Справа №221/4528/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27.09.2012 року Староміський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого - судді Антонюка В.В.,
при секретарі -Вавшко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 при визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності на ? частку земельної ділянки, суд -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 при визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності на ? частку земельної ділянки. Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці помер її чоловік ОСОБА_4
Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом є позивач, та її дві доньки -відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Згідно свідоцтва про право власності, виданого другою Вінницькою державною нотаріальною конторою від 07.12.2010 року позивачу належить ? частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у праві спільної сумісної власності, оскільки даний будинок придбаний був під час шлюбу.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом №1-1320 та №1-1312 від 07 грудня 2010 року, виданого другою Вінницькою Державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 належить 1/3 частка, ОСОБА_3 -1/6 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 07.12.2010 року, (ВРД №625015),зареєстрованого в реєстрі за №1-1314 та (ВРД №625016), зареєстрованого в реєстрі за №1-1316 відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками земельної ділянки площею 0,1000 га, наданої для ведення та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельної ділянки площею 0,0413 га, наданої для ведення садівництва.
Вказані земельні ділянки розташовані в м. Вінниці по вул. Лебединського, №10 та належали спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельні ділянки серії ВН №165404 та ВН №165405, виданих Вінницькою міською радою 06.12.2004 року на підставі рішення Вінницької міської ради від 31.03.2004 року за №6342 20 сесії 24-го скликання. 23.03.2012 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були видані державні акти на право власності на вказану земельну ділянку.
Позивач вважає, що свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2012 року на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та державні акти на право власності на земельну ділянку на їх ім'я , згідно яких вони є власниками земельної ділянки розміром 0,100 га є незаконними з наступних підстав.
З ОСОБА_5 позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з 17 грудня 1964 року до дня його смерті -ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 28 лютого 2007 року був встановлений факт, що позивачка по справі є вдовою ОСОБА_4.
07 грудня 2010 року позивачка отримала свідоцтво про право на ? часки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, набуте подружжям за час шлюбу. Таким чином, оскільки позивачка є власником ? частки житлового будинку, то згідно закону має право і на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Просить суд: ухвалити рішення, яким визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 грудня 2010 року на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 0510100000:03:010:0017, площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1, наданої для ведення і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯК №040520, виданого на ім'я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий №1-1322 від 07.12.2010 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №051010001002862, площею 0,1000 га, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд; визнати за позивачкою право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:03:010:0017, розташованої по АДРЕСА_1, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Позивачка ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, надавши суду письмову заяву в якій просить суд розглянути цивільну справу за її позовом за її відсутності, позов підтримала з мотивів викладених у позовній заяві, просить суд його задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з»явились, надавши суду письмові заяви в яких просять суд розглянути цивільну справу за їх відсутності, позовні вимоги визнали в повному об'ємі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилалася у позовній заяві позивачка мали місце, а також те, що відповідачами визнано позовні вимоги в повному обсязі, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виниклі правовідносини врегульовані ст.ст. 15,16, 257,261,386 ЦК України, ст. 152 ЗК України, Законами України «Про землеустрій», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Указом Президента України «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру»від 17.02.2003р. N 134/2003, «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею", затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999р. №43".
Судом встановлено, що позивачка являється власницею ? частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно (а.с.17).
У власності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка, площею 0.1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ЯК№040520 від 23.03.2012 року (а.с.15-16).
Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до п.п. 2, 7, 8 постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 7 виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам (підсудні) справи за заявами, зокрема: з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками. Судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).
Згідно Указу Президента України «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру»від 17.02.2003р. N 134/2003 покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація прав проводиться на підставі: рішень судів, що набрали законної сили;
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Отже, у разі визнання недійсним державного акту державним реєстратором управління Держкомзему у місті Вінниці Вінницької області повинно бути внесено запис до державного реєстру прав про скасування записів про державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку виданого на ім'я відповідачів.
Що ж стосується позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на ? частку земельної ділянки площею 0,1000 га, , кадастровий номер 0510100000:03:010:0017, розташованої по АДРЕСА_1, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд то вони також підлягають до задоволення оскільки.
Відповідно до ст..120 ЗК України та п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»«До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, або споруди, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку, або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення».
Таким чином, оскільки позивачка є власницею ? частки житлового будинку, то згідно закону, вона має право і на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно вимог ч.4 ст. 120 ЗК України «У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю та споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруд».
Відповідно до ст.158 ЗК України земельні спори з приводу володіння, розпорядження і користування земельними ділянками, що перебувають у власності громадян розглядаються виключно судом.
Згідно ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне, судові витрати залишити за позивачкою.
З урахуванням п. 2 постанови Пленуму ВСУ „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 7 та вищевикладеного на підставі ст.ст. 15,16, 257,261,386 ЦК України, ст. 152 ЗК України, Законів України «Про землеустрій», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»,указу Президента України «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру»від 17.02.2003р. N 134/2003, «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею", затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999р. №43", керуючись ст.ст. 10,60, 88, 213,215, ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В:
Позов задоволити.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 грудня 2010 року на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на земельну ділянку, кадастровий номер 0510100000:03:010:0017, площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1, наданої для ведення і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯК №040520, виданого на ім'я ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий №1-1322 від 07.12.2010 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №051010001002862, площею 0,1000 га, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:03:010:0017, розташованої по АДРЕСА_1, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Староміський райсуд м. Вінниці до апеляційного суду Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :