ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006 р. | № 1/45-пн-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., |
Цвігун В.Л., |
розглянув касаційну скаргу |
ВАТ “Енергетична компанія “Херсонобленерго” |
на постанову | від 26.07.06 Запорізького апеляційного господарського суду області |
у справі | № 1/45-пн-06 господарського суду Херсонської області |
за позовом | ВАТ “Енергетична компанія “Херсонобленерго” |
до | Міського комунального підприємства “Херсонський комунальний ринок” |
3-тя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору | Херсонська міська рада |
про | спонукання до виконання дій |
За участю представників сторін:
від позивача:Шандрук О.Т., Коваленко І.О., довір. у справі
від відповідача: не з’явилися
3-ої особи: Осадчий С.Г., довір. від 03.11.06
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.04.06 (суддя Губіна І.В.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.06 (колегія суддів: Шевченко Т.М. –головуючий, Кагітіна Л.П., Яценко О.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані недоведеністю вини відповідача в порушенні положень закону, на які посилається позивач.
ВАТ “Енергетична компанія “Херсонобленерго” в поданій касаційній скарзі просить прийняті судові рішення скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що суди припустилися неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а саме, ст.526,530 ЦК України, ст. 193 ГК України, ч.3,8,15 п.11.2 Правил користування електричною енергією, затв. постановою НКРЕЕ від 22.08.02 №928, п.1 ст. 96 Земельного Кодексу України, ст.ст. 19,27 Закону України “Про електроенергетику”, п.5 Правил охорони електричних мереж, затв. Постановою КМУ від 04.031997 №209.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Херсонським міськвиконкомом зареєстроване Міське комунальне підприємство “Херсонський комунальний ринок” та видане свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.
24 березні 2004 року між Херсонською міською радою та Міським комунальним підприємством “”Херсонський комунальний ринок” укладено договір оренди земельної ділянки, за умови якого міська рада передала міському ринку в оренду, терміном на 20 років, земельну ділянку площею 0,1312 га із земель запасу, яка знаходиться в м. Херсоні по вул. Кримській (в межах вул. Миру та вул. 28 Армії) під торгівельне містечко.
Протягом 2003-2004р.р. представником енергоінспекції Херсонських міських електричних мереж за результатами обстеження території МКП “Херсонський комунальний ринок” видавалися приписи, в яких зазначалося, що відповідач порушує Правила охорони електричних мереж, розташовує торгівельні місця в охоронній зоні лінії електропередач 35 КВ без узгодження з Херсонськими міськими електромережами ( а.с. 10-12).
У липні 2004 року Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Херсонській області було проведено обстеження КП “Херсонський комунальний ринок”, за результатами складено Акт № 199 від 13.07.2004р., в якому зазначено, що будівництво торгових кіосків в охоронній зоні повітряної лінії розпочато без письмової згоди підприємства у власності якої знаходиться дана повітряна лінія, при цьому порушено вимоги Правил експлуатації електроустановок споживачів.
На підставі ст. 9 Закону України “Про електроенергетику” та Акта-обстеження МКП “Херсонський комунальний ринок” видано Припис, в якому вимагається припинити будівництво в охоронній зоні повітряної лінії без письмової згоди підприємства, у власності якої знаходиться дана повітряна лінія, та винести торгові кіоски з охоронної зони ПЛ - 35 кВ.
За результатами додаткової перевірки та встановлення факту невиконання припису від 13.07.2004 року, 15 грудня 2005 року Державна інспекція знову направила відповідачу припис (№577), в якому зазначено, що вдруге вимагається винести з охоронної зони торгові кіоски ( а.с. 15, 99-102).
Невиконання відповідачем приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Херсонській області стало підставою для звернення до суду з позовними вимогами щодо спонукання відповідача виконати зазначені вище приписи, а саме: перенести торгові кіоски з охоронної зони або винести з охоронної зони повітряну лінію 35 КВ.
Рішенням виконкому Херсонської міської ради від 18.10.1994 №382 була створена комісія (за участю директора підприємства Херсонських міських електричних мереж, який був одним з членів створеної комісії), яка провела вибір і обстеження в натурі земельних ділянок по вул. Кримській в межах вул. Миру та 28 Армії, з метою надання в постійне користування відповідачу земельну ділянку під розміщення торгівельного містечка.
24.03.04 між Херсонської міською радою (орендодавцем) та МКП «Херсонський комунальний ринок»(орендарем), було укладено договір оренди земельної ділянки по вул. Кримській (в межах вул. Миру та вул. 28 Армії) .
У пункті 2.5 Договору оренди визначені обмеження щодо використання земельної ділянки, а саме: у випадках необхідності проведення земельних робіт, пов'язаних з ремонтом, прокладенням нових підземних комунікацій, надати можливість для проведення таких робіт, за умови отримання дозволу на проведення земляних робот у визначеному порядку.
Крім того, у розділі 1 Договору оренди зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, які можуть впливати на ефективність передбаченого договором її використання (а.с.52).
Судами встановлено, що надання в оренду відповідачу спірної земельної ділянки під розміщення ринку було узгоджено з відповідними службами, в тому числі з енергопостачальною установою: відповідач використовує надану йому в оренду земельну ділянку у рамках, визначених умовами договору оренди, в тому числі і в частині розміщення на орендованій земельній ділянці некапітальних споруд без порушень визначених договором обмежень.
Умови договору оренди відповідачем не порушуються, в тому числі в частині умов, що стосуються розміщенню на орендованій земельній ділянці торговельних кіосків, перенесення яких в інше місце призведе до зміни умов договору оренди, тому посилання позивача на порушення відповідачем умов договору оренди є безпідставними.
Окрім цього, слід зазначити, що попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що заявлені альтернативні позовні вимоги: спонукати відповідача виконати приписи енергопостачальника щодо перенесення торгівельних місць з охоронної зони або спонукати відповідача виконати припис №199 від 13.07.2004 року, складений Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Херсонській області - винести з охоронної зони повітряну лінію 35 КВ не відповідають засобам захисту порушеного права, встановленим чинним законодавством
Вимога позивача про знесення некапітальних споруд не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Пункт 3 статті 375 ЦК України вказує на правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, та відсилає до приписів ст. 376 ЦК України. Стаття 376 ЦК України стосується правовідносин, що виникають при самочинному будівництві. Пункт 7 ст. 376, яку позивач вказує як правову підставу заявлених вимог, закріплює, що у разі відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила самочинне будівництво, провести відповідну перебудову, відшкодувати витрати і т.і.
Отже, саме, відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування законодавець визначив як особу, яка може звертатися до суду з позовними вимогами на підставі п.7 ст. 376 ЦК України.
Вимога позивача про зобов'язання відповідача виконати приписи енергопостачальника №2638 від 18.02.2003р, №3350 від 06.07.2004, №2297 від 18.02.2004 щодо усунення порушень енергетичного законодавства шляхом перенесення торгівельних місць з охоронної зони з посиланням на положення ст.ст. 19, 27 Закону України “Про електроенергетику” також не може бути задоволена судом.
Відповідно до ст.27 зазначеного Закону правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Громадяни та службові особи несуть адміністративну відповідальність за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у вигляді штрафу у розмірі до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2706-ІУ (2706-15) від 23.06.2005).
В зазначеній статті не йдеться про право енергопостачальної організації звертатися до суду з позовом про спонукання відповідача виконати приписи.
Способи захисту порушених або оспорюваних прав і інтересів визначені в ст. 16 ЦК України, ст.20 ГК України. Обраний позивачем спосіб захисту законодавством України не передбачено.
Решта доводів касаційної скарги зводяться до посилання на обставини справи та необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів скаржника над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого та апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам ст.1117 ГПК України, тому до уваги не приймаються.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ “Енергетична компанія “Херсонобленерго” залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.06 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.06 у справі № 1/45-пн-06 господарського суду Херсонської області – без змін.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун