ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 р. Справа № 72060/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області на постанову Мостиського районного суду Львівської області від 4 квітня 2011 року у справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2011 року позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовами до управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області, в яких просять визнати дії відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) протиправними; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити у повному обсязі їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в межах позовної давності, а також нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни у повному розмірі в подальшому.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі посилалися на те, що маючи статус дітей війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, недивлячись на рішення Конституційного суду України, не виплачує їм надбавку, заборгувавши позивачам в такий спосіб певні грошові суми.

Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 4 квітня 2011 року позови задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області провести перерахунок та виплатити позивачам підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка обчислюється відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": ОСОБА_1 за період з 17.09.2010 року по 17.03.2011 року включно, ОСОБА_4 за період з 18.09.2010 року по 18.03.2011 року включно, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за період з 21.09.2010 року по 21.03.2011 року включно. У задоволенні решти позовних відмовлено. Постанову звернено до негайного виконання.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Мостиського районного суду Львівської області від 4 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов'язані з підвищенням розміру пенсії чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід вирішувати шляхом внесення змін до цього Закону. Законодавством не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення розміру пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати даний розмір.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,

їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції лише частково відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є дітьми війни, що стверджується паспортами позивачів та пенсійними посвідченнями. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Стосовно позовних вимог позивачів щодо здійснення нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, суд апеляційної інстанції вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості виплати підвищення пенсії позивачам в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі ОСОБА_1 за період з 17.09.2010 року по 17.03.2011 року включно, ОСОБА_4 за період з 18.09.2010 року по 18.03.2011 року включно, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за період з 21.09.2010 року по 21.03.2011 року включно суд апеляційної інстанції не вбачає.

Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

З врахуванням зазначеної вище позиції Європейського суду з прав людини, посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету України на дані виплати суд апеляційної інстанції не приймає.

З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.

Оскільки функцію з призначення, нарахування та виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Разом із тим, відповідно до ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, хоча системний аналіз положень ч. 1 та 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць. Тому у цій частині оскаржувану постанову необхідно змінити.

Керуючись ст. 195, п.3 ч.1 ст.197, ст.ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 201, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Мостиського районного суду Львівської області від 4 квітня 2011 року у справі № 2а-161/11 в частині її допущення до негайного виконання змінити.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити вищезазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

У іншій частині постанову Мостиського районного суду Львівської області від 4 квітня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.В. Клюба