Справа № 11-735/06                                                  Головуючий І інстанції:

Категорія ч.2 ст. 309 КК України                             Галагуза В.В.

Доповідач: Ржепецький О.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області

у складі:

головуючого: Ржепецького О.П.

суддів:                   Куценко О.В.,

Чернявського А.С.

за участю: прокурора   Земляного В.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2006 року, яким

ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше судимий 11.01.2006 року Снігурівським районним судом Миколаївської області за ч.І ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, відповідно до ст. 75, 76 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки,

засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на З роки. На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим беручи до уваги вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11.01.2006 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 14.12.2005 року, о 14 годині 30 хвилин, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння незаконно, без мети збуту, для особистих потреб, придбав у невстановленої слідством особи, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено-дико рослинну коноплю, яку зберігав при собі.

В апеляції засуджений просить вирок суду змінити, та призначити більш м'яке покарання, зважаючи на те, що він за час перебування під вартою усвідомив небезпечність скоєного і хоче повернутись до суспільного життя, влаштуватись на роботу, створити сім'ю та приносити користь суспільству.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважає призначене покарання обґрунтованим та законним, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, доведено доказами, дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку. Зібраним доказам судом першої інстанції дана належна юридична оцінка, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України і в апеляції фактичні обставини та кваліфікація скоєного не оскаржуються.

Покарання засудженому, судом призначене з дотриманням вимог ст.ст. 65-67 КК України, тобто з урахуванням ступені тяжкості скоєного, даних про особу винного, посередньо характеризується за місцем проживання, та обставин, що пом'якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Але призначаючи покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст. 71 КК України, суд припустився помилки. Так, згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику призначення судами кримінального покарання від 24.10.2003 року №7 коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановления вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково, вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11.01.2006 року відносно ОСОБА_1 та вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2006 року відносно ОСОБА_1, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, виконувати самостійно.

В решті вказаний вирок залишити без зміни.