ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
08 листопада 2006 р. |
№ 165/9-2005/16 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
|
Головуючий |
Невдашенко Л.П. |
|
Суддів |
Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
на постанову |
від 19.07.2006 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№165/9-2005/16 господарського суду Київської області |
|
за позовом |
Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркс-Трейд” |
|
до |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
3-я особа |
ВАТ “Нива” |
|
про |
стягнення 11458,17 грн. |
|
за участю представників сторін: |
|
позивача |
Дубравська Ю.В., |
|
відповідача |
ОСОБА_2, |
|
3-ї особи |
не з'явились, |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 27.07.2005 року (суддя Христенко О.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 11354,27 грн. основного боргу, 97,20 грн. неустойки, 114,51 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.11.2005 р. (головуючий Швець В.О., судді Агрикова О.В., Сергейчук О.А.) вказане рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2006 р. вказані судові рішення скасовані та матеріали справи направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Після нового розгляду господарський суд Київської області прийняв рішення від 11.05.2006 року (суддя: Чорна Л.В.), яким задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 11354,27 грн. основного боргу, 97,20 грн. пені, 114,51 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. (судді: Андрейцева Г.М., Фаловська І.М., Поліщук В.Ю.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову лише на 2064,55 грн.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір суборенди НОМЕР_1, згідно умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти в суборенду нежилі приміщення загальною площею 255 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, строком на 275 календарних днів.
Відповідач зобов'язався сплачувати позивачу щомісячно плату за суборенду, яка вираховується по формулі, в якій використовується площа наданих приміщень та індекс інфляції за місяць.
Пунктами 6.3.1.1 та 6.3.1.5 Договору передбачено, що перший платіж у розмірі плати за суборенду відповідач повинен здійснити не пізніше 10 банківських днів від дати підписання договору, а починаючи з другого місяця, плата за суборенду за кожний наступний місяць перераховується суборендарем орендареві авансовим платежем не пізніше 10-го числа місяця, за який здійснюється оплата.
При цьому, суборендар зобов'язаний сплатити плату за суборенду згідно формули (крім відшкодування вартості спожитої електроенергії), незалежно від факту отримання суборендарем рахунку (п. 6.4.2 Договору).
Судами встановлено, що позивач на виконання умов договору та на підставі акту приймання-передачі від 01.01.2005 року до Договору суборенди нежилих приміщень НОМЕР_1 передав відповідачу спірні нежилі приміщення в належному технічному стані, з усіма комунікаціями та обладнанням.
Тоді як відповідач свої зобов'язання по оплаті належним чином не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по платі за суборенду у розмірі 11 437,35 грн. (за виключенням вартості спожитої електроенергії), що і стало предметом спору.
До того ж, в порядку передбаченому п. 7.2 договору, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 97,20 грн. за 30 днів прострочення від заборгованості по сплаті за суборенду.
Оцінивши обставини справи, перевіривши розрахунок боргу та пені, наведений в поясненнях від 11.07.2005 року (а.с. 75) місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
Посилання відповідача на те, що він не міг користуватись орендованим приміщенням, про що свідчать акт обстеження орендованих приміщень від 24.01.2005 року, лист НОМЕР_2, претензія НОМЕР_3 судом не взято до уваги, оскільки акт обстеження орендованих приміщень складений в односторонньому порядку, без участі представника позивача та відповідачем не надано доказів, що ним вживались заходи відновлення свого порушеного права, передбачені ст. ст. 762, 766 ЦК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що попередні судові інстанції наведеним обставинам дали належну правову оцінку і дійшли до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни прийнятих у справі рішень, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2006 року у справі №165/9-2005/16 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська