УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2012 р. Справа № 64953/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 31 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

13.12.2010 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його нарахувати та виплатити державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.10.2009 року по час звернення до суду.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що йому як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до 1 категорії та інваліду ІІ групи, інвалідність пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячно повинна нараховуватись та виплачуватись державна пенсія в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 цього Закону, особам, що віднесені до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія для інвалідів 2-ї групи у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач в порушення норм закону державну та додаткову пенсії нараховував та виплачував у значно меншому розмірі.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю. Суд визнав дії пенсійного органу щодо невиплати позивачу, як особі, віднесеній до категорії І, інваліду II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державної пенсії по інвалідності у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 13 червня 2010 року по 13 грудня 2010 року протиправними.

Крім цього, зобов'язав відповідача провести перерахунок та виплату позивачу, як особі, віднесеній до категорії І, інваліду II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державної пенсії по інвалідності у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 13 червня 2010 року по 13 грудня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, то відповідно нарахування та виплата позивачу пенсії, здійснювались в межах виділених на це коштів та згідно чинного на момент проведення виплати бюджетного законодавства. Також, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував до даних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується виданим на його ім'я посвідченням.

Відповідно до копії довідки долученої до матеріалів справи, виданої МСЕК, позивачу встановлено 2 групу інвалідності, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

Згідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (тут та далі, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Частиною третьою ст. 67 цього ж Закону визначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.

Враховуючи викладені положення Закону, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач всупереч вимог даного Закону позивачу державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю нараховував та виплачував у значно меншому розмірі, а ніж це передбачено вказаним вище Законом, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Разом з цим, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму у відповідача виникає обов'язок провести перерахунок призначеної пенсій без звернення громадянина.

Також, суд першої інстанції правильно вказав, що нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідачу слід проводи з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, в системі національного законодавства немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, а фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться із державного бюджету, оскільки відсутність фінансування з державного бюджету коштів на витрати пов'язані із виплатою позивачу передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат, не може бути підставою для невиконання вимог Закону.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків зроблених судом першої інстанції, а тому підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.3 ч.1 ст.155, ст.160, ст.183-2, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 31 грудня 2010 року у справі № 1539/10/0304 - без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Постанова апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.В. Савицька

Судді: О.І. Довга

А.М. Ліщинський