АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Ковальської В.В.
суддів Верховець Т.М., Полтавцевої Г.А.
за участю прокурора Отроша В.М.
підсудного ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2012 року щодо ОСОБА_1;-
в с т а н о в и л а :
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2012 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимий:
вироком Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 8 квітня 1999 року за ч. 3 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) на 3 роки позбавлення волі;
вироком Подільського районного суду м. Києва від 15 березня 2004 року за ч. 3 ст. 186 КК України на 6 років позбавлення волі, звільнився 25 серпня 2009 року по відбуттю строку покарання;
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 5 серпня 2010 року приблизно о 4 годині 40 хвилин. перебуваючи на вулиці за адресою: АДРЕСА_1, разом з двома особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, вчинили крадіжку чужого майна з проникненням до приміщення за таких обставин.
Діючи згідно розподілених ролей, ОСОБА_1 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 спостерігали за навколишньою обстановкою, а друга особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за допомогою палки проникла до приміщення квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрали чуже майно, яке належить ОСОБА_3, а саме: жіночу сумку, гаманець, мобільний телефон «Samsung S5520», мобільний телефон «Samsung L320», всього на загальну суму 3600 гривень та паспорт, який матеріальної цінності не представляє.
Після цього ОСОБА_1 разом з особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, з місця вчинення злочину зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
На вирок суду засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 подали аналогічні апеляції, в яких, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та відсутність доказів винуватості підсудного, просять вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати та закрити справу. При цьому захисник просить закрити справу за недоведеністю участі ОСОБА_1 у вчиненні злочину, а засуджений ОСОБА_1 - у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Апелянти вказують на те, що ОСОБА_1 не визнав своєї вини у пред'явленому йому обвинуваченні, а перевірені в судовому засіданні докази - показання потерпілої ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5, протокол виїмки заставного договору мобільного телефону «Samsung» з ломбарду «Скарбниця» не підтверджують причетність підсудного до вчинення крадіжки.
Разом з тим, свідок ОСОБА_6 підтвердила в судовому засіданні те, що ОСОБА_1 придбав мобільний телефон на радіоринку, а в ніч з 4 на 5 серпня 2010 року був з нею на березі Дніпра, де вони відпочивали, тому крадіжку вчинити не міг. Алібі ОСОБА_1 підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Захисник звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_9, який був присутнім при проведенні відтворення обстановки і обставин подій з участю ОСОБА_1, повідомив, що ОСОБА_1 не міг показати вікно, з якого здійснювалась крадіжка, у зв'язку з чим слідчій довелось шукати місце вчинення злочину.
Крім того, апелянти вважають невірним висновок суду щодо зміни показань ОСОБА_1, оскільки підсудний пояснював, що давав показання на досудовому слідстві під впливом фізичного та морального тиску з боку працівників міліції.
В доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_1, посилаючись на необ'єктивність та однобічність судового слідства, вказує на те, що в заяві потерпілої про вчинення злочину не було вказано про зникнення грошей, не зазначений ІМЕІ другого телефону, і дані про нього взагалі відсутні в матеріалах справи, тому договір з ломбарду не може бути речовим доказом у справі. Показання свідка ОСОБА_5 про те, що вона в ломбарді хотіла купити мобільний телефон також не можуть бути доказом у справі, бо з матеріалів справи та цих же показань убачається, що свідок хотіла купити інший телефон, який не має відношення до викраденого телефону потерпілої.
Засуджений вважає, що протокол відтворення обстановки і обставин подій з його участю також не може бути належним доказом у справі, бо ця слідча дія була проведена з грубими порушеннями вимог кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію та апеляцію захисника, прокурора, який заперечував проти апеляцій, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово підсудного, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає, а вирок суду належить залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений розглянутими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами. Зокрема, даними протоколу огляду місця події, показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що вночі 5 серпня 2010 року близько 5 години вона прокинулась від дивного звуку, а коли вийшла на кухню, то побачила відкрите вікно та виявила відсутність сумки, в якій було два мобільних телефони, гроші 500 гривень, паспорт; заявою потерпілої про вчинення злочину, показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що вона хотіла купити в ломбарді «Скарбниця» мобільний телефон «Samsung», в який вставляла свою сім-картку і робила дзвінок, але телефон не купила; даними протоколу виїмки від 27.10.2010 року з приміщення ломбарду «Скарбниця» заставного договору на мобільний телефон «Samsung L320» ІМЕІ НОМЕР_1, який був визнаний речовим доказом і з якого убачається, що телефон в ломбард здала ОСОБА_6 6.08.2010 року; показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що вона здавала у ломбард «Скарбниця» мобільний телефон «Samsung L320», який їй дав ОСОБА_1 і пояснив, що він придбав його на радіоринку.
Також суд у вироку послався на показання ОСОБА_1, які він давав на досудовому слідстві про обставини вчинення злочину, і в яких від детально вказував на те, що злочин вчинив з двома знайомими, вказував місце вчинення злочину та спосіб проникнення у квартиру, а також пояснював про те, що було викрадено, зокрема, два мобільних телефони, один з яких його знайомий ОСОБА_9, з яким він вчиняв крадіжку продав, а інший телефон ОСОБА_1 заклав у ломбард на паспорт своєї дівчини ОСОБА_6. Дані показання ОСОБА_1 повністю узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_3 про час, місце, спосіб вчинення крадіжки та викрадене майно, а також з даними протоколу огляду місця події від 5.08.2010 року. Крім того, показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві про обставини вчинення ним злочину підтвердились даними, викладеними у заставному договорі телефону «Samsung L320» з ломбарду «Скарбниця» та показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що вказаний телефон вона отримала від ОСОБА_1 та заклала в ломбард.
Посилання в апеляції на те, що показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві були дані внаслідок застосування до нього фізичного і психічного впливу, тому їх не слід було брати до уваги, є безпідставними, оскільки, як убачається з матеріалів справи, під час проведення досудового слідства заява ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів досудового слідства була перевірена та було помічником прокурора Шевченківського району м. Києва прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві за відсутністю в їх діях ознак складу злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365 КК України (т.1, а.с. 185-187).
В судовому засіданні було досліджено питання про причину зміни показань ОСОБА_1, та покладаючи в основу вироку його показання, дані на досудовому слідстві, і не приймаючи до уваги показання підсудного, дані в судовому засіданні, суд вмотивував свій висновок з посиланням на перевірені в судовому засіданні докази, тому колегія суддів вважає такий висновок суду правильним.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про те, що в ніч з 4 на 5 серпня 2010 року ОСОБА_1 перебував з ними на острові Дніпра, посилаючись на суперечність показань свідка ОСОБА_6 і те, що свідок ОСОБА_6 перебуває з підсудним у близьких, а свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 - у дружніх стосунках.
Висновок суду щодо показань вищевказаних свідків ґрунтується на зібраних у справі доказах. Так, свідок ОСОБА_6, яка отримала від ОСОБА_1 мобільний телефон та здала його в ломбард на свій паспорт, на досудовому слідстві не згадувала про алібі підсудного і її показання про те, що в ніч з 4 на 5 серпня 2010 року вона відпочивала з ОСОБА_1 на острові з'явились лише в судовому засіданні.
Крім того, показання в судовому засіданні підсудного ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_6 про час, коли вони перебували на острові, час придбання ОСОБА_1 мобільного телефону та здачі його в ломбард, є суперечливими, самі по собі, і не узгоджуються між собою та спростовуються іншими доказами у справі. Зокрема, свідок ОСОБА_6 повідомила суду про те, що 5.08.2010 року вона зустрілась з ОСОБА_1, переночувала на острові і поїхали в місто, ОСОБА_1 приїхав на обід і сказав, що купив телефон. В цей же вечір вони пішли на дискотеку, де у них закінчились гроші, тому вони здали телефон у ломбард (т.1, а.с. 172).
Якщо вірити показанням свідка ОСОБА_6 про те, що вона зустрілась з ОСОБА_1 5.08.2010 року і переночувала з ним острові, то виходить, що на острові вони мали бути в ніч з 5 на 6 серпня, а не з 4 на 5 серпня 2010 року. Одночасно з цим свідок на уточнюючі запитання суду стверджувала, що вона перебувала на острові з ОСОБА_1 в ніч з 4 на 5 серпня 2010 року.
Разом з тим показання свідка ОСОБА_6 про те, коли вона перебувала з ОСОБА_1 у нічному клубі узгоджуються з даними заставного договору телефону в ломбард «Скарбниця», з якого убачається, що телефон був зданий в ніч з 5 на 6 серпня 2010 року (т.1, а.с. 35). Ці ж показання свідка суперечать показанням підсудного ОСОБА_1, який в судовому засіданні заявив, що телефон вони здали в ломбард близько 2 години ночі, коли в них закінчились гроші, але при цьому пояснював про те, що в нічний клуб «Форсаж» він поїхав з ОСОБА_6 через пару днів після 5.08.2010 року (т.1, а.с. 118 зворот).
Що стосується показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 то ці показання також не узгоджуються як між собою в датах прибуття свідка ОСОБА_8 на острів, так і з показаннями підсудного ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_6 щодо їх виїзду з острова. Крім того, свідок ОСОБА_7 не міг сказати, чи кожну ніч ОСОБА_1 жив на острові (т.1, а.с. 192).
Отже, проаналізувавши показання підсудного та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 стосовно алібі ОСОБА_1, суд дійшов до правильного висновку про те, що вказані показання не треба брати до уваги.
Доводи апеляцій засудженого і його захисника з приводу протоколу відтворення обстановки і обставин подій з участю обвинуваченого ОСОБА_1 та показань свідка ОСОБА_9 є необґрунтованими, оскільки суд не прийняв до уваги дані протоколу відтворення обстановки і обставин подій у зв'язку з грубими порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, допущеними при проведенні вказаної слідчої дії, а також неадекватним станом свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_9, які в момент проведення слідчої дії перебували у стані сп'яніння, про що суд зазначив у вироку. З цих же підстав колегія суддів, не може прийняти до уваги показання свідка ОСОБА_9 про обставини проведення відтворення обстановки і обставин подій з участю обвинуваченого ОСОБА_1
Колегія суддів не може погодитись з доводами, викладеними у доповненні до апеляції засудженого ОСОБА_1 щодо недопустимості речових доказів та однобічності досудового і судового слідства, оскільки речовий доказ по справі - заставний договір з ломбарду був вилучений та приєднаний до справи відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, показання свідка ОСОБА_5 стосуються лише того, що телефон «Samsung» дійсно був у ломбарді «Скарбниця», чого не заперечував підсудний і свідок ОСОБА_6, які здали телефон в ломбард, а що стосується заяви про вчинення злочину та показань потерпілої щодо зникнення грошей в сумі 500 гривень, то вказані показання матеріалами справи не спростовані.
Таким чином, доводи апеляції засудженого і його захисника щодо непричетності ОСОБА_1 до вчинення злочину та відсутності в його діях складу злочину є безпідставними.
Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини справи, дані про особу винного, який неодноразово засуджувався за вчинення корисливих злочинів, за місцем попереднього відбування покарання характеризується негативно, відсутність обставин, які обтяжують і пом'якшують покарання, та обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.
Отже, вирок суду щодо ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим, підстав для зміни чи скасування вироку немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 - без задоволення.
Судді:
Верховець Т.М. Ковальська В.В. Полтавцева Г.А.