ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2012 р. Справа №2а-9780/12/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О., представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № БН від 01.07.10р.;

від відповідача, Висовєнь О.Б, довіреність № 2720/10-02-3 від 05.07.12р;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправною та скасування відмови, спонукання до виконання певних дій,

Обставини справи: Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі-позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування відмови Управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим від 30.07.2012р. №3066/10-02-6, в державній реєстрації договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0230 га, для обслуговування кафе з літнім майданчиком, спонукання до виконання певних дій, а саме, зобов'язання Управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим зареєструвати договір оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 0,0230 га, для обслуговування кафе з літнім майданчиком.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови відповідача, яка викладена у листі від 30.07.2012р №3066/10-02-6, в державній реєстрації договору оренди земельної ділянки, яка передана в оренду позивачу згідно поновленого договору оренди земельної ділянки, та на якої розташоване належне на праві власності позивачу майно - кафе з літнім майданчиком.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2012р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та її представник у судових засіданнях наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовної заяві. Додатково представник позивача зазначила, що Технічна документація по землеустрою щодо поновлення договору оренди та наданню земельної ділянки позивачу була раніш погоджена відповідачем, що підтверджується висновком, який підписаний попереднім керівником Управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим. Крім того за час, коли договір оренди не був оформлений, земельна ділянка, надана позивачу у неї не вилучалася, іншим особам не надавалася, а розпорядження Миколаївської селищної ради, на підставі яких земельна ділянка була надана в оренду, у тому числі, після поновлення договору оренди, є діючими та не скасовувалися.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, наведених у письмових запереченнях. При цьому представник позивача зазначила, що поновлення договору оренди було проведено з порушенням діючого порядку, несвоєчасно, об'єкт нерухомості, що належить позивачу є не зареєстрованим у встановленому порядку, та позивач втратив право на отримання земельної ділянки без проведення земельних торгів (аукціону), тому відмова у реєстрації договору оренди позивачу є правомірною.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення 26 сесії 4 скликання Миколаївської селищної ради АР Крим від 21.02.2005р. ФОП ОСОБА_3 передано в оренду земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0230 га, для обслуговування кафе з літнім майданчиком «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке розташоване на цій земельній ділянці. На виконання вказаного рішення між позивачем та Миколаївською селищною радою 17.03.2012р. укладено договір оренди земельної ділянки площею 230 кв.м. (0,0230 га) із земель загального користування строком дії до 01.10.2005р., який зареєстрований у Кримської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України 19.05.2005 р. за № 040500100018, та відповідно до Акту прийому-передачі від 17.03.2005 р. вказана земельна ділянка передана від Миколаївської селищної ради АР Крим до ОСОБА_3

11.03.2011р. рішенням 4 сесії 6 скликання Миколаївської селищної ради АР Крим поновлено договір оренди тієї ж самої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0230 га, для розміщення кафе з літнім майданчиком.

10 квітня 2012 року, на підставі рішення 13-й сесії 6-го скликання Миколаївської селищної ради від 14.02.2012р., якім затверджено технічну документацію з землеустрою по поновленню договору оренди та вирішено передати ФОП ОСОБА_3 земельну ділянку строком до 01.01.2013р., між Миколаївською селищною радою АР Крим з одного боку, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з другого, був укладений договір оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,0230 га, для обслуговування кафе з літнім майданчиком, яке розташоване на цій земельній ділянці.

19.06.2012р., з метою державної реєстрації договору оренди, ФОП ОСОБА_3 була підготовлена заява та направлена до Управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим, яка була отримана управлінням Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим 17.07.2012р. за вх. № А-189.

Згідно відповіді управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим від 30.07.2012р №3066/10-02-6, ФОП ОСОБА_5 відмовлено в державній реєстрації договору оренди земельної ділянки на підставі п.2. ст.124 Земельного кодексу України, ч.2, 3 ст.134 Земельного кодексу України, ст.33 Закону України «Про оренду землі».

У зв'язку з незгодою з відмовою відповідача, викладеної у листі від 30.07.2012р. №3066/10-02-6, позивач і звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008 року Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Судом встановлено, що Управління Державного комітету земельних ресурсів України у Сімферопольському районі АР Крим є органом виконавчої влади АР Крим, яке входить до єдиної системи державних органів земельних ресурсів.

Оскільки Управління Державного комітету земельних ресурсів України у Сімферопольському районі АР Крим є територіальним органом Державного комітету земельних ресурсів, та підзвітне і підконтрольне Державному комітету земельних ресурсів України, здійснюючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами, воно є суб'єктом владних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована Сімферопольською районною державною адміністрацією 20.04.2001р.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Земельні правовідносини в України регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі»№161-ХІV від 06.101.1998р, Законом України «Про землеустрій», а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, що передбачено ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України.

При цьому суд застосовує відповідні нормативно-правові акти у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у відповідній редакції, право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Поняття, підстави набуття та особливості оренди землі в України визначені Законом України від 06.10.1998р. № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161), відповідно до ст. 1 якого, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 3 Закону № 161 передбачено, що об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Частиною 2 ст. 4 Закону № 161 визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 161 орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону № 161 визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі (ст. 14 Закону № 161). Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (ст. 16 Закону № 161). Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (ст. 17 Закону № 161). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону № 161).

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 1 ст. 124 ЗК України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішення Миколаївської селищною радою від 21.02.2005р.) передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 2 діючої ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.3 ст. 124 ЗК України).

В силу ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється виключно на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок

Статтею 134 (частина 1) ЗК України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій); використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); створення озеленених територій загального користування; будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала; поновлення договорів оренди землі; використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Також земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, (сінокосіння, випасання худоби, садівництво, безоплатна передача у межах норм) а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу (частина 3 ст. 134 ЗК України).

Статтею 135 ЗК України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону. У земельних торгах можуть брати участь громадяни і юридичні особи, які сплатили реєстраційний та гарантійний внески і можуть бути покупцями відповідно до законодавства України.

При цьому відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу Х "Перехідні положення"" ЗК України, у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Абзац 7 розділу Х "Перехідні положення"" ЗК України встановлюється, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У відповідності до ст.764 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2005р. між Миколаївською селищною радою АР Крим з одного боку, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з другого, був укладений договір оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 230 кв.м., для розміщення кафе з літнім майданчиком, яке розташоване на цій земельній ділянці. Підставою для укладення зазначеного договору було рішення 26 сесії 4 скликання Миколаївської селищної ради АР Крим від 21.02.2005р. про передачу ФОП ОСОБА_3 в оренду строком до 01.10.2005р. зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до п.6.2 Договору передача земельної ділянки Орендарю здійснюється протягом двох днів після державної реєстрації цього договору по акту прийому-передачі.

Судом встановлено, що на договорі оренди є відмітка з печаткою Кримської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України та резолюцією Начальника Сімферопольського кущового відділу Н.М.Добоні, в якій вказано, що договір оренди земельної ділянки зареєстровано в Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України, у книзі записів реєстрації договорів оренди землі 9/1 за №040500100018 від 19.05.2005р.

Також, є відмітка про те, що договір зареєстрований в Миколаївській селищній раді, про що в книзі державної реєстрації договорів оренди землі по Миколаївській селищній раді зроблений запис від 23.05.2005р, зазначена відмітка підкріплена печаткою та підписом ОСОБА_4

Актом прийому-передачі земельної ділянки від 17.03.2005р земельна ділянка була передана в оренду до 01.10.2005р ОСОБА_3

Судом також встановлено, що 11.03.2011р. рішенням 4 сесії 6 скликання Миколаївської селищної ради АР Крим поновлено договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0230 га, для розміщення кафе з літнім майданчиком.

10 квітня 2012 року, на підставі рішення 13-й сесії 6-го скликання Миколаївської селищної ради від 14.02.2012р., якім затверджено технічну документацію з землеустрою по поновленню договору оренди та вирішено передати ФОП ОСОБА_3 земельну ділянку строком до 01.01.2013р., між Миколаївською селищною радою АР Крим з одного боку, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з другого, був укладений договір оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,0230 га, для обслуговування кафе з літнім майданчиком, яке розташоване на цій земельній ділянці.

З матеріалів справи, а саме довідки Миколаївської селищної ради АР Крим від 03.10.2012р. вих. № 2341 вбачається, що вищенаведені рішення ради не скасовувалися, а земельна ділянка, яка була надана в оренду ОСОБА_3, з 2005 року не вилучалася, та іншим особам не передавалася.

19.06.2012р. ФОП ОСОБА_3 була підготовлена заява про державну реєстрацію договору оренди, яка направлена до Управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим, та була отримана відповідачем 17.07.2012р за вх. №А-189.

Управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим, розглянувши вказану заяву позивача, в своєму листі від 30.07.2012р №3066/10-02-6 відмовило у реєстрації договору оренди, зазначивши, що законодавством визначено чіткий перелік випадків, при яких передача земельної ділянки в оренду здійснюється без проведення земельних торгів. Беручи до уваги, що раніше земельну ділянку було передано у користування на підставі договору оренди земельної ділянки, який припинив свою дію 01.10.2005р, то відповідно Рішення Миколаївської селищної ради 13 сесії 6 скликання б/н від 14 лютого 2012 прийнято пізніше встановленого місячного строку на відновлення, через близько 7 років з моменту закінчення терміну дії договору.

Обґрунтовуючи свою позицію Відповідач зазначав, що в своїй відмові не оспорює порядок відводу даної земельної ділянки в оренду, а вказує на недотримання порядку передачі у користування зазначеної земельної ділянки.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що відмова у реєстрації договору оренди обумовлена невідповідністю рішення Миколаївської селищної ради від 14.02.2012р., пов'язаного з поновленням договору оренди позивачу, вимогам ст.ст. 124, 134 ЗК України та відсутністю Свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Таким чином, у якості основної підстави для відмови у реєстрації договору оренди позивачу є незгода відповідача з Рішенням Селищної ради щодо поновлення договору оренди.

Оцінюючи правомірність позиції відповідача, суд зазначає, що компетенція відповідача в частині реєстрації договорів оренди землі чітко визначена діючим законодавством.

Так, відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до статті 204 Земельного кодексу України державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N43, зареєстрованим у Мінюсті 4 червня 1999 р. за N 354/3647, затверджена Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі. За пунктом 3.3. Порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі встановлюється наказом Держкомзему України.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" N 174 від 02.07.2003 року, зареєстрованим Міністерством юстиції України 25.07.2003 за №641/7962, із змінами та доповненнями, затверджений Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджено форму книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі у складі наступних розділів: розділ 1 - Записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб; розділ 2 - Записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку юридичних осіб; розділ 3 - Записи державної реєстрації державних актів на право постійного користування земельною ділянкою; розділ 4 - Записи державної реєстрації договорів оренди землі.

Пунктом 2.8 розділу 2 вказаного Тимчасового порядку, передбачено, що видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації.

З 01.01.2011 набув чинності Порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021 (надалі - Порядок).

Таким чином, на час звернення позивача до компетенції територіального органів Держкомзему віднесені повноваження щодо реєстрації договорів оренди земельної ділянки

З огляду на вказане, суд наголошує, що ані Державний комітет України із земельних ресурсів, ані його територіальні органи, зокрема, Управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим не уповноважені надавати оцінку рішенням органу місцевого самоврядування, які є діючими та не скасовані у встановленому законом порядку, до компетенції відповідача входить лише реєстрація цього договору оренди з передбачених нормативно-правовими актами підстав.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що рішення 26 сесії 4 скликання Миколаївської селищної ради АР Крим від 21.02.2005р., 4 сесії 6 скликання від 11.03.2011р. та 13 сесії 6 скликання від 14.02.2012р. не скасовувалися, тобто, земельна ділянка надана в оренду позивачу на підставі рішень сільради, що є діючими.

Також судом встановлено, що до будь-яких контролюючих або правоохоронних органів Управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим з інформацію для перевірки обґрунтованості рішень Миколаївської селищної ради не зверталося.

Крім того позиція відповідача у письмової відмові позивачу у реєстрації договору оренди землі, викладеної у листі від 30.07.2012р №3066/10-02-6, та у судовому засіданні, суперечить висновку Управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим б/н б/д, підписаного начальником управління ОСОБА_6 та скріпленого печаткою відповідача, в якому зазначається, що, розглянувши технічну документацію по землеустрою по поновленню договору оренди земельної ділянки ФОП ОСОБА_3 в оренду строком до 01.01.2013р. під розміщення кафе з літним майданчиком, управління погоджує її та вважає можливим поновити договір оренди та надати земельну ділянку площею 0,0230 га в оренду. При цьому у висновку зазначено, що обмеження та обтяження при використанні земельної ділянки відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 0,0230 га. для розміщення кафе з літнім майданчиком, яке розташоване на цій земельній ділянці, між Миколаївською селищною радою АР Крим з одного боку, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з другого, на час звернення позивача до відповідача з заявою про реєстрацію договору, розгляду цього питання відповідачем та розгляду справи у суді, є поновленим, що відповідно до ч.2 ст. 134 ЗК України виключає необхідність проведення земельних торгів (аукціону).

З огляду на вищенаведене, суд критично розцінює доводи відповідача, що при відмові в реєстрації договору оренди землі Управління керувалось нормами ст.124 ЗКУ зі змінами, внесеними Законом України «Про державний бюджет України та про внесення змін в деякі законодавчі акти України сприянню будівництву» від 16.09.2008р №509-VI, відповідно до яких передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, оскільки на момент набрання чинності цього Закону ФОП ОСОБА_3, вже було набуто право на оренду земельної ділянки, Миколаївська селищна рада вже визначилася із землекористувачем, з яким в подальшому було поновлено договір оренди (тобто, продовжено відносини щодо оренди тієї ж самої земельної ділянки, яка в період між укладеннями фактично находилась в користуванні позивача), і , таким чином, проведення земельних торгів при здійсненні реєстрації поновлюваного договору оренди на земельну ділянку не потрібно

Крім того, у частини 2 ст. 134 ЗК України зазначено, що торги не проводяться у випадку розташування на земельної ділянці об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності фізичних або юридичних осіб.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України N 435-IV від 16.01.2003р (далі ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Стаття 318 ЦК України встановлює, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується,розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Держава не втручається у здійснення власником права власності.

У відповідності до статті 321 ЦКУ право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у статті 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Судом встановлено, що 18.03.2002 року відповідно до договору купівлі - продажу, засвідченому у нотаріальному порядку приватним нотаріусом Сімферопольського районного нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_3 отримала у власність незакінчений будівництвом пункт громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_1» з виконаними будівельними роботами на 82,8%. Відповідно до довідки Сімферопольського районного БРТІ від 07.06.2004р. № 2-2/1026-04 ступень готовності об'єкту складає 84%. Тобто, з матеріалів справи вбачається, що Свідоцтво на право власності на вказаний об'єкт відсутнє. Але, суд вважає за необхідне зазначити, що вимоги ст. 134 ЗК України або будь-яких інших правових норм не пов'язують виключення необхідності проведення земельних торгів з наявністю Свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно. При цьому факт розташування на земельної ділянці за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0230 га. кафе з літнім майданчиком, яке належить на праві власності позивачу, та наявність права власності на це майно саме у позивача підтверджується матеріалами справи та не оскаржується жодної зі сторін спору. Вказані обставини обумовлюють помилковість висновків відповідача про неможливість реєстрації договору оренди землі позивачу з вказаних підстав.

Таким чином суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування відмови Управління Управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим, викладеної в листі від 30.07.2012р. вих. №3066/10-02-6, в державній реєстрації договору оренди від 10.04.2012р. земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0230га, для обслуговування кафе з літнім майданчиком.

Оскільки усі підставі, з яких позивачу відмовлено у реєстрації договору оренди, досліджені судом та визнані необґрунтованими, а будь-яких інших підстав для відмови відповідачем не наведено, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги і в іншої частині.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи документів суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Суд вважає можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 32,19 гривень судових витрат.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.10.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову в повному обсязі складено 09.10.2012 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати відмову Управління Управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим, викладену в листі від 30.07.2012р. вих. №3066/10-02-6, в державній реєстрації договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0230га, для обслуговування кафе з літнім майданчиком, кадастровий номер 01 247 558 00 01:002: 0074.

3. Зобов'язати Управління Держкомзему у Сімферопольському районі АР Крим зареєструвати договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0230га, для обслуговування кафе з літнім майданчиком, кадастровий номер 01 247 558 00 01:002: 0074.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ід.код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.