АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № ll-a-739-2006 Категорія: ст.286 ч.2 КК України
Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.В. Доповідач: Пустовар М.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючої
суддів
за участю прокурора
потерпілого
представника потерпілого
засудженого
Погорєлової Г.М.,
Тимошевського В.П., Пустовара М.Л.,
Данчука В.М.,
ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
26 вересня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Очаківського міськрайсуду Миколаївської області від 1 серпня 2006 року, яким:
- ОСОБА_3,
уродженець м. Миколаєва, громадянин України, не судимий;
- засуджений за ст.286 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі з
позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та зобов'язаний періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
Постановлено стягнути із засудженого на користь підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" відшкодування матеріальних збитків у розмірі 8610 грн. 48 коп.; потерпілого ОСОБА_1 відшкодування матеріальних збитків у розмірі 10600 грн. і 20000 грн. моральної шкоди.
Позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду.
За вироком ОСОБА_3 визнано винним у тому, що 17 грудня 2005 року, приблизно о 16 год. 10 хв., він, керуючи автомобілем "DAEWOO LANOS", реєстраційний НОМЕР_1, рухаючись автошляхом "Нечаяне-Каменка-Очаків" у напрямку м. Очакова Миколаївської області, на 37-му кілометрі вказаного автошляху, порушивши п.п. 2.3 (б), 10.1,11.2,11.3, 12.1, 12.3,12.6 (б), 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, частково виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з трактором "ЮМЗ-8240", реєстраційний НОМЕР_2.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водію трактора ОСОБА_1 завдано тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляції засуджений просить вирок змінити, оскільки досудове слідство та судовий розгляд справи проведені односторонньо, без встановлення ступеня вини потерпілого у виникненні ДТП.
Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи (часу події, дорожньої обстановки, видимості руху, швидкості руху автомобіля "DAEWOO", засобів безпеки з боку водія трактору), непослідовність та суперечливість пояснень потерпілого та очевидців події - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, недбалу підготовку та проведення авто-технічної експертизи фальсифікацію медичного освідування ОСОБА_1 на предмет тверезості.
Крім того, суд призначив надмірно суворе покарання, полишивши його (ОСОБА_3) права керувати транспортними засобами, оскільки професія водія є єдиним джерелом існування його сім'ї.
Також не згодний з розміром відшкодування потерпілому моральної шкоди.
У запереченнях на апеляцію представник потерпілого просить у її задоволенні відмовити за безпідставністю наведених доводів, а вирок суду, як постановлений відповідно до вимог закону, залишити без зміни.
Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_3 на підтримку апеляції в частині доводів щодо скасування позбавлення права управління транспортними засобами та зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, думку прокурора, потерпілого і його представника про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає її такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Оцінивши перевірені докази у їх сукупності, надані по справі стороною обвинувачення, суд 1-ї інстанції обґрунтовано прийшов висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.
Так, сам засуджений як на досудовому слідстві, так і апеляційному перегляді вироку не заперечував факт ДТП між транспортними засобами під керуванням його та потерпілого ОСОБА_1, спричинення останньому тілесних ушкоджень внаслідок наїзду його (ОСОБА_3) автомобіля.
Потерпілий ОСОБА_1 протягом всього розслідування по кримінальній справі неодноразово, послідовно та докладно давав пояснення, що саме внаслідок порушення ОСОБА_3. Правил дорожнього руху виникла аварія, якою йому спричинено тяжкі тілесні ушкодження.
Свідок ОСОБА_5, водій, який перебував від місця аварії на відстані ЗО метрів і був очевидцем події, підтвердив, що автомобіль підсудного рухався на дуже великій швидкості, перед зіткнення з трактором не гальмував.
Аналогічні пояснення надала суду свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_7, присутні при ДТП.
Інший очевидець події, свідок ОСОБА_6, суду пояснила, що після того як трактор зупинився на дорозі, вона та ОСОБА_9 на прохання ОСОБА_1, узявши гілки, стали перед та позаду трактора, щоб попередити водіїв транспортних засобів про небезпеку.
Потерпілий та зазначені свідки також підтвердили, що ДТП трапилось у світлий час доби, не пізніше 16 год. 10 хв., видимість на дорозі в обох напрямках була необмеженою, підсудний рухався на великій швидкості посередині проїжджої частини дороги, в не по своїй смузі, не зреагував на попередження про перешкоду і не встиг загальмувати.
Ці пояснення стосовно часу та умов видимості узгоджуються із довідками НДІ "Миколаївська астрономічна обсерваторія", згідно з якими 17 грудня 2006 року у м. Очакові цивільні смерки продовжувались до 16 год. 43 хв., тобто до того моменту природне освітлення було таким, що на відкритому місці можна було виконувати будь-які роботи без штучного освітлення.
За висновками авто технічної експертизи НОМЕР_1, в умовах необмеженої видимості водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення з трактором потерпілого шляхом виконання вимог п.п 12.3, 13.1 13.3 Правил дорожнього руху.
Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши викладені та інші докази, суд 1-ї інстанції прийшов правильного висновку про порушення засудженим ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому завдано тяжких тілесних ушкоджень.
Належно вмотивувавши свій висновок, суд виклав докази на підтвердження вини засудженого, та відкинув інші, що супечать фактичним обставинам справи.
Колегія суддів також зазначає, що в апеляційному суді ОСОБА_3 відмовився від підтримання своїх апеляційних вимог стосовно доведеності вини та кваліфікації ним вчиненого.
Не є такими, що підлягають задоволенню, і доводи апелянта про зменшення розміру відшкодування потерпілому моральної шкоди, визначеної районним судом у сумі 20000 грн.
Суд належно мотивував своє рішення, зазначивши, що внаслідок неправомірних дій засудженого потерпілому ОСОБА_1 спричинені значні моральні переживання, пов'язані з фізичними стражданнями, тілесними ушкодженнями та розладом здоров'я, тривалим знаходженням на стаціонарному і амбулаторному лікуванні, необхідністю продовжувати лікування та профілактичні процедури.
Цим порушено сталий уклад життя потерпілого, його побуту, сімейних відносин, забезпечення роботою і заробітком.
Тому, стягнення 20000 грн. відшкодування колегія судців визнає відповідним ступеню вини засудженого, обсягу і тривалості моральних та фізичних страждань потерпілого, інших негативних явищ, що настали для нього внаслідок злочину.
Доводи апелянта про те, що судом не враховані принципи розумності та справедливості, а також факт грубої необережності з боку потерпілого є неприйнятними з вище викладених підстав та відсутності будь-якої вини у діях ОСОБА_1, що передували злочину.
Апелянтом не оспорюється вид та розмір основного покарання, призначеного йому за ч.2 ст.286 КК України.
Щодо доводів ОСОБА_3 про виключення з вироку додаткового покарання, то їх колегія суддів визнає обґрунтованими.
Так, засуджений з 1997 року і по теперішній час є фізичною особою-підприємцем, видом діяльності якої є вантажні перевезення, має відповідний транспортний засіб для здійснення цієї діяльності, про що апеляційному суду надані офіційні документи.
Таким чином, професія водія є єдиним джерелом існування його та його сім'ї, яка складається з дружини, що перебуває у відпустці за доглядом за дитиною, та двох малолітніх дітей.
Позбавивши підсудного права керування транспортними засобами, суд не тільки поставив його сім'ю у скрутне становище, а й позбавив ОСОБА_3 реальної можливості якнайскоріше виконати рішення суду щодо відшкодування потерпілому завданих збитків.
Зважаючи на викладене, колегія суддів визнає за необхідне виключити з вироку призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки, яке за санкцією ч.2 ст.286 КК України є альтернативним.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Очаківського міськрайсуду Миколаївської області від 1 серпня 2006 року у відношенні ОСОБА_3 у частині призначеного покарання змінити.
Виключити з вироку призначення засудженому ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки.
В решті вищевказаний вирок залишити без зміни.