру покарання суд не врахував ряд обставин.

Зокрема, суд не врахував того, що ОСОБА_3 вчинила кілька епізодів шахрайський дій відносно п'яти потерпілих, внаслідок яких заволоділа значними для потерпілих сумами коштів, а завдана потерпілим злочином шкода не відшкодована.

Підсудна ОСОБА_3 є не судимою в силу вимог ст. 89 КК України, при цьому була погашена судимість за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто підсудна притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення шахрайських дій. Дана обставина, яка характеризує особу підсудної, мала бути врахована судом при визначенні розміру покарання за вчинення аналогічного злочину.

До того ж, суд мав врахувати ставлення підсудної до вчиненого злочину, а саме те, що ОСОБА_3 не визнала себе винною у пред'явленому їй звинуваченні.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що підсудній ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України було призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженої і за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості. Тому, приймаючи до уваги доводи прокурора про необхідність призначення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України більш суворого покарання, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання треба скасувати та постановити вирок апеляційного суду.

При призначенні покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України апеляційний суд враховує вищезазначені обставини щодо тяжкості вчиненого злочину та особи підсудної, відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, та дані про особу підсудної, її вік, стан здоров'я та сімейний стан - підсудна має батьків похилого віку, мати підсудної є інвалідом 1 групи, і вважає, що підсудній слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України, але не у такому розмірі, як про це прохають прокурор та потерпілі.

При призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів за правилами ч. 1 ст. 70 КК України колегія суддів з урахуванням обставин справи та даних про особу підсудної вважає за доцільне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Доводи апеляцій потерпілих щодо збільшення сум позовних вимог на відшкодування матеріальної та моральної шкоди колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки суд задовольнив цивільні позови потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 в межах доведених в судовому засіданні сум, а також суд вмотивував висновки щодо визначення сум на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, по кожному цивільному позову. З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку в частині вирішення цивільних позовів та збільшення сум, які підлягають стягненню на користь потерпілих.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України колегія суддів, -

з а с у д и л а :

Апеляції прокурора Черната О.А. і потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляцію захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року щодо ОСОБА_3 в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_3 покарання: за ч. 2 ст. 190 КК України - два роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК України - арешт на 3 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - два роки позбавлення волі.

В решті вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

На вирок може бути подана касаційна скарга до Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом одного місяця з дня проголошення вироку, а засудженою ОСОБА_3 - з моменту вручення їй копії вироку.

Судді:

Дмитренко Г.М. Кияшко О.А. Ковальська В.В.