Судове рішення #250442
18/134

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

25 жовтня 2006 р.                                                                                   

№ 18/134  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:



Перепічая В.С. ( головуючого ),


Вовка І.В.,

Гончарука П.А.,

розглянувши  у     відкритому  судовому засіданні  в м. Києві  касаційну  скаргу  

Закритого акціонерного товариства “Торговий дім” “Інтерсервіс”


на  постанову

Київського   апеляційного господарського суду  від 13.06.2006 року

у справі за позовом

Акціонерного комерційного банку “Інтерконтинентбанк”

до

Приватного підприємства "Сімург” і Закритого акціонерного товариства “Торговий дім” “Інтерсервіс”

про                                                   розірвання договору та стягнення           

                                                        заборгованості,


УСТАНОВИВ:


У лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовною  заявою до відповідача ПП “Сімург” про розірвання кредитного договору договору № 261104-313 від 26.11.2004 року та про солідарне стягнення з обох відповідачів заборгованості з повернення  кредитних коштів в сумі 9 906 000 грн., відсотків за користування кредитом 1214502,74 грн., пені в сумі 46 990,10 грн. і комісії за дострокове розірвання договору в сумі 24 765 грн. у зв’язку з порушенням позичальником зобов’язання за кредитним договором та виникненням солідарної відповідальності у поручителя  за договором поруки.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги та посилаючись на  відсутність грошових коштів і майна у ПП “Сімург” просив звернути стягнення на грошові кошти та майно поручителя ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс”.


Рішенням господарського суду м.Києва від 26.04.2006 року в позові до ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” відмовлено, а за  позовом до ПП “Сімург” провадження в справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” вважає, що апеляційним судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідача Приватного підприємства “Сімург” і позивача до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників відповідача ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс”, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між позивачем і відповідачем ПП “Сімург” було укладено кредитний договір № 220304-243 від 22.03.2004 року, за умовами якого позивач відкриває відповідачу ПП “Сімург” відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 8 000 000 грн. на строк до 21.03.2007 року для фінансування інвестиційного договору № 22/03-04-12 від 22.03.2004 року із ВАТ ТД “Інтерсервіс” зі сплатою 21% річних, які нараховуються щомісячно за фактичну кількість днів періоду нарахування відсотків, виходячи з тривалості банківського року 365 днів, і підлягають сплаті не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, за який проводиться сплата відсотків.

Додатковою угодою № 2 від 08.06.2004 року до цього договору сторони визначили, що позивач відкриває відповідачу відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 10 000 000 грн. на строк до 21.03.2007 року.

Додатковою угодою  № 3 від 01.03.2005 року до зазначеного договору сторони встановили 25% річних за користування кредитом.

За договором № 24/03/04-16 від 22.03.2004 року ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” зобов’язалося  відповідати перед позивачем за виконання ПП “Сімург” зобов’язань за кредитним договором № 220304-234  від 22.03.2004 року в повному обсязі.

Додатковою угодою № 1 від 08.06.2004 року до цього договору сторони обумовили, що предметом кредитного договору є відкриття позичальнику кредитної лінії на суму 10.000.000 грн. строком на 3 роки до 21.03.2007 року зі сплатою 16% річних.

За договором забезпечення від 23.06.2004 року ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” зобов’язалося відповідати перед позивачем за виконання ПП “Сімург” зобов’язань за кредитним договором № 220304-243 від 22.03.2004 року в повному обсязі з урахуванням внесених  і тих, що будуть вноситися змін та доповнень до кредитного договору.

Листом за № 10/2686 від 30.12.2005 року позивач пропонує відповідачу ПП “Сімург” достроково розірвати кредитний  договір у зв’язку з порушенням зобов’язання з оплати відсотків за користування кредитом та на протязі двадцяти календарних днів з дати одержання даної пропозиції, повернути непогашену частину кредиту, відсотки та пеню і сплатити комісійну винагороду.

Листом за № 2-14/23 від 06.01.2006 року позивач повідомляє ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” про намір розірвати кредитний договір № 220304-243 від 22.03.2004 року у зв’язку з невиконанням зобов’язань боржником ПП “Сімург” з оплати відсотків за користування кредитом та просить виконати зобов’язання боржника в повному обсязі.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про звернення стягнення на грошові кошти та майно поручителя в повному обсязі у зв’язку з відсутністю у боржника грошових коштів і майна.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду  та такої якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Проте, суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули і не залучивши до матеріалів справи первинних платіжних документів з надання боржнику кредитних коштів, у порушення вимог ст. ст. 38, 43 ГПК України не з’ясували та не встановили обставин, пов’язаних з наданням позивачем кредитних коштів позичальнику відповідно до умов укладеного між ними кредитного договору, а звідси,  не перевірили обгрунтування розрахунків розміру заявлених вимог, які апеляційний суд задовольнив, не навівши таких розрахунків у прийнятій постанові.

Разом з цим, суди обох інстанцій не з’ясували предмету та правових підстав заявленого позову, з урахуванням його уточнень, за якими позивач просив звернути стягнення на грошові кошти і майно Поручителя, не навівши таким вимогам правових підстав та не визначившись з вимогами щодо боржника.

У той же час, апеляційний господарський суд, розірвавши кредитний договір, не з’ясував предмету і  правових підстав заявленого позову  в цій частині та не навів такому  висновку  правових  підстав.

Водночас, судам слід було мати на увазі вимоги ст.651 ЦК України згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених  договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється, того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або Законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При цьому судам необхідно було врахувати правові наслідки зміни або розірвання договору передбачені ст.653 ЦК України.

За вимогами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов’язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено,  порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор непред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, судам обох інстанцій слід було врахувати зазначені вимоги норм матеріального права та виходячи з них і умов договорів кредиту та поруки ретельніше з’ясувати обставини, пов’язані з відповідальністю поручителя, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, і наявності підстав для дострокового розірвання угоди, що забезпечена порукою.

За таких обставин, прийняті судові рішення обох інстанцій не можна вважати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного  та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                                          

                                         ПОСТАНОВИВ:


Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Інтерсервіс” –задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року та рішення господарського суду м.Києва від 26.04.2006 року скасувати, і справу № 18/134 передати на новий розгляд до суду першої інстанції  в іншому складі суду.



Головуючий                                                                               В.Перепічай                                                               

                                                                                

Судді                                                                                                     І.Вовк


                                                                                         П.Гончарук          

  • Номер:
  • Опис: зобов"язання укласти договір оренди на новий строк
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 18/134
  • Суд: Господарський суд міста Києва
  • Суддя: Вовк І.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 31.03.2010
  • Дата етапу: 29.04.2010
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація