ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 р. | № 10/288-пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. - головуючого, Панченко Н.П., Плюшка І.А. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року |
у справі | № 10/288пд |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | Державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень |
до | ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” |
про | спонукання до укладення договору |
за участю представників від позивача - від відповідача - | Шатілов В.В., Хахаліна В.В., Сєрікова І.О. Івчук В.П., Норець Н.О. |
В С Т А Н О В И В :
ДП “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” про спонукання прийняти п.п. 3, 4, 6, 8, 9, 10, 14, 16 договору № 2/45 від 25 червня 2005 року про експлуатацію залізничної під`їзної колії ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” при станції Костянтинівка в редакції Донецької залізниці.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22 грудня 2005 року у справі № 10/288пд у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Господарський суд Донецької області зазначив, що позивач передав до господарського суду розбіжності з порушенням встановленого п.7 ст.181 ГК України двадцятиденного строку і визнав прийнятими пропозиції ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту”, викладені у протоколі розбіжностей від 13 липня 2005 року по спірним пунктам договору, тому залишив без задоволення позовні вимоги залізниці як необґрунтовані.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року змінено рішення господарського суду Донецької області від 22 грудня 2005 року по справі № 10/288пд та прийнято нове рішення, яким визнано договір № 2/45 від 25 червня 2005 року про експлуатацію залізничної під`їзної колії ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” при станції Костянтинівка між ДП “Донецька залізниця” та ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” неукладеним; ДП “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ДП “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року та передати справу на новий розгляд. Касаційна скарга грунтується на порушенні судами попередніх інстанцій вимог п.п. 3.4, 6.3 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, п.7 ст.181 та п.1 ст.187 ГК України.
Вищим господарським судом України ухвалою від 28 вересня 2006 року у справі № 10/288пд порушено касаційне провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, з дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ГК України встановлює обов`язок передати до суду неврегульовані розбіжності до договору в двадцятиденний строк з моменту отримання протоколу розбіжностей від другої сторони.
Правилами обслуговування залізничних під`їзних колій встановлено обов`язок залізниці передати неврегульовані розбіжності до договору на розгляд господарського суду в двадцятиденний строк з дня оформлення нового протоколу розбіжностей, складеного сторонами за результатами розгляду первісних розбіжностей, наданих стороною після отримання проекту договору від залізниці.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач направив на адресу відповідача проект договору № 2/45 від 25 червня 2005 року про експлуатацію залізничної під`їзної колії ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” при станції Костянтинівка Донецької залізниці.
Відповідач 25 червня 2005 року отримав цей проект договору та 13 липня 2005 року підписав його з протоколом розбіжностей і направив договір разом з протоколом позивачу.
Проект договору № 2/45 від 25 червня 2005 року та протокол розбіжностей позивач отримав 15 липня 2005 року.
Позивач 19 липня 2005 року направив лист № 212/127 від 18 липня 2005 року на адресу відповідача із пропозицією 3 серпня 2005 року прийняти участь у нараді з питань узгодження розбіжностей, які виникли у процесі підписання договору № 2/45.
Господарські суди попередніх інстанцій вважають, що протокол узгодження розбіжностей від 3 серпня 2005 року з боку позивача підписаний не був, оскільки представник Донецької залізниці, який має право підписувати даний протокол, при узгодженні розбіжностей був відсутній.
15 серпня 2005 року ДП “Донецька залізниця” звернулася до господарського суду Донецької області із даним позовом до ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту”.
Господарським судом Донецької області при вирішення спору застосовані норми ГК України, та зазначено, що норми Правил обслуговування залізничних під`їзних колій не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки вони є підзаконним нормативним актом та ГК України має вищу юридичну силу у відношенні до нього.
Донецьким апеляційним господарським судом визначено, що сторонами при укладенні договору не досягнуто згоди по суттєвим умовам договору за ст.ст. 75, 76 Статуту залізниць України та на підставі п.8 ст.181 Господарського кодексу України визнав договір № 2/45 від 25 червня 2005 року про експлуатацію залізничної під`їзної колії ВАТ “Костянтинівське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту” при станції Костянтинівка неукладеним.
З вищенаведеними висновками місцевого господарського суду та апеляційної інстанції не можна погодитися.
Апеляційна інстанція вірно вказуючи, що укладення даного договору чинним законодавством визнане обов`язковим у взаємовідносинах, які існують між сторонами, приймає помилкове рішення про визнання договору неукладеним, оскільки сторони не прийшли до згоди щодо суттєвих умов договору на транспортне обслуговування.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про залізничний транспорт” Кабінет Міністрів України постановою від 6 квітня 1998 року за N 457 затвердив Статут залізниць України.
Згідно пункту 3 Статут залізниць України його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Відповідно до пункту 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором.
Пунктом 3.4 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій (статті 12, 64-77 Статуту), затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за N644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за N 875/5096, врегульовано порядок оформлення договору про експлуатацію під`їзної колії та договору про подачу та забирання вагонів.
Правилами встановлено, що проект такого договору розробляється залізницею. Підписаний у двох примірниках проект договору надсилається на підпис підприємству. Підприємство підписує і повертає залізниці проект договору у двадцятиденний термін. Цей термін обчислюється: у разі пересилки проекту договору з посильним - з дати розписки про отримання договору, у разі пересилки поштою - з дати календарного штемпеля поштового відділення в пункті знаходження адресата. Якщо при підписанні договору в підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Наявність розбіжностей оговорюється в договорі. У разі неповернення залізниці підписаного проекту договору у двадцятиденний термін, договір набирає чинності в редакції залізниці.
Залізниця не пізніше ніж через 20 днів після отримання цього протоколу розбіжностей зобов`язана призначити день розгляду розбіжностей, про що вона має повідомити підприємство у десятиденний термін після отримання протоколу і не пізніше ніж за 10 днів до призначеної дати розгляду. Якщо залізниця у вказаний термін не призначить дату розгляду розбіжностей, договір набирає чинності в редакції підприємства. У випадку неприбуття представника підприємства у призначений термін для розгляду розбіжностей договір набуває чинності в редакції залізниці.
Розбіжності, що залишилися неврегульованими, оформлюються новим протоколом і у двадцятиденний термін після дня їх розгляду передаються залізницею до арбітражного суду. Якщо в указаний термін розбіжності не будуть направлені до арбітражного суду, то договір набуває чинності в редакції підприємства.
Вказаний порядок діяв на дату виникнення спірних правовідносин.
Колегія суддів вважає висновки місцевого господарського суду та апеляційної інстанції помилковими, оскільки в даному випадку перевагу має вищенаведене спеціальне законодавство, дотримання якого позивачем суди мали перевірити при розгляді спору.
Неповне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, які входять до предмету доказування у цій справі, є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.43 ГПК України, що призвело до помилкових судових рішень.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України встановила, що рішення господарського суду Донецької області від 22 грудня 2005 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року у справі № 10/288пд підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд згідно ст.1119 ГПК України до господарського суду Донецької області.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід всебічно, повно і об’єктивно з’ясувати обставини у даній справі, перевірити дотримання позивачем спеціального законодавства щодо порядку укладення договору, дослідити обставини підписання складеного Донецькою залізницею відповідачу протоколу узгодження розбіжностей від 3 серпня 2005 року, з`ясувати обов`зковість участі представника позивача при підписанні складеного ним же протоколу узгодження розбіжностей і в залежності від встановленого та у відповідності до закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 22 грудня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року у справі № 10/288пд скасувати.
Справу №10/288пд передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий С. Самусенко
Судді Н. Панченко
І. Плюшко