Справа № 22-а - 181\06 Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Шатілова Л. Г. Доповідач Кучерява В. Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2006 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Донецького апеляційного суду у складі:

Головуючого Баркової Л.Л

Суддів Ігнатоля Т. Г. Кучерявої В. Ф.

При секретарі Горбань К. С. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Донецькій області, Державного Казначейства України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та поновлення строку для звернення до суду за апеляційною скаргою представника Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Донецькій області Кочанової Любові Іванівни на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 червня 2006 року

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 червня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено частково.

Поновлено  ОСОБА_1.   строк  для  звернення  до  суду  з  позовом  про поновлення на роботі.

Скасовано наказ НОМЕР_2 Державної податкової адміністрації України від 25 серпня 2005 року та поновлено ОСОБА_1. на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 в особливо важливих справах першого відділення відділу по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби Управління податкової міліції з організації взаємодії в Донецькій області з 26 серпня 2005 року

Стягнуто на користь ОСОБА_1. з Державної податкової адміністрації у Донецькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.08.2005 року по 27.06.2006 року у сумі 10263 грн.02 коп. та у відшкодування моральної шкоди з Державної податкової адміністрації України 300 грн, в решті частини в задоволенні позову відмовлено.

З постановою суду не згодна представник ДПА України та ДПА у Донецькій області Кочанова Л. І, посилаючись на те, що суд безпідставно поновив позивача на роботі, оскільки він подав заяву про звільнення за власним бажанням і не міг відізвати цю заяву, що стягнення у відшкодування моральної шкоди грошових коштів є незаконним, оскільки ДПА не є розпорядником державних коштів, що виконання постанови неможливе, оскільки в штатному розписі на даний час відсутня посада, яку обіймав позивач. Просить постанову суду скасувати, ухвалити нове рішення, відмовивши позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши суддю- доповідача, пояснення апелянта, яка просила задовольнити її апеляційну скаргу, заперечення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності із ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну оцінку і прийшов до обгрунтованного висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач згідно виписки із наказу НОМЕР_1 Державної податкової адміністрації у Донецькій області був призначений ІНФОРМАЦІЯ_1 відділу по боротьбі з корупцією державної податкової адміністрації у Донецькій області. 09.08.2005 року позивач подав рапорт про звільнення його за власним бажанням ( а.с. 29). 16.08.2005 року позивач подав новий рапорт про звільнення його за станом здоров'я, в якому просив вважати рапорт від 09.08.2005 року про звільнення за власним бажанням недійсним ( а.с. 30) Згідно наказу Державної податкової адміністрації України НОМЕР_2 позивача було звільнено відповідно п\п «ж» п 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» ( а.с. 84, 87, 6)

Відповідно до п\п «ж» п. 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» особи середнього і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за власним бажанням- при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків

Із копії рапорту позивача, наданого голові ДПА України Кірєєву О. І. вбачається , що позивач відкликав свій рапорт про звільнення за власним бажанням і просив звільнити його у зв'язку з хворобою. Рапорт надійшов до ДПА України 18.08.2005 року і був розглянутий 24.08.2005 року. На рапорті є резолюція , згідно якої позивачу повинні були надати направлення на військово- лікарську комісію. Замість цього, його 25 серпня 2005 року було звільнено.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що позивач , коли просив його звільнити за станом здоров'я, не надав висновок ВЛК і тому його звільнили за власним бажанням, оскільки пройти ВЛК за власною ініціативою він не міг, а направлення на ВЛК позивачу було надано після звільнення його за власним бажанням тільки 19.09.2005 року, коли необхідність в проходженні ВЛК відпала.

Посилання на те, що «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» не передбачає відкликання заяви про звільнення за власним бажанням неспроможні, оскільки цим Положенням не передбачено і заборону відкликання рапорту ,позивач звернувся з рапортом про відкликання попереднього рапорту до видачі наказу про його звільнення, рапорт було прийнято до уваги керівником, про що свідчить резолюція на рапорті.

З доводами апеляційної скарги про те, що відділ і посада, на якій працював позивач зараз не існують, оскільки відбулась реорганізація і цей відділ зараз підпорядковується ДПА у Донецькій області, а не ДПА України, тому поновити позивача на роботі неможливо, не заслуговують на увагу. Юридична особа, де проходив службу позивач, не ліквідована і суд правильно поновив позивача на його попереднє місце роботи.

Розрахунок сум, стягнутих судом на користь позивача за час вимушеного прогулу, зроблено у відповідності із вимогами закону і сторонами не оспорюється..

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Позивач незаконно звільнений з посади, права його порушені і йому причинено моральну шкоду, яку з урахуванням обставин справи та ступеня моральних страждань суд оцінив в 300 грн. і стягнув з ДПА України, яка звільнила позивача з роботи.

Та обставина, що ДПА України не є розпорядником державних коштів, не звільняє її від відшкодування моральної шкоди позивачу

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, постанова суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.195 ,198, 200 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації у Донецькій області Кочанової Любові Іванівни відхилити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України