ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006 р. | № 32/341 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., |
Цвігун В.Л., |
розглянув касаційну скаргу |
Організації орендарів орендного підприємства “Завод “Луч” |
на постанову | від 03.08.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі | № 32/341 господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | Прокурора м. Павлограда Дніпропетровської області в інт. держави в особі Павлоградської міської ради |
до | Організації орендарів орендного підприємства “Завод “Луч” |
про | звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки |
У справі взяли участь представники сторін:
від позивача: не з’явилися
від відповідача: Губарь В.І., довір. №01-Д від 01.11.05
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.06 зупинено провадження у справі до розгляду апеляційної скарги по суті (суддя Васильєв О.Ю.).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.06 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.06 залишено без змін (колегія суддів у складі Павловський П.П. –головуючий, судді: Головко В.Г., Чус О.В.).
Організація орендарів орендного підприємства “Завод “Луч” в поданій касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.06 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.06. Скаргу мотивовано тим, що судами порушено норми процесуального права, а саме, ухвалу про призначення апеляційної скарги винесено в одному складі суддів, а постанову - в іншому складі суддів.
Окрім цього, скаржник наголошує, що ухвалу про порушення провадження у справі виніс суддя Кощеєв І.М., а зупинив провадження суддя Васильєв О.Ю.
Звертаючись до апеляційного суду скаржник просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22.08.06, якою було зупинено провадження у справі до розгляду апеляційної скарги по суті (а.с. 27), оскільки, на його думку, ст.79 ГПК України не передбачено зупинення провадження у справі у зв’язку з подачею апеляційної скарги.
Окрім цього скаржник вважає, що справу має бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства, оскільки позивачами є суб’єкти владних повноважень.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегія суддів не вбачає порушення норм процесуального права судом першої інстанції в тому, що призначення справи відбулося суддею І.М.Кощеєвим, а. зупинення - суддею О.Ю.Васильєвим з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 п.1 ст. 24 Закону України “Про судоустрій” Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження, а згідно п.1.ч.1 цієї статті Голова місцевого суду, зокрема, здійснює організаційне керівництво діяльністю суду.
В матеріалах справи міститься розпорядження Голови суду про передачу справ у зв’язку з перебуванням судді Васильєва О.Ю. у щорічній відпустці судді Кощеєву І.М. ( а.с.2).
З тих же підстав відхиляються доводи скаржника про порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції щодо призначення апеляційної скарги до розгляду одним складом суду: Павловський П.П., Логвиненко А.О., Головко В.Г., а винесення постанови іншим складом суддів Павловський П.П., Головко В.Г.,Чус О.В., оскільки в матеріалах справи також є розпорядження Заступника голови судової палати з цього приводу.
Посилання скаржника на те, що ст. 79 ГПК України не передбачено зупинення провадження у справі в зв’язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції також не можуть бути взяти до уваги, оскільки виходячи з системного аналізу ст. 79 ГПК України суд першої інстанції не має права розглядати справу по-суті до вирішення апеляційним судом відповідно до ст.98 та ч.2 ст.106 ГПК України питання щодо прийняття чи відхилення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції
Щодо посилання скаржника на те, що даний спір має розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства спростовується п.4 ст. 17 КАСУ, якою зазначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За визначенням термінів, що дається у статті 3 цього Кодексу:
справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої);
адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (пункт 6 частини першої);
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1).
Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції в тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Дана справа не відповідає наведеному вище нормативному визначенню адміністративної справи. Предметом судового розгляду в даній справі є вимоги позивача, що ґрунтуються на передбаченому актом цивільного законодавства цивільному обов'язку особи звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Таким чином, відносини сторін є цивільно-правовими.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування прийнятої у справі ухвали відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Організації орендарів орендного підприємства “Завод “Луч” залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.06 та постанову від 03.08.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 32/341 господарського суду Дніпропетровської області –без змін.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун