Справа № 22-1004\2006 рік Головуючий у 1 інстанції Папаценко П.І
Категорія 40 Доповідач Кочегарова Л.М.
УХВАЛА Іменем України
10 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Песоцької Л.І.
суддів Дяченка В.М., Кочегарової Л.М.
при секретарі Стрілецькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний будинок Концерн "Петран" (далі ТОВ "ТБК "Петран"), Малого приватного підприємства „ Азовнаукпром НВО" (далі МПП „ Азовнаукпром НВО") про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ТОВ "ТБК "Петран" на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 11 серпня 2006 року,
встановила:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.
У квітні 2006 року позивач уточнив позовні вимоги і просив, не поновлюючи його на роботі, визнати звільнення незаконним, зробити відповідні записи в трудовій книжці, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 11 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково. Визнані незаконними звільнення ОСОБА_1. з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за наказом НОМЕР_1 та з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за наказом НОМЕР_2. Зобов"язано ТОВ "ТБК" Петран" та МПП "Азовнаукпром НВО" здійснити відповідні записи у трудовій книжці позивача.
Стягнуто з ТОВ "ТБК"Петран" на користь позивача за період з 12 вересня 2005 року до 2 лютого 2006 року середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4440 грн.66 коп., у відшкодування моральної шкоди 500 грн., витрати на правову допомогу 700 грн.
Стягнуто з МПП "Азовнаукпром НВО" на користь ОСОБА_1. за той же період середній заробіток за час вимушеного прогулу 1411 грн.З5 коп., у відшкодування моральної шкоди 500 грн., витрати на правову допомогу 700 грн.
Стягнуто з ТОВ "ТБК"Петран" і МПП "Азовнаукпром НВО" витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15 грн. та судовий збір 29 грн.75 коп. з кожного.
В апеляційній скарзі з ТОВ "ТБК"Петран просить рішення скасувати і постановити нове рішення, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ "ТБК"Петран" і МПП "Азовнаукпром НВО " Піщуліна А.Г., перевіривши законність і обгрунтованість рішення та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що з червня 2005 року ОСОБА_1. працював ІНФОРМАЦІЯ_3 (правонаступник ТОВ "ТБК"Петран") та ІНФОРМАЦІЯ_1". 7 вересня 2005 року ОСОБА_1. звернувся до адміністрації зазначених підприємств з заявою про звільнення з роботи за власним бажанням. Згідно з резолюціями на заявах, позивач повинен був відпрацювати дві неділі. Наказами від 27 вересня 2005 року ОСОБА_1. звільнено з роботи з займаних посад на підставі п.4 ст.40 КЗпП України у зв"язку з прогулом 12 вересня 2005 року.
Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що відповідач не надав доказів, які б свідчили про відсутність позивача 12 вересня 2005 року на роботі без поважних причин, що звільнення проведено незаконно, що є підстави для зміни формулювання звільнення і тому позовні вимоги ОСОБА_1. про визнання наказів про звільнення недійсними та зміну формулювання причин звільнення в трудовій книжці підлягають задоволенню.
Ці обставини підтверджуються поясненнями сторін, наказами про прийняття позивача на зазначені посади, заявами ОСОБА_1. від 7 вересня 2005 року, в яких він просив про звільнення з роботи за власним бажанням та записами на заявах керівника підприємств про необхідність відпрацювати два тижні, довідкою про те, що останнім днем роботи позивача є 21 вересня 2005 року.
Заперечуючи проти позову представник відповідача посилався на те, що ОСОБА_1. 12 вересня 2005 року своєчасно на роботу не прийшов, був відсутнім на робочому місці більш ніж три години і тому ця обставина була безумовною підставою для його звільнення з роботи за прогул.
Між тим, ці обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, з пояснень свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 вбачається, що вони зустрічалися з позивачем в офісі на ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3, вирішували з позивачем виробничі питання.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд дав неправильну оцінку поясненням цих свідків по справі є безпідставними, оскільки відповідач не навів обгрунтувань обставин через які пояснення ОСОБА_2. і ОСОБА_3 не можуть бути взяті до уваги.
Із справи вбачається, що ці особи є робітниками підприємства, 12 вересня 2005 року вони знаходилися на роботі, безпосередньо спілкувалися з позивачем.
З пояснень свідка ОСОБА_4. вбачається, що в цей день позивач був на роботі біля 12.00-13.00 год. і поїхав з офісу о 18.30 год.
З журналу чергувань охоронця ОСОБА_4. від 12 вересня 2005 року вбачається, що об 11 год.05 хв. позивач приїхав на роботу.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що суд безпосередньо в судовому засіданні допитав свідків і в рішенні дав належну оцінку їх поясненням щодо обставин, пов'язаних з позовом.
У зв"язку з цим, суд обгрунтовано прийшов до висновку, що факт прогулу не знайшов свого підтвердження і, не поновлюючи позивача на роботі, задовольнив його позовні вимоги про визнання наказів про звільнення недійсними та зміну формулювання причин звільнення в трудовій книжці.
Згідно ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати і рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. Орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Рішення суду в частині визначення розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідачів на користь ОСОБА_1. і визначення часу вимушеного прогулу, а саме з 12 вересня 2005 року і до прийняття позивача на іншу роботу - 3 лютого 2006 року, є обгрунтованим і відповідає нормам матеріального права.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1. про відшкодування моральної шкоди у суду не було.
Однак з цими доводами погодитися не можна, оскільки вони не відповідають нормам матеріального права та встановленим обставинам.
Згідно ст.237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно до роз"яснень, викладених в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позивач навів свої обґрунтування щодо моральних страждань, пов'язаних із звільненням з роботи.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції навів в рішенні мотиви, через які він дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 500 грн. з кожного відповідача.
Між тим, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення судом сум відшкодування позивачу витрат на правову допомогу при розгляді справи і тому підлягає частковому задоволенню апеляційна скарга.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як вбачається з рішення суду позовні вимоги ОСОБА_1. про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди задоволені частково.
З урахуванням цих обставин та вимог процесуального права, колегія суддів вважає можливим стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1. у відшкодування витрат на правову допомогу, які письмово підтверджені, з ТОВ "ТБК"Петран" 500 грн., з МПП "Азовнаукпром НВО" - 300 грн.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний будинок Концерн "Петран" задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 11 серпня 2006 року в частині визначення розміру відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_1 змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний будинок Концерн "Петран" на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на правову допомогу 500 грн., з Малого приватного підприємства "Азовнаукпром НВО" на користь позивача - 300 грн.
В решті частини рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена проягом двох місяців з дня набрання чинності шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.