АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-749-2006 Головуючий у 1-й інстанції: Чабанова-Губарєва Н.В.
Категорія: ст.185 ч.З КК України Доповідач: Пустовар М.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Ржепецького О.П.,
суддів Фаріонової О.М., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Андрєєвої Н.В.,
5 жовтня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 серпня 2006 року, яким:
- ОСОБА_1,
уродженець м. Миколаєва, громадянин України, судимий 27.01.2005 р.
Центральним райсудом м. Миколаєва за ч.ч.2,3 ст.185, ч.І ст.309, ст.70 КК
України на 3 роки 6 міс. позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком
на 2 роки. Постановою Центрального райсуду м. Миколаєва від 06.09.2005 р.
направлений для відбування покарання до кримінально-виконавчої установи
строком на 3 роки;
- засуджений за ч.З ст.185 КК України за першими чотирма епізодами на З
роки позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, з урахуванням не відбутого покарання за вироком від 27 січня 2005 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено 3 роки 6 місяців позбавлення.
За двома останніми епізодами, передбаченими ч.З ст.185 КК України, на З роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено до відбуття - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути із засудженого відшкодування завданих матеріальних збитків на користь потерпілих: ОСОБА_2 - 625 грн., ОСОБА_3 - 600 грн., ОСОБА_4 - 590 грн., ОСОБА_5 - 250 грн., ОСОБА_6 - 450 грн., ОСОБА_7 - 490 грн.
За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 1 травня 2004 року, близько 14 години, він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, викрав з будинку АДРЕСА_1 майно потерпілого ОСОБА_5, вартістю 3550 грн.
Усередині липня 2004 року, в нічний час, він же з гаражу домоволодіння АДРЕСА_2 викрав майно потерпілого ОСОБА_2, вартістю 625 грн.
Літом 2004 року, він же з гаражу домоволодіння АДРЕСА_3 викрав майно потерпілого ОСОБА_3, вартістю 600 грн.
Усередині липня 2004 року, він же з літньої кухні домоволодіння АДРЕСА_4 викрав майно потерпілої ОСОБА_4, вартістю 590 грн.
17 квітня 2005 року, він же з кухні домоволодіння АДРЕСА_5 викрав майно потерпілої ОСОБА_6, вартістю 580 грн.
У період з 8-го по 17 серпня 2005 року, близько 23 години, він же з домоволодіння АДРЕСА_6 викрав майно потерпілої ОСОБА_7, вартістю 550 грн.
В апеляції засуджений просить пом'якшити покарання.
Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Винність ОСОБА_1 у визнаному судом обвинуваченні за обставин, викладених у вироку, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. Встановленим фактичним обставинам справи та зібраним доказам судом першої інстанції надана належна оцінка. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.З ст.185 КК України.
У цій частині вирок ні апелянтом, ні іншими учасниками процесу не оспорюється.
Що стосується призначеного засудженому покарання, то воно визначене у нижчій межі санкції ч.З ст.185 КК України, у відповідності з вимогами ст.ст. 65-67,70,71 КК України, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного (тяжкий злочин), обставин, що пом'якшує покарання (щире каяття, часткове відшкодування завданих збитків) та негативної характеристики за місцем проживання.
ОСОБА_1 має судимість за вчинення корисливих злочинів, вчинив два епізоди аналогічного злочину у період відбування покарання за попереднім вироком суду, що свідчить про його вперте небажання стати на шлях виправлення.
За сукупністю вироків йому визначене покарання, що не на багато перевищує покарання по чинній кримінальній справі.
Тому рішення районного суду про необхідність ізоляції засудженого від суспільства та на визначений у вироку строк є достатньо вмотивованим.
Колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання. Крім того, самим апелянтом не наведено жодних доводів на підтвердження свої вимог.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія судців
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 серпня 2006 року у відношенні ОСОБА_1 - без зміни.