ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 р. | № 18/135 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ( головуючого ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства “Торговий дім” “Інтерсервіс” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року |
у справі за позовом | Акціонерного комерційного банку “Інтерконтинентбанк” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “МОСС” і Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Інтерсервіс” |
про | розірвання договору та стягнення заборгованості, |
УСТАНОВИВ:
У лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача ТзОВ “МОСС” про розірвання кредитного договору № 270804-304 від 27.08.2004 року та про солідарне стягнення з обох відповідачів заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 8338500 грн. і 716369,93 доларів США, відсотків за користування кредитом у сумі 1005201,38 грн. та 82986, 99 доларів США, пені в сумі 38239,05 грн. і в сумі 4947,28 доларів США, комісії за дострокове розірвання договору в сумі 29890,42 грн. у зв'язку з істотним порушенням кредитного договору та виникненням солідарної відповідальності у поручителя за договором поруки, яким забезпечено виконання зобов'язання за договором кредиту.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги та у зв’язку з відсутністю грошових коштів і майна у ТзОВ “МОСС” просить звернути стягнення на грошові кошти та майно поручителя ЗАТ ТД “Інтерсервіс”.
Рішенням господарського суду м.Києва від 26.04.2006 року в позові до ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” відмовлено, а в частині позову до ТзОВ “МОСС” провадження у справі припинено .
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано і позов задоволено, та розірвано кредитний договір № 270804-304 від 27.08.2004 року укладений між АКБ “Інтерконтинентбанк” і ТзОВ “МОСС” та стягнуто з ТзОВ “МОСС” і ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” –солідарно заборгованість за кредитом в сумі 8338500 грн. та 716369,93 доларів США, заборгованість з відсотків за користування кредитом 1005201,38 грн. і 82986,99 доларів США та 82986,99 доларів США, пеню в сумі 38239,05 грн. і 4947,28 доларів США, комісійну винагороду в сумі 29890,42 грн.
У касаційній скарзі відповідач ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” вважає, що апеляційним судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзиви на касаційну скаргу від позивача та відповідача ТзОВ “МОСС” до суду не надходили.
Заслухавши пояснення представників відповідача ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс”, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що між позивачем і відповідачем ТзОВ “МОСС” було укладено кредитний договір № 270804-304 від 27.08.2004 року, за умовами якого позивач відкриває відповідачу відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 10000000 грн. на строк до 20.08.2006 року зі сплатою 18 % річних, які нараховуються щомісячно за фактичну кількість днів періоду нарахування відсотків, виходячи з тривалості банківського року 365 днів, і підлягають сплаті не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, за який проводиться сплата відсотків.
Додатковими угодами № 1 від 10.11.2004 року та № 1а від 21.01.2005 року до кредитного договору сторони встановили зобов’язання позичальника сплачувати комісію за адміністрування кредиту .
Додатковою угодою № 2 від 24.02.2005 року до кредитного договору сторони збільшили ліміт кредитування до 12000000 грн.
Додатковою угодою № 3 від 01.03.2005 року до кредитного договору сторони збільшили до 25 % річних розмір відсотків за користування кредитними коштами.
Додатковою угодою № 4 від 22.06.2005 року до кредитного договору сторони передбачили надання позичальнику грошових коштів у вигляді відкличної мультівалютної кредитної лінії, що відновлюється, загальний ліміт заборгованості по якій не повинний перевищувати еквівалент 2366369,93 доларів США за курсом НБУ на дату списання кредитних коштів зі строком їх повернення до 20.08.2006 року та зі сплатою відсотків 25% річних за кредитом у гривнях і 15 % річних за кредитом у доларах. Станом на 22.06.2005 року кредитна заборгованість позичальника у сумі 11962000 грн. переоформлена у валютну заборгованість по курсу НБУ і становить 2366369,93 доларів США.
Додатковою угодою № 5 від 05.07.2005 року до кредитного договору сторони передбачили надання позичальнику грошових коштів у вигляді відкличної мультівалютної кредитної лінії, що відновлюється, загальний ліміт заборгованості по якій не повинний перевищувати еквівалент 2366369,93 доларів США зі сплатою відсотків за кредитом у гривнях 25% річних і за кредитом у доларах 15 % річних. Станом на 05.07.2005 року частина кредитної заборгованості позичальника в сумі 700000 доларів США переоформляється у гривневу заборгованість по курсу НБУ, що становить 3538500 грн.
Додатковою угодою № 6 від 18.07.2005 року до кредитного договору сторони встановили надання позичальнику грошових коштів у вигляді відкличної мультівалютної кредитної лінії, що відновлюється, загальний ліміт заборгованості по якій не повинний перевищувати еквівалент 2366369,93 доларів США за курсом НБУ на дату списання кредитних коштів зі строком повернення до 20.08. 2006 року з сплатою відсотків за кредитом в гривнях 25 % річних і за кредитом у доларах 15 % річних. Станом на 05.07.2005 року частина кредитної заборгованості позичальника в сумі 700000 доларів США переоформляється у гривневу заборгованість по курсу НБУ, що становить 3538500 грн. Станом на 18.07.2005 року частина кредитної заборгованості позичальника в сумі 500000 доларів США переоформляється у гривневу заборгованість по курсу НБУ, що становить 2527500 грн.
За договором застави № 270804/247 від 27.08.2004 року ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” передає в заставу позивачу належні йому на праві власності майнові права на цілісний майновий комплекс вартістю 24613275 грн. у виконання зобов'язань за кредитним договором № 270804 –304 від 27.08.2004 року. До зазначеного договору застави укладалися додаткові угоди № 1 від 25.02.2005 року та № 2 від 30.06.2005 року.
За договором солідарної відповідальності № 27/08/04 –14 від 27.08.2004 року ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” зобов'язалося відповідати перед позивачем за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 270804 –304 від 27.08.2004 року в обсязі 10000000 грн.
Додатковою угодою № 1 від 25.02.2005 року до зазначеного договору встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за оплату 12000000 грн.
За договором забезпечення від 10.01.2005 року ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” зобов'язалося відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 270804-304 від 27.08.2004 року в повному обсязі з урахуванням змін і доповнень до нього, які укладені або можуть бути укладені у майбутньому.
Листом за № 10/2688 від 30.12.2005 року позивач запропонував відповідачу ТзОВ “МОСС” достроково розірвати кредитний договір № 270804 –304 від 27.08.2004 року у зв'язку з недотриманням умов договору зі сплати відсотків за користування кредитом і на протязі 20 календарних днів з дати одержання даної пропозиції повернути непогашену частку кредиту, сплатити відсотки та пеню і комісійну винагороду.
Листом за № 2-14/26 від 06.01.2006 року позивач повідомляє поручителя про намір розірвати кредитний договір у зв'язку з невиконанням його боржником і пропонує виконати зобов'язання, які не виконує боржник.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про звернення стягнення на грошові кошти та майно поручителя у зв'язку з відсутністю грошових коштів і майна у боржника.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Проте, суди попередніх інстанцій в порушення вимог ст. ст.38, 43 ГПК України, не залучивши до матеріалів справи первинних розрахункових документів, не з’ясували і не встановили обставин, пов’язаних з наданням банком кредитних коштів позичальнику відповідно до умов кредитного договору, а звідси, не перевірили обгрунтування розрахунків розміру заявлених вимог, які апеляційний суд задовольнив, не навівши таких розрахунків у прийнятті постанові.
Разом з цим, суди обох інстанцій не з’ясували предмету та правових підстав заявленого позову, з урахуванням його уточнень, за якими позивач просив звернути стягнення на грошові кошти і майно Поручителя, не навівши таким вимогам правових підстав та не визначившись з вимогами щодо боржника.
У той же час, апеляційний господарський суд, розірвавши кредитний договір, не з’ясував предмету і правових підстав заявленого позову в цій частині та не навів такому висновку правових підстав.
Водночас, судам слід було мати на увазі вимоги ст.651 ЦК України згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється, того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або Законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
При цьому судам необхідно було врахувати правові наслідки зміни або розірвання договору передбачені ст.653 ЦК України.
За вимогами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов’язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор непред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, судам обох інстанцій слід було врахувати зазначені вимоги норм матеріального права та виходячи з них і умов договорів кредиту та поруки ретельніше з’ясувати обставини, пов’язані з відповідальністю поручителя, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, і наявності підстав для розірвання угоди, що забезпечена порукою.
За таких обставин, прийняті судові рішення обох інстанцій не можна вважати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Інтерсервіс” –задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року та рішення господарського суду м.Києва від 26.04.2006 року скасувати, і справу № 18/135 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук
тс