ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

08 листопада 2006 р.

№ 5/50

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Головуючий

Невдашенко Л.П.

Судді

Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Обласного комунального підприємства “Закарпаттеплокомуненерго”

на постанову

від 17.07.2006 року Львівського апеляційного господарського суду

у справі

№ 5/50 господарського суду Закарпатської області

за позовом

Обласного комунального підприємства “Закарпаттеплокомуненерго”

до	Воловецької селищної ради

про	стягнення 154730,69 грн.

за участю представників сторін:

позивача

Михайлишин В.М.,

відповідача

Дзямко А.І.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області (суддя: Йосипчук О.С.) від 18.05.2006 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) від  17.07.2006 року вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з  даною постановою апеляційного суду,  позивач  звернувся з касаційною скаргою  до Вищого господарського суду України, в якій,  посилаючись на порушення  норм матеріального  та  процесуального права,  просить її скасувати.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування  норм матеріального  та  процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили попередні судові інстанції, ЗОДПТМ „Закарпаттеплокомуненерго" заявлено позов до Воловецької селищної ради про стягнення 154730,68 грн., що є різницею між існуючими та економічно обґрунтованими тарифами на теплопостачання в період з жовтня 2005 року по січень 2006 року. При цьому, як на правову підставу стягнення суми позову, позивач посилається на ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги". Вимоги позивача є вимогами про стягнення збитків за законом (дотаційної різниці).

Вказану вимогу позивач обґрунтовує тим, що керуючись п. 2 ст. 31 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги" та п.2а ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" листом № 1762 від 17.08.2005 року він звернувся до Воловецької селищної ради з пропозицією затвердити економічно обґрунтовані тарифи на теплопостачання. Підставою для такого звернення було введення в дію Закону України „Про житлово-комунальні послуги" та підвищення собівартості теплової енергії та гарячої води через подорожчання електроенергії, води, послуг з водовідведення та розміру мінімальної заробітної плати

Однак, за твердженням позивача, виконавчий комітет Воловецької селищної ради своїм рішенням від 19.10.2005 року за №255 не затвердив економічно обґрунтовані тарифи, а тільки погодив їх. Самостійно визнавши згаданий вище акт органу місцевого самоврядування, таким, що не підлягає застосуванню, оскільки він суперечить п.2 ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, позивач плату за житлово-комунальні послуги в регіоні проводив на підставі тарифів, що були затверджені раніше рішенням виконкому Воловецької селищної ради № 40 від 21.04.1999 року, які є меншими за економічно обґрунтовані розрахункові тарифи, представлені для затвердження 21.04.2005 року (супровідний лист №876 від 21.04.2005р.).

Таким чином, внаслідок застосування ціни на житлово-комунальні послуги, що визначені рішенням виконкому Воловецької селищної  ради  №40 від 21.04.1999р., позивач утримував від споживачів плату меншу за економічно обґрунтовану, що, на його думку, вказує на право застосувати у спірній ситуації п. 4 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" та стягнути з органу місцевого самоврядування недоотриману вартість послуг.

З огляду на викладене вище позивач вважає, що Воловецька селищна рада зобов'язана відшкодувати йому різницю між існуючими та затвердженими у 1999 році тарифами за вказаний період в розмірі 154 730,68 грн.

Як зазначив апеляційний господарський суд, згідно з п. 2 ст. 28 Закону України  “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Виконавчий комітет Воловецької селищної ради виніс рішення                  № 255 від 19.10.2005 року, яким погодив рівень вартості житлово-комунальних послуг позивача у регіоні на рівні його економічних обгрунтувань.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, відповідно до закону. Таким чином, вказана норма права є банкетною і повинна бути застосована у кореспонденції із ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування”, яким окреслено дві правові форми визначення органом місцевого самоврядування цінової політики у регіоні його юрисдикції: встановлення та погодження тарифів. При цьому, встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги орган місцевого самоврядування у особі свого виконавчого органу вправі виключно по відношенню до підприємств, що перебувають у його комунальній власності, відповідно до вимог ст.ст. 17, 28 Закону України “Про місцеве самоврядування”.

Щодо підприємств, які не перебувають у комунальній власності місцевого органу самоврядування, то законодавчо передбачено таку форму реалізації цінової політики, як погодження цін і тарифів.

Позивачем, на вимогу суду, надано витяг із Статуту Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж, згідно із яким підприємство позивача перебуває у обласній комунальній власності, і відповідно не перебуває у власності територіальної громади, якою є Воловецька селищна рада –відповідач у справі.

За таких обставин, зважаючи на викладене, Виконавчий комітет Воловецької селищної ради, підставно, у відповідності до ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування” та ст.ст. 7, 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” виніс рішення № 225 від 19.10.2005 року, яким погодив рівень вартості житлово-комунальних послуг позивача у регіоні на рівні його економічних обґрунтувань. Дане рішення виконкому прийняте в межах його компетенції і повинно було бути прийняте до уваги позивачем, при наданні ним послуг.

Таким чином, відповідальність органу самоврядування у спірній ситуації, як зазначив апеляційний суд, прямо залежить від наявності  рішення, яким затверджується вартість послуг за цінами меншими, ніж економічно обгрунтовані позивачем. Однак, такого рішення Воловецька селищна рада як учасник спірних правовідносин та відповідач у справі не приймала.

Виконком Воловецької селищної ради  прийняв рішення № 255 від 19.10.2005 року, яким погодив  встановлення вартості житлово-комунальних послуг позивача на рівні економічних обгрунтувань позивача і тому позовні вимоги слід визнати такими, що не грунтуються на встановлених законом підставах.

На підставі вищенаведеного та враховуючи, що виконком Воловецької селищної ради не затверджував ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, відтак колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни  прийнятих у справі рішень, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111   Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 року у справі № 5/50 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                             Л. Невдашенко

Судді:                                                                                М. Михайлюк

                                                                                          

                                                                                          Н. Дунаєвська