Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/9780/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12год.05хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Спасової Н.В.

при секретарі Барабаш Т.С.

за участю:

позивача не з'явився,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у м. Донецьку, адміністративну справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій незаконними, визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-5У від 22.04.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області , в якому просила : визнання дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську щодо нарахування недоїмки в сумі 861,96 грн. незаконними; визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську № Ф-5У від 22.04.2011 року в сумі 861,96грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року залишено без розгляду позовну заяву фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області в частині визнання дій Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо нарахування недоїмки в сумі 861,96 грн. незаконними.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 07.12.2011 року на його адресу надійшов лист з Відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, яким позивача викликали до виконавчої служби. 14.02.2012 року позивачем через канцелярію ВДВС Краматорського МУЮ було подано заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Цього ж дня позивача було ознайомлено з матеріалами виконавчого провадження, з якого стало відомо, що підставою для відкриття виконавчого провадження ВП № 26247139 від 05.05.2011 року стала вимога Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про сплату боргу № Ф-5У від 22.04.2011 року в сумі 861,96 грн.

Позивач вважає вказану вимогу незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

По-перше, відповідальність за скоєння буд-якого правопорушення можлива лише за наявності в законі визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. Так, спірна вимога сформована відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте, з 01.01.2011 року були виключені з 1 по 9 частини ст. 106, які регулювали порядок прийняття та виставлення Пенсійним фондом вимог про сплату боргу на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 року. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тобто, станом на 22.04.2011 року (дата прийняття вимоги про сплату боргу) не діяла норма, на підставі якої були сформовані вимоги, що свідчить про незаконність дій щодо нарахування недоїмки та відповідно прийняття вимоги Ф-5У від 22.04.2011 року в сумі 861,96 грн.

Крім того позивач зазначає, що якщо брати до уваги, що відповідач при нарахуванні недоїмки та складанні спірної вимоги керується Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року (далі -Інструкція), якою передбачено порядок стягнення недоїмки по внескам і формування вимоги про сплату боргу, то вочевидь відповідачем порушено процедуру прийняття вимоги про сплату боргу № Ф-5У від 22.04.2011 року в сумі 861,96 грн.

Так, відповідно до п. 5.9. Інструкції обчислення страхових внесків органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески. Відповідно до п. 8.2. Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Відповідно до п. 8.3. Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників.

Позивач вказує, що при нарахуванні недоїмки перевірку не проводили, і навіть якщо її проводили, про проведення перевірки не повідомляли, чим порушено право на участь у процесі прийняття рішення, спірна вимога не надсилалась. До того ж незрозуміло як виникла ця недоїмка, адже позивач є підприємцем з 2001 року, регулярно сплачує податки і збори, подає звіти до Пенсійного фонду України в м. Краматорську, а про існування цієї заборгованості не знав.

Частиною 3 п. 8.5. Інструкції передбачено, що узгодження вимоги органу Пенсійного фонду здійснюється на підставі заяви страхувальника. Як зазначає позивач, вона заяву про узгодження вимог УПФУ не подавала, що унеможливлює складення узгодженої вимоги і свідчить про те, що вимога про сплату боргу Ф-5У від 22.04.2011 року в сумі 861,96 грн. сформована з порушенням порядку, передбаченого Інструкцією.

Відповідно до п. 8.7 Інструкції узгоджена вимога надсилається страхувальнику органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів. Пунктом 8.1 Інструкції передбачено, що у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби. Проте в порушення п. 8.1 Інструкції узгоджена вимога № Ф-5У від 22.04.2011 року в сумі 861,96 грн. позивачу не надсилалась. До того ж, матеріалах виконавчого провадження за спірною вимогою знаходиться копія повідомлення про вручення із зазначенням дати отримання 05.03.2011 року, хоча спірну вимогу № Ф-5У сформовано пізніше, а саме 22.04.2011 року.

Тому позивач просить суд визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу відповідача № Ф-5У від 22.04.2011 року в сумі 861,96 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив. Через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову та заява про розгляд справи у відсутність його представника. Обгрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач зазначив наступне.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 узята на облік в управлінні в якості платника страхових внесків. У зв'язку з цим, відповідно до п.1 ст.14 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-ХV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) вона має статус страхувальника, тому повинна виконувати обов'язки, покладені на неї цим Законом.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 передбачені обов'язки страхувальника, а саме: нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідачем порушені норми ч. 6 ст. 20 Закону № 1058, відповідно до яких страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Згідно з п.п.5.3.2 п.5.3 Інструкції базовим звітним періодом є квартал.

17 липня 2010 року набув чинності Закон України від 08.07.2010 № 2461-VI "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Внесено зміни до пп. 4 п. 8 розділу XV "Заключні положення"Закону України від 09.07.2003 № 1058 фізичні особи-підприємці, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) і члени їхніх родин, що беруть участь у здійсненні ними підприємницької діяльності і не знаходяться з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески в розмірі, який вони визначають самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого чи єдиного податку, перерахована до Пенсійного фонду, повинна складати не менш мінімального розміру страхового внеску за кожну особу і не більш розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих робітників.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 мала сплатити суми страхових внесків, нараховані за період з липня по грудень 2010 року. Позивачем суму внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не сплачено, тому така заборгованість стягується у порядку, встановленому ст. 106 Закону № 1058. Згідно з ч. 2 ст. 106 Закону № 1058, яка була чинною та підлягала застосуванню щодо періоду липень-грудень 2010 року, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього закону, вважаються простроченою заборгованістю та стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

На підставі п. 8.2 розділу 8 Інструкції управлінням були сформовані та направлені позивачу вимога про сплату боргу від 22.03.2011 року № Ф-5 за 3 квартал 2010 року на суму 861, 96 грн. та вимога від 22.03.2011 року № Ф-6 за 4 квартал у сумі 885, 84 грн., форма яких встановлена додатком № 9 до п. 8.3 Інструкції. Розрахунки сум нарахованої заборгованості відображені у повідомленнях-розрахунках.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а протягом 10 робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. Тому, листом від 22.04.2011 року оскаржувану вимогу було надіслано до відділу ДВС Краматорського МУЮ для примусового виконання.

Постановою державного виконавця від 05.05.2011 року відкрито виконавче провадження з примусового стягнення заборгованості за оскаржуваною вимогою.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2010 року № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі -Закон № 2464), у зв'язку з цим втратили чинність положення ч. 1 - 9 ст. 106 Закону № 1058. Згідно з абз.6 п.7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Також відповідач зазначив про наявність судового рішення, яким вже вирішено заявлені у даній справі вимоги позивача.

Враховуючи наведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач є фізичною особою-підприємцем та протягом 2010 року знаходилась на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Вказана обставина визнана сторонами, а тому доказуванню не потребує.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011 (з наступними змінами та доповненнями), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно ст. 7 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

22 березня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області відносно позивача було прийнято вимогу № Ф-5 про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 3 квартал 2010 року в сумі 861, 96 гривень.

Закон України від 9 липня 2003 року N 1058 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія (ст. 5).

Пунктом 1 ст. 11 Закону № 1058 встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з п. 1 ст. 14 зазначеного вище Закону страхувальниками зазначених осіб є роботодавці: підприємства, установи організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні (у тому числі представництва, відділення та відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, мають окремий баланс самостійно ведуть розрахунки застрахованими особами), особи - суб'єкти підприємницької діяльності та особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058 визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 ст. 20 вказаного Закону, яка регулює питання обчислення та сплати страхових внесків, визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 року № 2461-VI пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 викладено в такій редакції:

"Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".

Закон набрав чинності 17.07.2010 року і діяв до 01.01.2011 року до дня набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 4.7 Інструкції в редакції, яка підлягала застосуванню щодо спірного періоду і діяла до 01 січня 2011 року, встановлено, що для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, на 33,2 відсотка.

Порядок прийняття вимог органами Пенсійного фонду встановлено положеннями Інструкції. Згідно з п. п. 8.2 п. 8 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

З листа відповідача № 45630/08 від 02.10.2012року встановлено, що документальна перевірка результатів діяльності позивача органом ПФУ не проводилася.

З наданої відповідачем картки особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вбачається, що в 2011 році, в графі 14 "доплата до мінімального страхового внеску" відсутні дані, в графі 15 "загальний борг"дані відсутні.

Таким чином, дані картки особового рахунку не співпадають з сумою заборгованості, що зазначена в оскаржувальній вимозі, що є порушенням п. п. 8.2 п. 8 Інструкції.

Крім того, відповідач зазначає, що узгоджена вимога не надсилається страхувальнику, а надсилається лише органу державної виконавчої служби, разом з тим відповідно до п. 8.7 Інструкції узгоджена вимога надсилається страхувальнику органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів. Страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму боргу протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги. Таким чином відповідачем також не виконано вимоги п. 8.7 вищевказаної інструкції.

Суд також не приймає пояснення відповідача, що після одержання вимоги Ф-5 протягом 10 робочих днів ОСОБА_2 не сплатила зазначену у вимозі суму, не узгодила вимогу з управлінням відповідно до п. 8.5 Інструкції та не оскаржила вимогу в судовому порядку, з наступних підстав. Як вбачається з корінця вимоги № Ф-5 від 22.03.2011 року, її направлено під вихідним номером 5060/04-5156/04. Представником позивача долучено до матеріалів справи повідомлення про намір оскарження до суду листа за номером 5060/04-5156/04. Як вбачається зі штампу вхідної кореспонденції, вищевказане повідомлення отримане відповідачем 11.04.2011 року під вхідним номером 9799/5. Таким чином, матеріалами справи спростовуються пояснення відповідача про не оскарження позивачем вимоги № Ф-5 від 22.03.2011 року.

Відповідно до п. 8.5 Інструкції узгодження вимоги органу Пенсійного фонду здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі. Як встановлено у судовому засіданні з пояснень представника позивача та письмової відповіді відповідача, позивач не звертався до УПФУ з заявою про узгодження вимоги № Ф-5 від 22.03.2011 року.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області порушило вимоги п. 8.5 Інструкції, оскільки у відповідача не було правових підстав для прийняття узгодженої вимоги.

Враховуючи викладене, вимога № Ф-5У від 22.04.2011 року про сплату боргу у розмірі 861, 96 грн., винесена відносно позивача, є незаконною та підлягає скасуванню.

Посилання відповідача на існування судового рішення між тими ж самими сторонами , з того самого предмету і з тих самих підстав, а саме - на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2011 року у справі № 2а/0570/15667/2011 суд відхиляє, оскільки у судовому засіданні були досліджені матеріали адміністративної справи № 2а/0570/15667/2011 та встановлено, що предметом розгляду у даній справі були вимоги відповідача від 22.03.2011 року № Ф-5 у сумі 861, 96 грн. та № Ф-6 у сумі 885, 84 грн., тобто не узгоджені вимоги від 22.04.2012року, що є предметом оскарження за даною справою, а попередні вимоги про сплату боргу. Зазначене підтверджується долученими до справи копіями процесуальних по вказаній справі № 2а/0570/15667/2011 ( до апеляційного перегляду справа № 2а/0570/10255/2012) та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року, прийнятою в межах даної справи (а.с.66)

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання незаконною та скасування вимоги № Ф-5У від 22.04.2011 року, -задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № Ф-5У від 22.04.2011 року про сплату боргу у розмірі 861, 96 грн., винесену відносно фізичної особи -підприємця ОСОБА_2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 32 (тридцять дві) гривні 19 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 03 жовтня 2012 року. Постанову у повному обсязі виготовлено 08 жовтня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Спасова Н.В.