ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006 р. | № 15/101 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., |
Цвігун В.Л., |
розглянув касаційну скаргу |
Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору “ОВАС-цукор” |
на постанову | від 18.07.06 Львівського апеляційного господарського суду |
у справі | № 15/101 господарського суду Рівненської області |
за позовом | ТзОВ СГП “Дуліби” |
до | Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору “ОВАС-цукор” |
про | стягнення 32 499,99 грн. |
За участю представників сторін:
від позивача: не з’явилися
від відповідача: не з’явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 31.05.06 (суддя Коломис В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.06 (колегія суддів у складі: Новосад Д. – головуючий, Михалюк О., Мельник Г.) позовні вимоги задоволено. Судові акти мотивовані тим, що відповідач не довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх заперечень.
Відповідач в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Скаржник посилається на те, що судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема суди неправильно застосували п.2.23 “Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів” та вважає, що позивач не має права відчужувати спірне майно, оскільки він передав відповідачу тимчасові реєстраційні талони на нього без відмітки “знято з обліку”, що не дає можливості відповідачу здійснити перереєстрацію техніки.
Скаржник зазначає, що позивач не довів свого права власності на комбайн СК-5 та трактор ЮМЗ-6. Судами не було витребувано доказів права власності позивача на спірну техніку. Відповідачу не були передані належні документи на комбайн СК-5 та трактор ЮМЗ-6 та не складався акт приймання –передачі.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Позивач набув права власності на сільськогосподарську техніку на підставі протоколу зборів пайовиків СВК “Дуліби” від 27.12.02 №1 та акту передачі від 27.10.02. На підставі зазначених документів техніка була зареєстрована в інспекції держтехнагляду.
Передача техніки відбулася 05.09.05 по накладній №169 від 05.09.05 та податковій накладній №146 від 05.09.05 на підставі доручення серії ЯПБ №518686 від 07.09.05 на суму 129300 грн.
Відповідач частково розрахувався за отримані МТЦ, заборгувавши 32499,99 грн.. Причин несплати спірної суми позивачу не повідомив, відповіді на претензію позивача №12 від 03.04.06 не надав. Претензій з приводу якості, комплектації переданої техніки не пред’являв.
Колегія суддів зазначає, що призначаючи справу до розгляду, суд визнав присутність представників сторін в засіданні обов’язковою (а.с.1, 23). Сторони зобов’язані були надати суду акт звірки розрахунків. Незважаючи на свої вимоги, місцевий суд, не з’ясувавши причин відсутності представника відповідача, розглянув справу по суті і виніс рішення.
Суд апеляційної інстанції також не з’ясував причин відсутності відповідача в судовому засіданні місцевого суду. Відповідно вимогам ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі з забезпеченням всебічного, повного та об’єктивного повторного розгляду справи. В постанові суду апеляційної інстанції не вказано на підставі яких допустимих доказів спростовані доводи покупця про те, що продавець на комбайн СК-5 та трактор ЮМЗ-6 не передав належні документи і акт приймання-передачі майна сторонами не підписувався. Обов’язок передати документи та правові наслідки їх непередання визначені ст. ст. 662 та 666 ЦК України. Судом не досліджені доводи покупця про те, що накладна на відчужувану техніку виписана позивачем 7.09.2005, а тимчасові реєстраційні талони на комбайн і трактор 17.02.2006 (а.с. 40, 41). Відповідно Правилам державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, зареєстрованих в Мінюсті України 22.06.2004 № 772/9371, машини, що тривалий час перебувають у власності юридичних осіб, не були вчасно зареєстровані та на які не збереглися первинні документи про їх придбання, як виняток, можуть бути тимчасово зареєстровані терміном на рік без права відчуження за юридичними особами на підставі бухгалтерської довідки про перебування машин на балансі підприємства... (п.2.2).
Без дослідження вищезазначених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що у даному випадку п.2.23 Правил дозволяє відчуження машин, які не були зареєстровані в інспекції держтехнагляду, в разі якщо суб’єкти господарювання мають право на реалізацію машин.
Цей висновок протирічить, по-перше, матеріалам справи (а.с. 40, 41), по-друге, п.п. 2.2. Правил та, по-третє, іншим частинам п.2.23 Правил.
При цьому судові акти не містять в собі результатів дослідження видів господарської діяльності позивача і висновку, що позивач по роду своєї діяльності реалізовує машини.
Колегія зазначає, що у даному випадку для правильного вирішення спору суди не скористалися правами, наданими ст. 30 Господарського процесуального кодексу України та п.1.5 Правил державної реєстрації... Крім цього, в порушення вимог ст. 36 Господарського процесуального кодексу України справа вирішена з використанням у якості письмових доказів незасвідчених ксерокопій документів (а.с. 3, 4, 6, 7).
На підставі викладеного колегія дійшла висновку, що справа розглянута з порушенням вимог ст. ст. 30, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України і неправильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд. При повторному розгляді необхідно усунути зазначені порушення та недоліки, ретельно з’ясувати обставини справи, надати їм належну, об’єктивну юридичну оцінку і правильно застосувати законодавство, що регулює спірні правовідносини, зокрема ч.5 ст. 656 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору “ОВАС-цукор” задовольнити частково, рішення господарського суду Рівненської області від 31.05.06 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.06 у справі №15/101 господарського суду Рівненської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун
дп