Справа № 22-939/08                                      Головуючий в 1 інстанції: Мішура В.С.  

                                                                                    Доповідач:                  Мельник Ю.М.

  РІШЕННЯ

   іменем України

21 липня   2008 року                                                                                            м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах   Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді:               Мельника Ю.М.

суддів:                                        Ковальчук Н.М., Григоренко М.П.

при секретарі                            Омельчук А.М.

прокурора                                  Квятковського Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу  заступника Генерального прокурора України  на рішення Здолбунівського районного суду від  7 жовтня 2004 року  у справі за позовом  ОСОБА_1до ОСОБА_2 про встановлення факту укладення договору купівлі-продажу автомобіля та визнання права власності на автомобіль

    в с т а н о в и л а:

            Рішенням Здолбунівського районного суду від  7 жовтня  2004 року  було  встановлено факт укладення  сторонами  20 вересня 2004 року договору купівлі-продажу  автомобіля   «NISAN PATROL» 2001 року випуску та визнано ОСОБА_1. добросовісним набувачем цього автомобіля . Одночасно зобов»язано УДАІ ГУ МВС України у м. Києві не чинити ОСОБА_1. перешкод у здійсненні права власності на даний автомобіль щодо користування та реєстрації транспортного засобу в установленому порядку.

            У поданій  на рішення апеляційній скарзі прокурор  зазначає, що суд 1 інстанції не з'ясував усіх обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, та порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, вказує, що судом не було з»ясовано  питання щодо правомірності перетину  автомобілем державного кордону України  та не перевірено факту митного оформлення автомобіля.

Окрім того, вказує, що сторони , які приймали участь у справі належним чином не повідомлялися про розгляд справи судом, а УДАІ ГУ МВС України , стосовно якого  судом вирішено питання про права та обов»язки, до участі у справі не залучався.

Просить рішення суду 1 інстанції скасувати  та направити справу на новий  розгляд до місцевого суду .

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор  апеляційну скаргу підтримав  і  давши  пояснення в межах її доводів , просить рішення суду  скасувати та направити справу на новий  розгляд до суду 1 інстанції.

Оскільки ОСОБА_1. не повідомив суд про зміну свого місця проживання, то суд направив  йому повістку  за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_1.

ОСОБА_1.  повістка не була вручена , але відповідно до ст.. 77 ЦПК України ОСОБА_1. вважається таким , що був належним чином повідомленим про розгляд справи.

ОСОБА_2. також не з»явився у судове засідання. Із змісту позовної заяви слідує, що відповідач ОСОБА_2. проживав у с. Будераж Здолбунівського району Рівненської області. Із листа УМВС України у Рівненській області  вбачається , що ОСОБА_2.  на території Рівненської області зареєстрованим або знятим із реєстраційного обліку не значиться.( а.с.8)

Оскільки ОСОБА_2. не повідомив  суд про зміну свого місця проживання , а вручити йому повістку  через це неможливо , то колегія суддів відповідно до ст. 77 ЦПК України вважає, що ОСОБА_2. був належним чином повідомленим про слухання справи в суді.

Із урахуванням зазначеного , колегія судів  розглянула справу без участі ОСОБА_1. та ОСОБА_2.

Перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів  вважає, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню а рішення суду -скасуванню із ухваленням нового рішення , оскільки судом 1 інстанції рішення було ухвалене з порушенням норм процесуального  права , що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги  ,  місцевий суд виходив із того , що 20 вересня 2004 року ОСОБА_2. продав ОСОБА_1. на товарній біржі «Українська товарна біржа»  спірний автомобіль. Оскільки   технічний паспорт на вказаний автомобіль був підроблений і  позивач не міг користуватися цим автомобілем , то суд визнав факт укладення 20 вересня 2004 року такого договору , визнав ОСОБА_1. добросовісним  набувачем та зобов»язав  УДАІ ГУ МВС України в м. Києві не чинити перешкод в здійсненні права власності на даний автомобіль щодо користування та реєстрації транспортного засобу в установленому порядку.

Проте із таким висновком суду колегія суддів  не погоджується і вважає, що такий висновок суду  було ухвалено з порушенням вимогам законодавства.

Із матеріалів справи вбачається , що  позивач ОСОБА_1. із позовом до суду звернувся 20 вересня 2004 року.

Відповідно до ст. 4  ЦПК України ( 1963 р.), який діяв на час  подачі позову до суду слідувало, що усяка заінтересована  особа  вправі в порядку,  встановленому законом,  звернутись  до   суду   за   захистом   порушеного   або оспорюваного  права чи охоронюваного законом інтересу.

Із змісту цієї статті вбачається , що захисту в судовому порядку підлягали  порушені або оспорювані права чи охоронювані законом інтереси.

Колегія судів вважає, що права та інтереси позивача  на час пред»явлення позову до суду не підлягали захисту у спосіб визначений судом , оскільки вони ніким не були порушені.

Позивачем у позовній заяві  та в судовому засіданні не було вказано ким і  в який спосіб оспорювалися  або порушувалися  його права або охоронювані законом інтереси.

Не було про це зазначено і в  рішенні суду.

Оскільки  позивачем  не було доведено факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу , то у суду не було правових підстав для захисту таких прав шляхом ухвалення  судового рішення.

            Із урахуванням того , що порушення судом  норм процесуального  права призвело до неправильного  вирішення  справи,  колегія суддів  вважає , що рішення суду 1 інстанції   не може залишатися в силі та підлягає скасуванню  із  ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись   п. 2  ч. 1 ст. 307,  п. 4  ч.1 ст. 309 , ст . 314 , 315,  317  ЦПК України, колегія суддів

                                                           вирішила:

Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України   задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду від  7 жовтня 2004 року   у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про встановлення факту купівлі-продажу автомобіля , визнання права власності на автомобіль  - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2про встановлення факту купівлі-продажу автомобіля , визнання права власності на автомобіль   відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                                                            Мельник Ю.М.

Судді:                                                                        Ковальчук Н.М..

                                                                                  Григоренко М.П.