Справа № 22-983\06 Категорія 21
Головуючий у 1 інстанції Барков В. М.
Доповідач Кучерява В. Ф.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Донецького апеляційного суду у складі:
Головуючого Ігнатоля Т. Г.
Суддів Цикал А. С. Кучерявої В. Ф.
При секретарі Горбань К.С. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольська автобаза» про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я , додаткових витрат на придбання автомобілю, витрат на придбання бензину, ремонт та технічне обслуговування автомобілю , придбання костилів, відшкодування моральної шкоди, стягнення компенсації в зв'язку з несвоєчасною виплатою сум втраченого заробітку за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольська автобаза» на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 24 липня 2006 року
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 24 липня 2006 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Маріупольська автобаза» задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольська автобаза» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати втраченого заробітку за період з 1 серпня 2001 року по 1 липня 2006 року - 72 547 грн. 87 коп, витрати на придбання костилів - 173 грн, витрати за надання юридичної допомоги -1250 грн, оплату експертизи - 950 грн, а разом 74920 грн. 87 коп.
Стягнуто з ТОВ «Маріупольська автобаза» на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток в розмірі 1388 грн. 85 коп щомісяця, починаючи з 1 липня 2006 року.
Стягнуто з ТОВ «Маріупольська автобаза» на користь Донецького відділення фонду соціального захисту інвалідів вартість автомобілю «Таврія» -110270 у розмірі 20499 грн.
Стягнуто з ТОВ «Маріупольська автобаза» судовий збір у розмірі 954 грн та витрати на інформаційно- технічне забезпечення у розмірі 30 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Маріупольська автобаза» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважаючи , що позивач мав менший заробіток, ніж той, з якого проведено розрахунок, що він не звертався до суду з позовом про перерахунок сум доплати, що не має права на отримання коштів на придбання автомобілю , що висновки експертизи неправильні. Просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, який просив рішення суду залишити без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
У відповідності із ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, наданим доказам дано правильну оцінку і суд прийшов до обгрунтованного висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 1972 року працював монтажником-висотником 4 розряду в СУ-105 тресту «Криворіжстальконструкція» та був відряджений до СУ-5 м. Маріуполя, яке проводило роботи в заводі «Азовсталь». 6 квітня 1976 року, позивач, повертаючись додому з роботи на мотоциклі був збитий автомобілем МАЗ-503, що належав ВО «Ждановтяжавтотранс», правонаступником якого є відповідач. Позивач з вини водія автомобіля, засудженого вироком суду за причинення позивачу тяжких тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, був визнаний інвалідом 2 групи із втратою професійної працездатності на 100%. ( а. с.199) Відповідач після призначення пенсії позивачу добровільно відшкодовував йому шкоду у розмірі середнього заробітку щомісяця. При цьому коефіцієнт підвищення тарифних ставок не враховувався і з серпня 2001 року відшкодування шкоди було припинено.
Відповідно до ст. 457 ЦК України ( в ред. 1963 року), якщо каліцтво або інше ушкодження здоров'я заподіяно організацією , не зобов'язаною сплачувати за потерпілого внески по державному соціальному страхуванню, ця організація повинна відшкодувати потерпілому шкоду за правилами ст.440,441,450 ЦК України у частині, що перевищує суму одержуваної ним допомоги або призначеної йому після ушкодження його здоров'я і фактично одержуваної їм пенсії.
Згідно ч. 7 ст. 8 ЦПК України якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом правовідносини.
Позивача було травмовано в 1976 році і у відповідності з п. 9, 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових відносин, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 23 червня 1993 року № 472, розмір відшкодування потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я . Перерахування розміру відшкодування шкоди провадиться у разі підвищення тарифних ставок.
Згідно п. 42 вище названих Правил продовження виплати платежів по відшкодуванню шкоди проводиться із дня їх припинення і до часу, вказаному у п. 44 Правил, незалежно від часу звернення потерпілого до власника. При цьому сума відшкодування шкоди за минулий час виплачується при умові підтвердження ЛСЕК втрати працездатності та наявності причинного зв'язку між настанням непрацездатності та пошкодженням здоров'я
Висновком судово - медичної експертизи НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1. втратив професійну працездатність внаслідок травми на 80% безстроково, починаючи з 1 серпня 2001 року.
Згідно п. 4 Постанови КМУ від 26 травня 1992 року № 256 «Про заходи щодо виконання Постанови Верховної Ради України від 29 квітня 1992 року «Про підвищення соціальних гарантій для населення» - з 1 травня 1992 року повинно бути проведено перерахування розмірів ушкодження здоров'я , пов'язано з виконанням трудових обов'язків , виходячи із середньої заробітної плати відповідних працівників підприємств, установ, організацій за січень - квітень 1992 року , відкорегованого на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач добровільно до серпня 2001 року відшкодовував потерпілому його середній заробіток, втрачений внаслідок травми із розрахунку 100% втрати працездатності, не коригуючи на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів і в серпні 2001 року припинив виплати.
Тому суд прийшов до правильного висновку, що в даному випадку є підстави для перерахунку розміру відшкодування шкоди потерпілому.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які потягли втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ перерахунок щомісячних страхових виплат провадиться у випадку підвищення у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки по даним центрального органу виконавчої влади з питань статистики . Такий перерахунок провадиться з 01 березня наступного року.
Згідно ст. 1195 ЦК України в редакції 2003 року фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати. Шкода , завдана фізичній особі каліцтвом відшкодовується без урахування пенсії, призначеної в зв'язку з втратою здоров'я.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що довідка про заробітну плату монтажника 4-го розряду не відповідає дійсності є неспроможними, оскільки таку довідку надано саме з того підприємства, де працював позивач на час отримання каліцтва ( а.с. 110)
Неможна взяти до уваги і посилання в апеляційній скарзі на те, що розрахунки суду, наведені в рішенні, про розмір втраченого заробітку та заборгованості з його виплат є неправильними, оскільки нових розрахунків в апеляційній скарзі не наведено.
Колегія суддів вважає, що наведені в судовому рішенні розрахунки втраченого позивачем заробітку та заборгованості з його виплат, є правильними і проведені у відповідності із вимогами закону.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року (із змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 року № 7, від 30 вересня 1994 р. №11, від 25 травня 1998 р. № 15, від 24 жовтня 2003 року № 9) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» якщо в потерпілого у зв'язку з ушкодженням здоров'я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи, вони підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду, на підставі ст. 455 ЦК
З висновку комісійної судово-медичної експертизи НОМЕР_1 ОСОБА_1 за станом здоров'я в зв'язку із травмою потребує виділення йому транспортного засобу. Відповідно довідки Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 14 жовтня 2005 року, позивач з 25 квітня 1997 року перебуває на обліку для придбання автомобіля «Таврія» 110270 з ручним керуванням , вартість якого складає 20499 грн.
Тому суд обгрунтованно стягнув на користь позивача вартість автомобіля.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольська автобаза» відхилити
Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 24 липня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законнї сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.