Справа №22-2265   2006 р.                                        Рішення ухвалено під головуванням

Категорія: 15                                                             Білоуса О.В.

Доповідач Щолокова О.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області

від 26 вересня 2006 року

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької об­ласті в складі:

Головуючого: Щолокової О.В.

Суддів: Міхасішина І.В., Морозовського В.І.

При секретарі Яблонській І.Л.

за участю сторін

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача - позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 20 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди внаслідок дострокового розі­рвання договору оренди маршруту НОМЕР_1 на право здійснення перевезення маршрутним таксі пасажирів «Залізничний вокзал - Бучми», посилаючись на те, що зазначений договір оренди був укладений 05.11.2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на строк до 2012 року. Орендодавцем за даним договором виступав відповідач, а орендарем ОСОБА_3. Однак відповідач достроково розірвав договір, внаслідок чого ОСОБА_3 втратив право брати участь у конкурсі на отримання права здійснення перевезення пасажирів тим же маршрутом, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 втратили роботу водіїв маршруту, так як роботодавцем був ОСОБА_3. Позивачі просили суд стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень та ОСОБА_3 просив також стягнути з ОСОБА_1 матері­альну шкоду в розмірі 162000 гривень.

Відповідач-позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до суб'єкта підприєм­ницької діяльності - фізичної особи - ОСОБА_3 про визнання договору оренди недій­сним, посилаючись на те, що він не мав права укладати вищевказаний договір, підписав його на прохання ОСОБА_3, договір не передбачав реального настання правових нас­лідків, які обумовлені його змістом.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 20 липня 2006 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1: на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в розмірі 135000 грн. та моральну шкоду в розмірі 800 грн., 153 грн. державного мита, а всього 135953 грн.; на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.; на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.; на користь держави 6757 грн. 50 коп. судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1350 грн. державного мита.

Визнано недійсним договір оренди маршруту НОМЕР_1 від 5 листопада 2002 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 16 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі представника відповідача - позивача ОСОБА_1 ставиться пи­тання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обста­вин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 212 ч. 1 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За своїм змістом рішення суду повинно відповідати ст. 215 ЦПК України.

Між тим оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Зокрема суд не встановив характер правовідносин, що виникли, права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, правові норми, що їх регулюють.

Так судом встановлено, що між сторонами - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які є суб'єктами підприємницької діяльності, 05.11.2002 року був укладений договір оренди маршруту НОМЕР_1.

Право на перевезення пасажирів за цим маршрутом належало ОСОБА_1.

Згідно ст. 47 Закону України «Про автомобільний транспорт» ОСОБА_1 не мав права передоручати іншій особі права та обов'язки, щодо здійснення перевезення пасажи­рів за цим маршрутом.

Згідно ст. 215 ЦК України такий правочин є недійсним. Наслідки визнання його недійсним встановлені ст. 216 ЦК України, і за її положеннями не підлягають відшкоду­ванню неодержані доходи (упущена вигода).

А порядок і підстави застосування цивільної відповідальності за порушення зо­бов'язань, встановлені главою 51 ЦК України.

Проте всупереч зазначеним положенням закону, суд першої інстанції, частково за­довольнив позов ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 135000 гривень, у вигляді не отриманого ним прибутку.

Крім цього, встановлено, що позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 фактично перебували в трудових відносинах з ОСОБА_3.

Стягнувши з ОСОБА_1 на користь вищевказаних осіб моральну шкоду, суд не врахував того, що правила, за якими працівнику за наявності трудових відносин відшко­довується моральна шкода встановлені ст. 237-1 КЗпП України.

В частині стягнення судових витрат судове рішення не відповідає положенням ст. 88 ЦПК України, ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на но­вий розгляд, оскільки підстав для ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 20 липня 2006 року скасува­ти, а справу направити на новий розгляд в той же суд іншим складом.

Головуюча:

Судді:

З оригіналом вірні