АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 740-2006 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.В.
Категорія: ст. 186 ч.2 КК України Доповідач: Пустовар М.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Погорєлової Г.М.,
суддів Тимошевського В.П., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Данчука В.М.,
засудженого ОСОБА_1,
26 вересня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Очаківського міськрайсуду Миколаївської області від 25 липня 2006 року, яким:
· ОСОБА_1, уродженець м. Полєвського Свердловської області, громадянин України, судимий 12.04.1996 р. Очаківським міським судом Миколаївської області за ч.З ст.144 КК України на 8 років позбавлення волі. Звільнився 19.09.2003 р. за відбуттям покарання:
· засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 14. січня 2006 року, о 1 год. 10 хв., він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись біля бару ІНФОРМАЦІЯ_1, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито заволодів мобільним телефоном "Нокія-6020", належним ОСОБА_3, завдавши потерпілому матеріальних збитків, вартістю 1120 грн.
В апеляції засуджений просить вирок скасувати за недоведеністю вини у чиненні злочину.
Посилається на однобічність та упередженість як досудового слідства, так і судового розгляду справи, невідповідність висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам справи, відсутність доказів на підтвердження інкримінованого обвинувачення, обмову його з боку потерпілого та свідка ОСОБА_4, неправильну оцінку судом пояснень інших свідків, порушення досудовим слідством його (ОСОБА_1) права на захист.
Захисник ОСОБА_2 в апеляції просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, кримінальну справу повернути на додаткове розслідування.
Посилається на обставини та викладає аналогічні доводи, викладені в апеляції засудженого.
Крім того, вважає що при доснідуванні необхідно встановити осіб, які фактично викрали телефон потерпілого, належним чином з'ясувати роль свідка ОСОБА_5 у викраденні, мотив та дії самого ОСОБА_1.
Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого на підтримку апеляцій, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає обидві апеляції такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного підстав.
Оцінивши перевірені докази, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, тобто грабежу чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, і повторно.
Так, сам ОСОБА_1, як на досудовому слідстві по справі, у судовому розгляді, так і при апеляційній перевірці вироку, не заперечував, що у визначені у вироку день, час і місці він дійсно зустрічався з потерпілим, сперечався з ним, бачив у останнього мобільний телефон, але його не викрадав.
Не зважаючи на це, сукупністю доказів, наданих по справі стороною обвинувачення, винність засудженого в інкримінованому злочині доведена повністю.
Потерпілий ОСОБА_3 на протязі усього проведеного слідства по справі настоював на тому, що мобільний телефон у нього відкрито викрав саме ОСОБА_1, який вибив телефон з його руки, після підняв з землі, сховав до кишені і відмовився повернути.
Пояснення потерпілого підтвердила у суді свідок ОСОБА_4, яка знаходилась поруч з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і була очевидцем події.
Свідок ОСОБА_5 на досудовому слідстві підтвердив, що вночі 14 січня 2006 року ОСОБА_1 передав йому на зберігання мобільний телефон. Коли він довідався, що цей телефон належить ОСОБА_3, то повернув його потерпілому через своїх знайомих.
На досудовому слідстві свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, підтвердили, що бачили як ОСОБА_1 у барі ІНФОРМАЦІЯ_1 передав на зберігання ОСОБА_5 мобільний телефон.
Повно та всебічно дослідивши викладені та інші докази інкримінованих ОСОБА_1 дій, суд 1-ї інстанції прийшов вірного висновку про те, що саме засуджений за обставин, викладених у вироку, вчинив грабіж майна, належного потерпілому.
Тому підстави для зміни вироку, про що просить засуджений, чи скасування вироку з направленням кримінальної справи на додаткове розслідування, про що просить захисник, колегія суддів визнає відсутніми.
Безпідставними з тих же мотивів є доводи апелянтів про однобічність та упередженість досудового і судового слідства по справі, оскільки слідчими органами розслідування проведено повно і об'єктивно, надані докази, визнані судом достатніми для встановлення вини засудженого, на думку колегії, не потребують будь-якого доповнення, а кваліфікація його дій - уточнення чи зміні.
Посилання на необ'єктивність висновків суду та недостатність доказів вини ОСОБА_1 є не суттєвими, бо не знайшли свого підтвердження ні на судовому слідстві, ні у апеляційному розгляді справи.
Твердження апелянтів проте, що суд невірно поклав в основу вироку пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на досудовому слідстві, оскільки свідки відмовився від свої пояснень у суді та заявили, що підсудний знайшов телефон потерпілого у барі, а не викрадав його.
У суді ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 повідомили, що обмовили ОСОБА_1 внаслідок застосування з боку робітників міліції незаконних методів дізнання та досудового слідства.
Дослідивши та перевіривши пояснення зазначених свідків, суд 1-ї інстанції визнав правдивими та достовірними фактичним обставинам справи саме ті, що були надані на досудовому слідстві, оскільки вони повністю узгоджуються із сукупністю інших доказів інкримінованого підсудному обвинувачення.
Відповідно до того, суд належно відкинув пояснення вказаних свідків у судовому розгляді справи, які вони змінили на користь ОСОБА_1 і навів мотиви, на яких ґрунтується його висновок.
Доводи про незаконні методи, нібито застосовані до ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 спростовані постановою заступника Очаківського міськрайонного прокурора від 19 липня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні працівників міліції за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст.365,373 КК України.
Безпідставні доводи і про обмову ОСОБА_1 потерпілим і свідком ОСОБА_4, оскільки пояснення цих осіб повністю узгоджуються з іншими викладеними доказами. До того ж, по справі не встановлено обставин, які б свідчили про наявність у потерпілого та свідка мотивів для обмови підсудного.
Твердження про те, що ні досудовим слідством, ні судом не встановлено, хто фактично заволодів мобільним телефоном потерпілого та яким саме способом є неприйнятними, тому як у вироку повно і докладно виписано об'єктивно сторону злочину, вчиненого ОСОБА_1.
Щодо доводів про порушення досудовим слідством права на захист ОСОБА_1, то вони спростовані змістом протоколу допиту ОСОБА_1 як підозрюваного від 20.01.2006 p., коли свої перші пояснення по справі він надав у присутності захисника ОСОБА_8 (а.с. 57-59).
Надалі усі свої пояснення в якості обвинуваченого ОСОБА_1 також надавав за участю свого захисника.
За таких обставин, колегія суддів, визнавши всі доводи апеляцій безпідставними, приходить висновку, що вирок суду 1-ї інстанції, як постановлений відповідно до вимог ст.ст. 323-341 КПК України, зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Очаківського міськрайсуду Миколаївської області від 25 липня 2006 року у відношенні ОСОБА_1 - без зміни.