Справа № 0307/466/2012 Головуючий у 1 інстанції -Кідиба Т.О.
Провадження № 11/0390/636/2012 Доповідач -Польовий М.І.
Категорія: ч.2 ст.185 КК України
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Луцьк 09 жовтня 2012 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого -судді Польового М.І.
суддів Бешти Г.Б., Оксентюка В.Н.
з участю прокурора Кухтей-Хилюк Л.В.
засудженого ОСОБА_1
законного представника засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією законного представника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Локачинського районного суду від 12 липня 2012 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, українець, не працюючий, судимий 15 липня 2011 року Луцьким міськрайонним судом за ч.3 ст.185, ч.2 ст.296 КК України на 4 роки позбавлення волі із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, 25 серпня 2011 року Локачинським районним судом за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі із звільненням на підставі ст.104 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, -
засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Локачинського районного суду від 25 серпня 2011 року і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання 4 (чотири) роки 8 (вісім) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою і взято під варту в залі суду.
Судові витрати в сумі 1097 грн. 29 коп. віднесено на рахунок держави.
Вирішено судом також питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 засуджений за те, що 04 квітня 2012 року о 22 годині, таємно, повторно, із корисливих мотивів із території господарства ОСОБА_4 в с.Линів Локачинського району Волинської області викрав спортивний костюм, спричинивши потерпілому шкоду на суму 366 грн.
В апеляції законний представник ОСОБА_3 просить вирок суду щодо ОСОБА_1 змінити, пом'якшити призначене покарання, розглянути можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, істотно порушено кримінально-процесуальний закон, неправильно застосовано кримінальний закон, призначене покарання не відповідає тяжкості злочину. Вважає, що визначена вартість викраденого майна в сумі 336 грн. викликає сумніви. У ОСОБА_1 не було корисливого мотиву на вчинення крадіжки, оскільки він хворіє психічним захворюванням. Суд взяв ОСОБА_1 під варту в залі суду, але не вказав початок відбування строку покарання. Суд безпідставно послався у вироку на те, що ОСОБА_1 судимий 17 вересня 2009 року Локачинським районним судом, але ця судимість погашена. Хоча суд і зазначив, що обставин, які обтяжують покарання немає, але потім врахував як такі обставини -вчинення злочину повторно та вчинення злочину в період іспитового строку. Призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, оскільки не враховано його позитивну характеристику, стан здоров'я. Виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, законного представника та засудженого, які апеляцію підтримали, прокурора, який апеляцію заперечив, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому порядку, досліджених у встановленому порядку і в судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.
Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях засудженого ОСОБА_1, який визнав, що у вказаному у вироку місці і часі викрав спортивний костюм потерпілого, який заховав по місцю свого проживання і потім видав працівникам міліції, показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що 04 квітня 2012 року о 22 год. до нього приходив ОСОБА_1 і після цього зник його спортивний костюм, протоколами виїмки і огляду викраденого у потерпілого костюма.
Вірно оцінивши всі докази в сукупності, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України, оскільки той повторно, таємно викрав чуже майно.
Згідно висновків судової товарознавчої експертизи № 56 від 04 травня 2012 року та амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи № 310 від 08 червня 2012 року вартість викраденого майна становить 336 грн., а в період вчинення злочину ОСОБА_1 розумів значення своїх дій, міг ними керувати і застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Підстав сумніватись у висновках вказаних експертиз у суду не було, оскільки вони проведені компетентними спеціалістами, узгоджуються з матеріалами справи, а тому доводи в апеляції про те, що визначена вартість викраденого викликає сумніви і у ОСОБА_1 не було корисливого мотиву вчинення крадіжки колегія суддів вважає безпідставними.
Докази, якими суд обґрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, є належними, допустимими і достатніми.
При розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, ретельно досліджені також дані про особу винного, а тому доводи апеляції про неповноту судового слідства, а також про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є необґрунтованими.
Призначене ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, а також наведені в апеляції обставини, які пом'якшують покарання.
Обґрунтовано суд також призначив ОСОБА_1 покарання на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, оскільки він в період іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням вчинив новий злочин.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Твердження в апеляції про можливість і підставність повторного звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням є необґрунтовані і суперечать діючому законодавству.
В той же час доводи в апеляції про те, що суд безпідставно вказав у вступній частині вироку про судимість ОСОБА_1 за вироком Локачинського районного суду від 17 вересня 2009 року і фактично також безпідставно врахував та відніс до обставин, що обтяжують покарання засудженого, - вчинення злочину повторно і вчинення злочину в період іспитового строку заслуговують на увагу.
Із матеріалів справи вбачається, що в період іспитового строку, встановленого вироком Локачинського районного суду від 17 вересня 2009 року, ОСОБА_1 злочинів не вчиняв, постановою суду від 21 жовтня 2010 року звільнений від покарання за даним вироком, а тому згідно ст.89 КК України ця судимість погашена і суд не вправі вказувати її у вступній частині вироку.
Відповідно до ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
В ст.67 КК України передбачений вичерпний перелік обставин, що обтяжують покарання і серед них немає такої, як вчинення злочину в період іспитового строку.
Оскільки вчинення крадіжки повторно є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а вчинення злочину в період іспитового строку не входить в перелік обставин, що обтяжують покарання, тому із мотивувальної частини вироку зазначені обставини підлягають виключенню.
Хоча із вироку виключаються обставини, що обтяжують покарання, але колегія суддів вважає, що їх виключення не впливає на вид і розмір покарання, призначеного ОСОБА_1
Суд взяв ОСОБА_1 під варту відразу після проголошення вироку, а тому початок строку відбуття покарання останньому слід обчислювати з 12 липня 2012 року.
Органи досудового слідства вміняли ОСОБА_1 таємні викрадення майна потерпілого ОСОБА_4 на суму 336 грн., але суд у мотивувальній частині вироку у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, помилково вказав, що було викрадено майно на суму 366 грн., чим фактично вийшов за межі пред'явленого обвинувачення і в цій частині вирок підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію законного представника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Локачинського районного суду від 12 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити із вступної частини вироку вказівку суду про судимість ОСОБА_1 за вироком Локачинського районного суду від 17 вересня 2009 року, а із мотивувальної частини вироку виключити посилання суду при призначенні покарання на обставини, які обтяжують покарання, - вчинення злочину повторно з корисливих мотивів та вчинення злочину в період іспитового строку.
Вважати, що ОСОБА_1 таємно викрав чуже майно на суму 336 грн.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 12 липня 2012 року.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий
Судді