АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-736-2006 Головуючий у 1-й інстанції: Івченко О.М.
Категорія: оскарження дій Доповідач: Пустовар М.Л.
слідчого
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючої Погорєлової Г.М.,
суддів Тимошевського В.П., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Данчука В.М.,
26 вересня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією захисника ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2006 року, якою:
- скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваної ОСОБА_2 на дії старшого слідчого прокуратури Ленінського р-ну м. Миколаєва залишено без задоволення.
Захисник звернувся із скаргою до суду, в якій просив визнати незаконними дії ст. слідчого прокуратури по затриманню 30.11.2005 р. у порядку ст.115 ЮЖ України ОСОБА_2, підозрюваної у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.27 -ч.І ст.369 КК України, а також по виїмці аудіо касети, визнанні її та протоколу роздрукування телефонної розмови доказами по кримінальній справі, на порушення права затриманої ОСОБА_2 на захист та застосування незаконних методів досудового слідства у відношенні ОСОБА_2.
Відмовляючи в задоволені скарги, суд послався на те, що на час розгляду скарги кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 вже розглядається судом по суті інкримінованого підсудній обвинувачення, тому суд не повинен вирішувати питання, що віднесені законом до судового розгляду кримінальної справи.
Крім того, скарга містить питання, пов'язані із збиранням та оцінкою наданих стороною обвинувачення доказів, що не є предметом оскарження дій слідчого.
Не погоджуючись з рішенням суду, апелянт просить його скасувати, матеріали скарги повернути на новий судовий розгляд.
Посилається на порушення судом положень ч.5 ст.234 КПК України щодо висновків про неналежність оспорювання дій слідчого, викладених у скарзі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення постанови судді без зміни, перевіривши матеріали скарги та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.б ст.234 КПК України, скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачене цим Кодексом.
Посилання апелянта на незаконність затримання підозрюваної ОСОБА_2, що є предметом оскарження дій слідчого, безпідставні, оскільки чинним законодавством встановлений окремий порядок вирішення цього питання.
Так, за ч.7 ст.106 КПК України, затримана особа має право оскаржити до суду своє затримання. Скарга розглядається разом з поданням про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, або протягом трьох діб з часу надходження скарги до суду.
За результатами розгляду суддя виносить постанову про законність затримання чи про задоволення скарги і визнання затримання незаконним.
Таким чином, питання про визнання затримання особи законним не є предметом судового розгляду у порядку, передбаченому ч.б ст.234 КПК України.
Не належать такому розгляду і питання стосовно оцінки допустимості доказів, наданих по справі стороною обвинувачення, оскільки воно вирішується судом при постановленні вироку.
Відповідно до ч.З ст.323 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За ч.І ст.334 КПК України, у мотивувальній частині вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Щодо доводів про порушення права ОСОБА_2 на захист, оскільки вона є особою с фізичними вадами (погано чує) і тому участь захисника на досудовому слідстві обов'язкова, вони також неприйнятні, оскільки на даний час кримінальна справа у відношенні ОСОБА_2 розглядається судом 1-ї інстанції по суті інкримінованого обвинувачення. Під час розгляду суд повинен перевірити стан здоров'я підсудної на предмет встановлення її неспроможності самостійно реалізувати свій захист, витребувати відповідні медичні документи, у разі потреби призначити обстеження ОСОБА_2, після чого прийняти рішення про наявність підстав, зазначених п.2 ч.І ст.45 КПК України.
Виконання таких дій при розгляді скарги у порядку ч.б ст.234 КПК України не можливе.
Колегія суддів визнає, що районний суд, зваживши на вищевикладені обставини, прийшов належного висновку про відмову у задоволенні скарги, достатньою мірою мотивував своє рішення, розглянув скаргу і виніс постанову у відповідності з вимогами КПК України.
Тому підстави для скасування постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів
ухвал ила:
Апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2006 року відносно скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - без зміни.